Капітан про свою команду – велике інтерв’ю Володимира Приземліна

«Скорук» з Томаківки, Нікопольського району став справжнім відкриттям осінньої частини сезону у Другій лізі, посівши після двох третин чемпіонату друге місце у Групі «Б», залишивши позаду чимало досвідчених і амбітних клубів.

І звичайно, що ніхто краще за інших не розповість про свою команду, ніж капітан. Отже, футбольний клуб «Скорук» очима 35-річного захисника ВОЛОДИМИРА ПРИЗЕМЛІНА:

ВОРОТАРІ

На мій погляд нашим першим номером є ІГОР ВАРЦАБА, адже він володіє великим досвідом і передає нашому молодому голкіперу АНТОНУ ОСАДЧУКУ хороші навики. Обидва воротарі проявили себе у цій частини сезону просто по максимуму. Ігоря дещо підкосила травма, яку він отримав вже у третьому турі в грі із запорізьким «Металургом», після чого його дуже добре підстрахував Антон. Ніхто можливо і не сподівався, що Антон так вистрелить, але він проявив себе на хорошому рівні, потягнув два пенальті і до нього немає ніяких претензій. Але все ж таки, на мій погляд, Ігор Варцаба в команді перший воротар.

Щодо Антона, то він хлопець безпосередньо з Томаківки і дуже хочеться, щоб у нас в команді було як можна більше талановитої молоді з томаківського футболу, звідки і починався наш ФК «Скорук». Якщо таких хлопців буде більше, то, безперечно, це буде великим плюсом для всього клубу.

Ну і звісно, не можна не згадати третього нашого голкіпера, який паралельно є і тренером воротарів – це АНДРІЙ БОБРОВСЬКИЙ. Я сам ще не звик, що Андрій Сергійович у нас тренер (посміхається), адже нещодавно ми грали разом. Він молодець і я бажаю йому успіхів у тренерській справі. У нього є своя дитяча школа, я бачу як він працює, і у нього є чому повчитися. Переконаний, що його досвід ще допоможе команді.

ЗАХИСТ

Вважаю, що ключовою фігурою у захисті «Скорука» є СТАНІСЛАВ-НУРІ МАЛИШ. Він дуже добре володіє грою, відмінно читає її. Стас чудово діє при верхових єдиноборствах, але головне, що він надійний і стабільний, а крім того ще і забиває. Він за цю частину сезону забив 6 м’ячів (п’ять у чемпіонаті і один у Кубку), а для центрального захисника – це просто ТОП-показник. І у кількох матчах саме його голи приносили команді очки. Ну а те, що у нього вже 8 жовтих карток, так це доля захисника (посміхається). Коли треба буде, то і замінимо у якомусь матчі.

Щодо іншого нашого центрального захисника ВЛАДИСЛАВА КЛИМЕНКА, то я скажу так, що зараз «Скорук» представляє собою дуже хороший сплав молоді і досвіду. І у нас є ціла група футболістів віком 19-20 років, які влилися у колектив і гідно грають на рівні Другої ліги. І Клименко як раз серед них. Він влився в основний склад і показує стабільну гру. У нього не було якихось таких грубих помилок. Пам’ятаю, він і забивав – тут особливо згадую його гол запорізькому «Металургу» перед самим фінальним свистком, коли ми дуже раділи. Головне – він грає, як кажуть, не по годах: чітко і стабільно, як і повинен діяти захисник.

МИХАЙЛО ЛАПТЄВ – це старожил Другої ліги, фланговий захисник. У побуті він дуже хороша і скоромна людина. А на футбольному полі любить грати просто і надійно. Іноді він і підключається до атак. Михайло дуже трудолюбивий, а підкатів, мабуть, зробив більше, ніж вся команда (посміхається). Я дуже радий, що він є у нашому колективі, Дай Бог йому здоров’я і нехай він продовжує грати так стабільно і далі.

ЯРОСЛАВ ЩЕРБИНА – це наша стара скоруківська плеяда. Він вже давно у команді, багато матчів провів із капітанською пов’язкою. Дуже полюбляє підключатися до атак, багато їх організовує, загалом створює чимало моментів для партнерів, особливо після своїх фірмових навісів. В цілому він цілком впевнено виглядав на своїй позиції. Щодо того факту, що Ярослав у досить вже солідному футбольному віці тільки дебютував на професійному рівні, то він переписує історію своєї ігрової кар’єри разом зі «Скоруком». Я бажаю йому на цьому не зупинятися і далі прогресувати.

