5 футболістів, які найбільше зіграли за збірну України без жодного матчу за молодіжку
Хачеріді та ще четверо дуже відомих людей.
Тема молодіжної збірної України у першій половині 2023 року буде однією з найцікавіших, бо наша команда U-21 втретє в історії зіграє у фінальному турнірі Євро. Суперники серйозні: Хорватія, Румунія, Іспанія. Але про них ще встигнемо поговорити – до червня часу багато.
Сьогодні хотілося б нагадати трохи інше. Молодіжна збірна, окрім вирішення турнірних завдань, перш за все повинна надавати досвід міжнародних матчів високого рівня для тих футболістів, які мають перспективи у національній команді. Мало хто зможе назвати без підготовки хоча б 10 футболістів, які потрапили до національної збірної України, не зігравши ані хвилини за молодіжну збірну. Не виключено, що ви навіть взагалі здивувалися, почувши, що таке може бути. Здавалося б – через молодіжку проходить величезна кількість гравців, можна не вгадати, хто стане справжньою зіркою, а от пропустити футболіста із перспективою складно.
Насправді в біографії національної команди таких футболістів чимало – 38 (дехто навіть повз систему юнацьких збірних проскочив!). Першим в українській молодіжці стало покоління 1973 року народження.
Зрозуміло, в цьому списку відсутні натуралізовані гравці, адже вони фізично не мали можливості виступати за збірну України U-21. Таких було восьмеро: росіяни Сергій Кормильцев (15 матчів в національній команді), Артем Яшкін (8), Сергій Серебренніков (12/1), Олексій Бахарєв (1), серб Марко Девіч (35/7), бразильці Едмар (15/1), Марлос (27/1) та Жуніор Мораес (11/1).
Андрій Кудирко зібрав список з топ-5 українців, які залишили найбільш серйозний слід в національній команді за кількістю зіграних матчів, але при цьому не грали за молодіжку.
57 матчів, 2 голи – Олександр Кучер
В молодіжній збірній України у 2000-2003 роках (тренери – Володимир Онищенко, Анатолій Крощенко, Павло Яковенко) зіграли 12 футболістів 1982 року народження. До національної доросли тільки четверо, понад 10 матчів у головній команді зіграв лише Олексій Гай.
Олександр Кучер у 2000-2003 роках виступав у Другій лізі за харківський Арсенал та тільки отримав шанс на підвищення від донецького Металурга. Але це не завадило йому майже вдвічі перекрити показник Гая за кількістю матчів у національній збірній України. За яку нинішній головний тренер «Дніпра-1» виступав у 2006-2017 роках і взяв участь у відбірних циклах Євро-2008, ЧС-2010, ЧС-2014, Євро-2016 та ЧС-2018. Також Кучер побував на двох фінальних турнірах Євро: у 2012-му був у заявці, у 2016-му зіграв один матч з трьох можливих.
56 матчів, 12 голів – Сергій Назаренко
В молодіжній збірній України у 2000-2001 роках (тренер – Володимир Онищенко) зіграли 15 футболістів 1980 року народження. До національної доросли тільки четверо, ніхто з них не зіграв понад три матчі. На цьому фоні показник Сергія Назаренка – космічне досягнення.
У 2000-2001 роках бомбардир національної збірної №7 поєднував виступи за основу «Дніпра» з іграми за «Дніпро-2» (Перша ліга) та «Дніпро-3» (Друга ліга). Хоча запитання до селекціонерів молодіжки все одно є, зважаючи на деякі прізвища інших гравців 1980 року народження, які за аналогічних (а іноді – і гірших) обставин за збірну України U-21 все ж грали.
Назаренко ж відповів пізніше – виступами у відборах ЧС-2006 (у Німеччину їздив, але не грав), Євро-2008, ЧС-2010 та ЧС-2014. Провів усі три матчі фінального турніру Євро-2012.
