«Їхали всю дорогу стоячи»: як школярі з Олександрії перемогли у всеукраїнському турнірі

Спорт – це не лише змагання найвищого рівня. Участь в ньому починається ще зі шкільних років. Tribuna.com у рамках партнерства з «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» розповідає про історії зі шкільного спорту, які за інтригою нічим не поступаються професійним змаганням.

Команда Олександрійського ліцею думала, що не вийшла у плей-оф – компʼютер сказав інше, коли вже повернулися додому

Олександрійський мультипрофільний ліцей вже не вперше брав участь у волейбольному турнірі «Пліч-о-пліч» – минулого року теж дісталися Всеукраїнського етапу, але поступилися вже в першому матчі. Після ще одного року тренувань команда повернулася на всеукраїнський рівень – у фінальний турнір шкільних ліг у віковій категорії 5-9 класів.

Жереб розподілив кіровоградських волейболістів у групу А. Суперники – команди з Одещини та Запорізької області. Першу гру мультипрофільний ліцей виграв без особливих перешкод. А от другу, із Запоріжжям, програв. На цьому зрозуміли, що перспективи в турнірі завершені – й поїхали додому в Олександрію.

«На жаль, так трапилось, що в другій грі ми програли. Перед нашою грою була тривога, ми були з першої до четвертої ранку в укритті, і хлопці вийшли зовсім не готові. Діти є діти. Програвши гру, відчували гіркоту, печаль, злість через те, що поставлені задачі не змогли виконати, але заспокоїло те, що потрапили в десятку найкращих команд.

Довелося розчарованими команді повертатися додому. Вони приїхали додому, а я залишався в Києві через команду в «Шкільному мʼячі» (турнір з футболу – прим.)», – згадує вчитель фізкультури Володимир Михальчук про той день.

Але у його і команди житті стався сюжетний поворот – в Олександрії побути команді довго не довелося: «Об 11 годині я отримав повідомлення про те, що компʼютер визначив нашу команду другою найкращою серед других команд, і ми проходили у плей-оф». Так вчитель і команда за годину після повернення додому дізналися, що їм терміново треба їхати назад до Києва.

Вмовили батьків поїхати, на майданчик вийшли через 45 хвилин після повернення до Києва

Перша перепона в команди – батьки: вони були не сильно в захваті від ідеї відправляти дітей, які щойно приїхали, назад до Києва. «Ми з батьками досить довго спілкувалися», – каже Володимир Михальчук. Сам він з тренером ДЮСШ Володимиром Кулішкіним довго не вагався у тому, щоб дати хлопцям шанс: «Щоб діти досягли ту маленьку свою мету, яку вони поставили перед собою».

Друга перепона – попит на квитки: їх на найближчі рейси з Олександрії до Києва не було. Питання вирішували творчо, розповідає вчитель: «Домовилися з провідником у поїзді, що діти будуть стояти, десь присядуть, може, по можливості. Але вони їхали майже всю дорогу стоячи».

Це вплинуло й на моральний стан команди – зарядило їх на перемогу: «Діти вже їхали з надією, без страху, налаштовані на боротьбу. В них зник страх перед змаганнями. Під час дороги вони спілкувалися про те, як налаштовуватись, як саме зробити так, щоб стати чемпіоном».

До Києва команда приїхала о 13:00 20 червня, а о 13:45 вже виходила на майданчик – на чвертьфінал проти київського Ліцею № 242.

У півфіналі обіграли Новопільський ліцей з Дніпропетровської області, наступного дня у фіналі – й Середівський ліцей з Житомирщини.

«Вони подолали свою невпевненість, були рішучими і вірили у власні сили. Горіли очі в них, була жага до перемоги. Залишалося лише одне – довести, що вони справді одна з найкращих команд в Україні. На одному дусі відіграли чвертьфінал, півфінал і фінал, все в них виходило, атакували, було мінімум помилок», – пригадує Володимир Михальчук.

Склад чемпіонської команди – Ілля Донченко, Владислав Бевзюк, Іван Клочко, Нікіта Федоренко, Ярослав Лягуша, Тимофій Сидоренко, Артем Звєрєв, Кіріл Карелін та Артем Міщенко.

Команда, зі слів вчителя, зберегла свій кістяк – і цього сезону готується до того, щоб повторити успіх.

Успіх стався завдяки співпраці школи і місцевої ДЮСШ – система робоча, але не досконала

Творці успіху команди Олександрійського мультипрофільного ліцею – вчитель фізкультури Володимир Михальчук та тренер з волейболу ДЮСШ №2 м. Олександрія Володимир Кулішкін. Про успіх цієї співпраці «Трибуні» Володимир Михальчук також розповів:

«ДЮСШ працює в нас на базі нашого навчального закладу. Тому нам трохи легше працювати. Він (Володимир Кулішкін – прим.) працює з ними на тренуванні, я працюю з ними на уроках, ми разом знайшли той момент перспективний, щоб діти могли так виступати. Вони постійно грають у волейбол, вони цим живуть».

Однак, вважає вчитель, системі ще є куди рости – і поділився своїм баченням:

«Трохи треба змінювати структуру нашого фізичного виховання. Школа повинна готувати звичайних дітей до любові до фізкультури. В нас уроки проходять по 30-35 дітей в класі, неможливо так чемпіонів виховати. Найкраще, щоб цим займалися експериментальні школи та клуби, тоді ситуація буде позитивнішою. Це моя особиста думка, не можу казати за всіх.

«Пліч-о-пліч» – це гарна ідея, але для того, щоб краще було, треба брати приклад західних країн, де діти в школах вже поділені на спортивні напрями: одні школи займаються баскетболом, інші – футболом, інші – волейболом. Дитина, коли йде, вже знає, в якому спорті розвивається, починаючи з першого класу.

А коли в нас безліч модулів в школі, і ми вибираємо не з того, що можна дати чи не дати дитині. А зважаємо на те, якого інвентарю нема, зали вже такі, що далі нема куди. Державі варто звернути увагу на те, щоб покращити умови. Якщо вони нам дають можливість вибору модулів, то треба для цього й інвентар. Кожна дитина хоче займатися якимось видом спорту – а щоб це робити, треба мати матеріально-технічну базу. Бо бажання у всіх вчителів, які працюють, є».

Як виглядають наймасштабніші шкільні змагання України: 5 фактів про «Пліч-о-пліч»