ВЛАДИСЛАВ ВЕРЕМЄЄВ – це хлопець, який пройшов структуру ще дубля ФК «Дніпро». Дуже жорсткий футболіст. На фланзі може виступати і у півзахисті, хоча у нас ми його бачили більше в грі на оборону. Він дуже цікавий гравець. Так, поки що до кінця він ще не розкрився, адже провів не так багато ігрового часу, але нічого страшного. Вважаю, що зимові збори усе покажуть, і у нього є час добре підготуватися до весняної частини сезону, Влад ще досить молодий футболіст і у нього ще все попереду.

НАЗАРІЙ ШЕВЧЕНКО прийшов до нас з миколаївської «Вікторії». У нього також було не так багато ігрового часу, хоча на тренуваннях він дуже старається і намагається показати власний рівень. Але ви враховуйте, що у нього досить висока конкуренція з боку Лаптєва і Щербини. Проте нічого страшного тут немає, а здорова конкуренція завжди потрібна бути в команді, і Назарій її дає.

СТАНІСЛАВ БАЦМАН прийшов з дубля «Дніпра-1». Я з ним спілкувався і він казав, що задоволений опинитися у нашому клубі, і нехай я мало граю, але дуже радий, що потрапив у такий колектив, де панує справжня футбольна атмосфера. Він молодий хлопець, робить тільки перші кроки у професійному футболі. Буде доводити власну кваліфікацію і все у нього ще буде попереду.

ЦЕНТРАЛЬНІ ПІВЗАХИСНИКИ

СВЯТОСЛАВ ШАПОВАЛОВ пробився до стартового складу, коли перестав грати ДМИТРО ВОЛКОВ, який був основною фігурою в опорній зоні – дуже працьовитий, грав без замін, аж доки не отримав травму. Можливо Дмитро, як кажуть, наївся, перевтомився і йому довелося певний час лікуватися. Саме у цей період і прийшов, можна сказати, «золотий час» Святослава Шаповалова. І хоча перші ігри йому, можливо, і не дуже вдавалися, поки він вкочувався у склад, і пристосовувався до вимог тренерського штабу, але потім він повністю влився у наш трикутник в центрі поля Шаповалов-Гевлич-Разуваєв, за рахунок якого ми дуже гідно виглядали проти будь-якого суперника. Шаповалов у цьому трикутнику більше діяв на руйнування атак суперника, але саме завдяки йому у нас, можна сказати, був цемент в опорній зоні.

Ну, а ДМИТРО ВОЛКОВ, повторюся, - це для нашого клубу ключова особа. Хочу побажати йому повного одужання. Зараз у нього є як раз час відновитися, добре підготувати себе на зборах. Все ж таки я вважаю, що це у нас гравець основного складу. Він вже кілька років в команді, і постійно був для нас просто незамінним. І у мене завжди було таке відчуття, що хто б у нас не грав, хто б не приходив, але Волков завжди буде грати і знаходити місце на полі. Олександр Степанов постійно йому довіряв, а Дмитро цю довіру завжди виправдовував на полі самовідданою грою.

ТАРАС ГЕВЛИЧ – наймолодший хлопець у нас в середній лінії, який прийшов з «Кривбасу-2». Навесні ми тільки їм поступилися в аматорському чемпіонаті України, і ще там він запам’ятався. Після цього Тарас хорошо проявив себе на зборах у Горнастаївці і вже у першому матчі проти «Перемоги» дуже добре себе показав, хоча, дехто можливо і думав, що хлопець цей рівень може не потягнути. Насправді він дуже додав і допоміг команді. В середині поля він може фактично зіграти на будь-якій позиції: закриває багато зон, добре грає і у подиграші, і руйнує атаки суперника, тому для нас Тарас - це серйозне підсилення. Він дуже старається. І хочеться, щоб у цих хлопців, яким зараз 19-21 рік (Осадчук, Клименко, Гевлич, Боженар), у майбутньому добре склалася професійна кар’єра і вони вийшли на новий рівень, можливо і не у складі «Скорука», але якщо вони заграють за кілька років на рівні УПЛ – це буде і великий плюс для нашого клубу.

Якщо Стас-Нурі Малиш у нас ключова фігура у захисті, то в середній лінії це звичайно ОЛЕКСІЙ РАЗУВАЄВ. У нього приголомшливий креатив, бачення поля, техніка, мислення, передачі – у нього є все! Але на відміну від багатьох гравців його амплуа, які тільки «грають на роялі», він ще і діє у відборі. Це взагалі знахідка для будь-якого тренера. У Олексія шикарна ліва ніжка. Скільки він їй результативних передач віддав, виконав гострих пасів і стандартів?! «Льоша – Космос» можу тільки так сказати! Він молодець!