54 матчі, 2 голи – Сергій Сидорчук
В молодіжній збірній України у 2009-2012 роках (тренер – Павло Яковенко) зіграли 27 футболістів 1991 року народження. До національної доросли тільки четверо (катастрофа), з них троє зіграли понад 15 матчів. Сергій Сидорчук має солідну перевагу над кращим з них (Богдан Бутко – 33 матчі) і цілком здатен вийти в лідери цього рейтингу, адже його кар’єра у головній команді країни продовжується.
У 2009-2012 роках Сидорчук пробивав шлях до основи запорізького «Металурга», грав у УПЛ і теоретично міг би зглянутися тренерам молодіжки (як перед цим – тренерам юнацької збірної). Адже посеред сезону-2012/2013 він перейшов до «Динамо», де виступає вже 11-й сезон.
Сидорчук — учасник відборів Євро-2016 (два матчі у фінальному турнірі), ЧС-2018, Євро-2020 (всі п’ять матчів у фінальному турнірі), ЧС-2022 та трьох розіграшів Ліги націй УЄФА.
53 матчі, 2 голи – Артем Федецький
В молодіжній збірній України у 2003-2006 роках (тренери – Павло Яковенко та Олексій Михайличенко) зіграли 26 футболістів 1985 року народження. До національної доросли вісім з них (майже третина, непоганий показник), четверо з них провели понад 10 матчів (теж добре). Більше, ніж в Артема Федецького, лише у Євгена Селезньова (58), який в молодіжці, до речі, зіграв лише одного разу.
Федецький у 2003-2006 роках виступав за «Шахтар-2» (Перша ліга) та «Шахтар-3» (Друга ліга). На перший погляд, це не давало йому аргументів для потрапляння до молодіжної збірної. Але з динамівської молодіжної системи футболісти до збірної U-21 їздили регулярно, а гірники могли цьому лише заздрити.
У головній команді Федецький відіграв у відборах ЧС-2014 і Євро-2016, після фінального турніру якого (три матчі з трьох) зосередився на клубній кар’єрі.
51 матч, 3 голи – Євген Хачеріді
В молодіжній збірній України у 2004-2008 роках (тренери – Павло Яковенко, Олексій Михайличенко і знову Яковенко) зіграли 13 футболістів 1987 року народження. До національної доросли сім з них (понад половина!), але понад 12 матчів ніхто не провів.
Євген Хачеріді у 2004-2008 роках тільки мріяв про виступи на елітному рівні, поступово просуваючись угору кар’єрними щаблями: мелітопольський «Олком» (Друга ліга) – «Волинь» (Перша ліга) – «Динамо-2» (Перша ліга).
Але саме Хачеріді став футболістом №1 свого покоління у головній команді країни. Він відіграв у відборах ЧС-2010, ЧС-2014, Євро-2016 та ЧС-2018. Провів по три матчі з трьох можливих на кожному з фінальних турнірів Євро – у 2012 та 2016 роках.
Не встав перед Януковичем і показав синьо-жовті щитки у Москві. 5 культових історій про Хачеріді
***
Наразі ми не можемо напевно знати, хто з підопічних Руслана Ротаня у майбутньому приноситиме славу національній збірній України та українському футболу, а хто ні. Так, вже зараз виділяються окремі виконавці. Наприклад, Михайло Мудрик, трансфер якого в Англію всі чекають. Але він вже – гравець національної команди. Дебютував у 2022-му, зіграв 8 матчів з 8 можливих, то ж по його перспективах все досить зрозуміло.
Дебютували у національній збірній й інші потенційні гравці молодіжки у фінальній частині Євро-2023 (U-21) – Олександр Сирота, Данило Сікан, Анатолій Трубін, Ілля Забарний, Георгій Судаков.
А от, хто ще піде їхнім шляхом – питання відкрите.
Виділятися зараз і стати зіркою на дорослому рівні – не тотожні процеси. І чи буде хтось в цих поколіннях, кого тренери молодіжної збірної або не роздивилися, або не встигли випустити на поле – теж питання відкрите. Хоча варто відзначити, що, починаючи з покоління 1993 року народження, таких проколів поки що не було.
Фото: telegraf.com.ua; zbirna.com; unian.ua; sport.24tv.ua; Adam Davy – PA Images.
