«Das ist fantastisch!» Марадона та Гулліт провалили італійський ЧС-1990 через порнозірку
Майже.
Від редакції: и знаходитесь у блозі Скорбный Арс. Його автор – найкращий блогер Tribuna.com 2020 року та переможець конкурсу «Євротрибуна». Підтримайте його творчість плюсами та коментарями на сайті.
***
Центрфорвард збірної Німеччини Юрген Клінсманн у самому розквіті сил. Йому 26. Він кудлатий та холостий. Він грає за міланський «Інтер», і «Гадзетта делло спорт» не соромиться називати його «головною причиною, через яку збірна Італії може не виграти домашній Мундіаль».
Друга причина - це Дієго Марадона. Але італійці - максимально егоцентричні. Якщо вони й готові визнати перевагу суперника, то лише з приміткою: грають-то Дієго та Юрген все одно у Серії А. Найкращій Серії А в усьому світі.
Збірна Німеччини квартирує у розкішному міланському готелі - Юргену навіть не довелось далеко переїздити. До його номеру заходить пишногруда покоївка із йоршиком. Зав’язується простецький діалог: грудаста панянка цікавиться, чи все влаштовує дорогого гостя. Чи достатньо ароматні простирадла на його широкому ліжку? Гість, одягнений в яскраву майку з трьома блискавками у колір німецького прапора, відчуває себе гостем у власному номері. Намагається зіскочити з теми та зам’яти незручність ситуації. «О, ні, сеньйоріта, ви вже зробили все, що потрібно. Наш Кайзер Франц дуже суворий з нами».
Хто такий Кайзер, покоївку, схоже, не надто і хвилює. Усміхаючись на всі зуби, вона продовжує свій рейд із правого флангу, обходить Юргена, наближаючись до узголів’я його ідеально заправленого «святая святих».
Юрген холоне від думки - і згорає від бажання. Все цілком недвозначно. Він споглядає за неквапливим дриблінгом русявої бестії. Ввічливо та холодно цідить: «У нас завтра дуже важлива гра». Після чого недовго думає (бо злочин так довго думати в такій ситуації) - і похапцем відрізає собі шлях для відходу: «Єдине, що ви можете зараз зробити, о спокуслива пишноперса сеньйоріта, це залишити мене в спокої».
Спокій у найближчі півгодини їм хіба що сниться. Після серії легких цілунків між ними зав'язується статевий акт. Про подробиці ми змовчимо, проте і вони нам відомі. Наступна цензурна сцена - скуйовджене ліжко, а на ньому - двоє оголених гомо-сапієнс.
«Все ж це краще за будь-яке тренування»., - резюмує задоволений Юрген і дозволяє собі дивну шахову аналогію: «Краще будь-якого ендшпілю»
Що таке ендшпіль, покоївку також не надто хвилює. Її завдання виконане. Наступного дня розслаблений Юрген на полі ледь волочить ноги. Його Німеччина ледве шкандибає у матчі проти Колумбії. Благо, що вихід з групи - справа вирішена.
Покоївка їде в центр отримувати нові інструкції. На її обличчі легка посмішка ностальгії. Вона ніби повернулась на двадцять років назад.
Кінець шістдесятих. Смутні часи в соціалістичній Угорщині. Той день, коли проста покоївка Ілона лягла під американського дипломата в будапештському «Інтерконтиненталі», став для угорських спецслужб червоним днем календаря. Обласкана гідність дипломата зіграла з ним злий жарт, бо коли наївна розпашіла діва спозаранку поцікавилась, а ким же працює шанований товариш, той виклав усе й одразу.
Вітчим Ілони Сталлер працював в угорському МЗС і доклав, куди треба. «Куди треба» дав наказ продовжувати - і за наступні три роки агент угорської розвідки Ілона Сталлер осідлала і американське посольство, і ще з десяток впливових капіталістів. Десь у районі суперлюксу вона і зустріла італійця Сальваторе Мартіні, який їй у діди годився, але став чоловіком. Як вдалось 18-річному цінному кадру розвідки зісковзнути з чистих готельних простирадл і переміститись із закритої Угорщини в Італію, історія змовчує. Лише натякає - без впливового вітчима не обійшлось.