А якщо враховувати, що у нас Разуваєв – Космос, то у стартовому складі поки що не завжди знаходиться місце для ДАНИЛА БОЖЕНАРА. Але я вірю у цього футболіста – це молодий і дуже перспективний гравець. І тут все залежить від нього самого. Все починається, як кажуть, із голови. Якщо він почне працювати у правильному напрямку, то у нього може бути велике майбутнє. І тренерський штаб все це бачить і проводить виховальну роботу. Дуже хочеться, щоб Данило заграв у великий футбол, і він на це спроможній. Я і сам буду з ним працювати у цьому напрямку (посміхається). Але, повторюся, все залежить тільки від нього.

ВІНГЕРИ

СЕРГІЙ ЦИБУЛЬСЬКИЙ - друг Михайла Лаптєва, два наших херсонських таланти. Коли Сергій вперше приїхав до нас на збори улітку в Горностаївку, то я не думав, що гравець із таким зростом, здається у нього 192 сантиметри, грає на позиції флангового півзахисника. І з такими даними він дуже здорово виглядає у своєму амплуа. Він багато загострює, і від нього йде дуже багато корисних дій. Сергій робить і флангові подачі, може і обіграти, і в цілому для нашої команди це підсилення.

АРТЕМ ПЕРЕБОРА – красень. Йому вже 30 років, але він на цій позиції витримує усі 90 хвилин. У Артема є усі задатки флангового півзахисника: він може і обіграти, і подати, але, що дуже важливо – він багато відпрацьовує на захист. І ось гостьовий матч із запорізьким «Металургом» це ще раз підтвердив. Майже півтора тайми ми грали у меншості, і хлопці відпрацьовували дуже багато в обороні. Так, в кінці трошки не вистачило, але – це футбол, і таке буває. Але для Артема, на мій погляд, то був кращий матч. Ми з ним два старожили клубу і нам дуже приємно, що керівництво і тренерський штаб «Скорука» довірили нам місця у команді і на професійному рівні. Ми багато пройшли разом із клубом і щасливі, що зараз продовжуємо знаходитися у структурі команди.

ОЛЕКСІЙ КРАСОВ прийшов до нас разом зі Святославом Шаповаловим зі складу нашого конкурента ще по обласному футболу - «ВПК-Агро». Обидва дали нам певний імпульс, здорово влилися у колектив. У Красова взагалі два серця. Він може бігти, бігти і бігти, потім падати, а потім знову бігти і вперед, і назад. Він дуже допоміг нам, багато загострював.

В цілому уся ця трійка - Цибульський, Перебора, Красов - усі вони доповнювали один одного. У когось могла гра не піти, тренерський штаб робив заміну і ніхто не випадав. Гадаю, що на цій позиції у міжсезоння нам все ж таки треба підсилитися, адже у нас тільки три флангових півзахисники, а це малувато. Хтось травмований, хтось дискваліфікований і вже немає ким робити нормальну ротацію.

ФОРВАРДИ

МИКИТА ЖУКОВ – наш «Жучок». Він пройшов школу УПЛ, обігравав київське «Динамо» і для нас це однозначно підсилення. У нього є всі данні для класного нападника. Він разом з Олександром Мішуренком є кращим бомбардиром у команді, а якщо пройтися по його ігровим якостям, то він має хорошу швидкість, дриблінг, бачення поля. В цілому у нас попереду гідна конкуренція.

Якщо взяти АНТОНА ШАРКА, то він набагато випав через травму, яку усі бачили він отримав під час кубкового матчу. Усі довго чекали на той момент коли Антон вже повністю одужає. В останніх матчах ми вже бачили, що тренерський штаб поступово почав його випускати на поле. «Шарік» - молодець, адже після такої важкої травми він не впав у якусь психологічну яму, і зараз знову доводить свою майстерність власною грою. Я давно його знаю – він справжній професіонал. Хочеться знову побажати йому здоров’я, щоб його нічого не турбувало і він добре проявив себе на зборах. Якщо дивитися на статистику, то Антон забиває не багато, але який же у нього високий ККД: скільки на ньому команда заробляє штрафних ударів, пенальті, а суперники карток, і тут стає зрозуміло, що він просто незамінний футболіст в команді.

ОЛЕКСАНДР МІШУРЕНКО – це вже справжня легенда нікопольського футболу. Коли ми граємо на «Електрометалурзі», то бачимо, що у нього там багато особистих фанатів. Завжди чути вигуки: «Сашка, на поле!» У нього деякий час пішов на те, щоб адаптуватися до нової команди, мабуть, все ж таки йому було складно. Але потім все стало на свої місця: він більше став працювати на тренуваннях і почав забивати. Скільки я пам’ятаю «Муру», то у нього була і є футбольна чуйка, яка його ніколи не підводила, а для нападника це дуже важливо. Він може опинитися у тому місці, де не буде нікого, і ніхто не подумає, що там взагалі може бути якась небезпека, але він там опиниться, підставить ногу і заб’є гол. Про це і статистика говорить: свої 6 м’ячів він забив - досить нормальний результат для форварда.