Шлюб з дідусем був фіктивним, але на Апенінах Ілона спочатку й не думала нікого сідлати. Навіть знялася в італійській екранізації Булгакова «Собаче серце» - на щастя, не в ролі професора Преображенського. Між тим, преобрáження було геть не за горами. Спочатку - акуратно, напівнатяком: одягнена в прозору тюль все ще Ілона зміїлась в ТБ-студії в такт з домашнім пітоном. Та вже за рік вона позбулась і тюлі, і пітона, щоб під чітким керівництвом нового чоловіка і з новим сценічним ім’ям - «Чиччоліна», Пишка стала справжньою новаторкою в ню індустрії. Всюди їй вдавалось бути першою.
Першою показала груди на італійському ТБ. Стала першою порнозіркою, яка скористалась схожістю порно та політики й стала членом італійського парламенту. Там вона теж показала свої груди - звісно ж вперше в історії тисячолітнього парламентаризму. Коли Ірак напав на Кувейт, заради миру в усьому світі Чиччоліна запропонувала себе Саддаму Хусейну. А потім те ж саме запропонувала бен Ладену. Обидва відмовились - і ви ж пам'ятаєте, як кінчили.
До тисяча дев’ятсот дев'яностого чари Чиччоліни не торкались нижніх чакр професійних футболістів. Але Італії потрібні були гарантії успіху на домашньому Мундіалі. І палка патріотка Чиччоліна придумала хитрий план. Висмоктати усі соки з лідерів ворожих збірних. Щоб замучене лібідо заважало дриблінгу, фелляції привели до прострації, а ласки - до фіаско.
Першим, хто не встояв перед натиском її десятифунтової чарівності, став саме Юрген Клінсманн, 26-річний форвард збірної Німеччини.
І тут як би мені не хотілось продовжити у тому ж дусі і далі розповідати, що Чиччоліна переспала з усіма футбольними зірками по черзі, а чемпіонат все одно виграла Німеччина, - на жаль. Час зізнань.
По-перше, Чиччоліна переспала не з усіма зірками, а лиш з трьома.
По-друге, після акту з Чиччоліною Юрген Клінсманн не поїхав соромитись проти колумбійців. Він поспіхом відійшов від двоспального ліжка, зняв кудлату перуку і став Еріком Прайсом, американським порноактором.
З цього усього випливає неминуче «а по-третє».
Чиччоліна спала з футболістами не в реальності, а на зйомках порноблокбастера.
Фільм цей так і називається «Мундіаль - 1990», побачивши назву, його легко можна сплутати з оглядом кращих ігор чемпіонату. Що я, власне, і зробив (ніт). Ви тільки зацініть опис на Imdb - «Чиччоліна і Моана допомагають збірній Італії виграти чемпіонат світу по футболу. Нізащо не здогадаєтесь, як!»
Та щоб ви не гадали, розповім усе як є. Приділяючи достатньо уваги головному достоїнству подібного жанру. Я про діалоги. Вони прекрасні.
Все починається зі сходки у якомусь убогому кабінеті. В ньому пара чоловіків. Судячи з усього, пара футбольних функціонерів. Ймовірно, з уявного організаційного комітету з гостинності. Далі вже діалог:
«Ми не маємо доповідати ФІФА, - говорить один, - інакше нас звинуватять в тому, що ми робимо приємно одним гравцям і не робимо цього ж для інших. Нам припишуть дискримінацію».
«А робити приємно гравцям - це наша головна ціль», - дріботить інший»
«Хто б міг заповнити вільний час наших гостей та познайомити їх з величною культурою Італії, відвести їх в театр чи в музей?»
Далі обидва функціонери приходять до думки, що ніхто не впорається із походом в театр краще, ніж ось ці дві красуні - Моана і Чиччоліна. Обидві блискавично з’являються поруч. Чоловіки у захваті від побаченого. Далі - формальності.
«Сподіваюсь, у вас є дозвіл від влади на подібну діяльність?» - суворо цікавиться один з них. Іронія у тому, що Чичоліна й досі діючий депутат парламенту. Але другий поправляє.
«Не знаю про дозвіл, але я точно знаю, що чемпіонство Скуадри Адзурри - це питання національного значення. А отже, уряд в курсі і готовий піти на все, щоб досягти бажаного».
Чоловіки детально інструктують посланниць. Що ось, мовляв, так і так, не має бути жодного насилля над зірками футболу, все має бути, так би мовити, за покликом серця і за згодою сторін. Хочуть в «Ла Скалу»- нехай в «Ла Скалу». Не хочуть, що ж, будуть вдовольнятись «Джузеппе Меацца» вечорами. Дівчата не одразу розуміють театрально-футбольний сленг, але чоловіки гарненько пояснюють, що саме мають на увазі.
Перш ніж почати обробляти Клінсманна, Чиччоліна радиться з подругою. Каже, хочу огорнути турботою гостей із сердитої Німеччини. Не можу визначитись, кого обрати - Андреаса Бреме чи Юргена Клінсманна. Обидва нічогенькі. І обидва - наші (в сенсі грають за міланський «Інтер»). Та все ж Клінсманн здається їй більш виносливим та міцним горішком. «Візьму його», - зважується Чиччоліна.
Недалекоглядне рішення. Клінсманн заб'є в Італії три голи - найважливіший в одній восьмій проти голландців. А потім ніби здується - по причині невідомій до публікації цієї статті. Але Бреме підхопить впавшого списа бомбардира і заб’є всі вирішальні голи німців - тим самим голандцям (2:1), два - англійцям в півфіналі, один в основний час і перший реалізований післяматчевий 11-метровий.
Єдиний гол у фіналі проти Аргентини - теж його.
А влаштуй Чиччоліна з подружкою оргію і з Клінсманном, і з Бреме, ми могли б мати геть іншого чемпіона світу.
Як би там не було, з італійською збірною німці ні у фільмі, ні в реальності так і не перетнулись.
А дівчата тим часом беруть нове завдання. Теперь їх орієнтировка - невисокий коренастий аргентинець у статусі живого Бога.
Бог вривається у сюжет стрімко і невідворотньо. Пузатий та вусатий мужик в смугастій аргентинівці вибігає до глядачів з кущів. Це Рон Джеремі, легендарний американський порноактор, рекордсмен, на момент написання статті він знявся в двох тисячах фільмах і у свої 70 все ще трясе стариною.
Але зараз він - 29-річний Дієго Марадона, який готується до турніру індивідуально, у зв'язку з чим починає натужно махати ногами у різні сторони. Виникає те ж відчуття, що й в Олега Саленка, який описував гру 46-річного Роже Міллана на наступному Мундіалі в Штатах. Одним словом, спостерігаючи за розминкою вусатого Дієго думаєш, що його нога ось-ось відірветься і залетить назад в кущі. Але раптом звідкись з’являються дві блондинки в шубах до п’ят і туфлях на високих підборах. Вони недовго вмовляють Дієго піти з ним. Дієго в захваті, але є одна умова: їх буде четверо. Він, Чиччоліна, Моана. І банан.
Справу зроблено. Марадона змучений - і його збірна, згідно з ідеєю сценаристів, програє у півфіналі голландцям. Для занурення в атмосферу нам демонструють погано змонтовані крупняки, очевидно, якогось футбольного матчу. Мелькотить світла макитра Яна Кулеманса і бельгійський прапор на трибунах. Все ясно. Матч групового етапу ЧС-1982. Аргентина - Бельгія 0:1.
Голландці, бельгійці - один хрін.
Аж ось - фінал. Роздягальня збірної Голландії. Рууд Гулліт сидить на шкіряному дивані, ймовірно, спонсорованому комітетом з гостинності. До нього підсідає Чиччоліна в квітчастому віночку. Вона тримає у руках мікрофон. До інтерв’ю, судячи з першого ж запитання, вона готувалась завчасно.
«Шановний футболісте, скажіть, що ви думаєте про збірну Італії?»
Гулліт фонтанує зверхністю.
«Ми набагато сильніші, але про всяк випадок поважаємо нашого сьогоднішнього суперника і тримаємо пальці схрещеними»
Пальці Чиччоліни починають подорож помаранчевим суринамським торсом.
«Ви такий сильний та накачаний. Мені так подобається ваш знежирений живіт. Невже ви якось обходитесь без допінгу?»
В очах Гулліта майорить тривога - невже леді з допінг-контролю?
«Ми сповідуємо здоровий спосіб життя. Їмо лише фрукти та виноград»
«А як щодо сексу?» - скорочує непотрібні подробиці Чиччоліна.
Гулліт на мить перетворюється у Цицерона.
«Секс - не допінг. Його неможливо довести. Він не залишає сліди на тілі. Ним не помочишся в баночку. Але, на жаль, у мене немає дружини під рукою»
«У такому випадку, я хочу подарувати вам секс», - повідомляє Чиччоліна і відкладає мікрофон.
Не можна не віддати належне самоконтролю Гулліта. Посеред допінг-проби він раптом згадує, що фінальний матч вже розпочався. Поспіхом натягує свої білі шорти, але тут на порозі роздягалки з’являється Моана. Все закінчується найліпшим чином, Рууд знаходить у собі сили відкинути дівчат і вибігти на поле «Джузеппе Меацца».
Але там теж вже все закінчилось.
Режисер показує нам погано змонтовані архівні крупняки, на яких якась Італія у когось там виграє з великим рахунком. Бачимо пахви вболівальників, спину Паоло Россі і юного Маноло з барабаном. Все ясно. Фінал ЧС-1982 в Іспанії. Італія - ФРН 3:1. Італія - чемпіон світу.
Кіно закінчується розгульною оргією з чемпіонами, а нам знову доведеться повернутись в нудний реальний світ. І зробити приголомшливі висновки: ви мені вибачте, але знятий з півроку до описаних подій порнографічний нонсенс «Мундіаль - 1990» - це неймовірно сильне кіно-пророцтво.
Долі головних героїв фільму передбачені з дивовижною точністю. Клінсманн на ЧС-90 феєрив, але здувся. Марадона взагалі все провалив. Команда абияк дошкутильгала до фінулу, але сам Дієго не забив жодного голу - за нього по черзі впрягались Клаудіо Каніджа та воротар Гойкоечеа.
Гулліт був сірою плямою на фоні сірих Нідерландів - три нічиїх і виліт в ⅛ від німців.
Через багато років, обрізавши свої самсонові кучері, Рууд буде намагатись стати тренером (Кубок Англії з «Челсі» - вичерпний список його трофеїв). Але запам’ятається, в основному, своїм мемасом про «сексуальний футбол». Мовляв, це коли голландці, ну в крайньому випадку португальці, роблять з кулястими предметами якісь немислимі акробатичні речі - ну один в один як Чиччоліна в роздягалці.
Англійські коментатори понесли «сексуальний футбол» в народ, вправляючись у монструозних дотепах за межами фолу Роя Кіна на татусі Ерлінга Голанда. Ведучий ВВС Рей Стаббс, до прикладу, порівняв витончений гол Кака з маструрбацією: «Це так само любо, як і пересмикнути в ліжечку холодним зимовим ранком». Після чого у прямому ефірі назвав атакуючу лінію збірної Бразилії «є#$ністично прекрасною» (fit as f*ck - стійкий вираз, що описує щось воїстину привабливе - прим. DA).
Фраза, певна річ, повернулась до Гулліта бумерангом. Тепер усі його команди за замовчуванням грали «сексуально», а журналісти через одного запитували, як це - трахатись з черговим пустоголовим президентом, який не сприймає його філософію глибокого буріння і звільняє через рік.
Як головний тренер і як людина, великий голландець закінчився в грозненському «Тереку». Рей Стаббс, напевно, пустив би дотеп, що всі вівці залишились якщо й не ситими, то точно задоволеними.
ФОТО: Goal.com