ТРЕНЕРСЬКО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ ШТАБ

У нашого головного тренера ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА СТЕПАНОВА є головна шикарна якість, яка ніколи не змінювалася, скільки я його знаю – він людина слова! Він сказав: «Вова, буде ось так!» і завжди так і було. Він ніколи не юлить, завжди скаже правду-матку, але в обличчя. Нехай це буде один на один або при хлопцях, але це буде чесно і справедливо. Я попрацював з багатьма фахівцями, і головне чого нема у Степанова – це гнилля. І це його відмінна риса. Ну а щодо безпосередньо тренерських якостей Олександра Олександровича, як фахівця, то, безумовно, перехід від аматорського футболу у професійний потребує певної роботи над собою. І це правильно, коли тренер розвивається разом із командою, коли тренер може розповісти щось нове. І ми навчаємося у нього, а він, відповідно, разом з нами.

Тут ще і треба відзначити, що Олександру Олександровичу дуже пощастило, що у нас є такий шикарний президент, як МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ СКОРУК, який любить футбол, любить команду, вкладає в неї душу і фінанси. І у цьому сенсі у них чудовий тандем. І у чому пощастило головному тренеру, так те в тому, що президент клубу ніколи не лізе ні у тренувальний, ні у ігровий процес, не призначає склад на гру, як це буває в деяких клубах – у цьому плані у Олександра Степанова є повний карт-бланш, що є великим плюсом і для тренера, і для команди.

Також до тренерського штабу входить ГРИГОРІЙ ТИХОНОВИЧ ВАРЖЕЛЕНКО, або як ми його звемо «Дідусь». Він в основному буває на іграх, адже має проблеми із здоров’ям, і у першу чергу хочеться побажати йому міцного здоров’я. Вважаю, що його досвід нам також дуже допоміг, а сама присутність такого легендарного фахівця у роздягальні надає команді солідності. І коли молоді хлопці відкривають вікіпедію і дивляться на послужний список Григорія Тихоновича: де, з ким він працював, кого виховав, чого досяг у футболі, то розуміють, що спілкуються зі справжньою легендою нікопольського футболу. Така людина потрібна клубу.

Ну а безпосередню роботу з нами постійно веде ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙВИЧ ШИПА. Якщо Олександр Степанов у нас, як це прийнято називати в Європі тренер-менеджер, то Олександр Шипа постійно знаходиться із хлопцями, постійно залучений до тренувального процесу, там фішки розставити, щось підкаже, проведе розминку на тренуванні або перед грою – це дуже хороший помічник для головного тренера.

Нашому адміністратору АНАТОЛІЮ ІВАНОВИЧУ ПОПОВИЧУ дякуємо за дуже смачний чай, який він робить у прохолодну погоду і він теж постійно знаходиться із командою. Також згадаємо і нашого начальника команди МАКСИМА ВАСИЛЬОВИЧА МИРНОГО, який займається усіма юридичними тонкощами у клубі, всією документацією. У нас дуже хороший лікар, справжній професіонал АНТОН ЮРІЙОВИЧ ЦУРКАН, якому хочеться побажати, щоб у нього було поменше роботи, а у гравців, відповідно, травм.

Ну і знову скажу про МАКСИМА АНАТОЛІЙОВИЧА СКОРУКА. Дякуємо йому за те, що він вирить у команду, і я вважаю, що у цьому 2021 році ми повністю цю довіру виправдали: навесні вибороли золотий дубль у чемпіонаті і Кубку Дніпропетровської області, гідно грали в аматорському чемпіонаті України, а вже осінню після 20 турів у дебютному сезоні посідаємо друге місце у Другій лізі, а також пройшли два раунди у Кубку України, поступившись лише харківському «Металісту». Ми йому дуже вдячні, тому що такого президента, як у нас треба ще пошукати. Ні для кого не секрет, що після матчу він може зайти у роздягальню, і якщо гра йому сподобалася, то може дати і подвійну, і потрійну премію. Ми програли у Кубку «Металісту» 0:3, але після матчу він зайшов у роздягальню і сказав, що хлопці, ви своєю грою заслужили на премію. Ну де ви ще після 0:3 можете отримати преміальні? Але справа тут не у цих грошах, а у самому ставленні до команди. Ось це важливо.

Ну і головна наша підтримка – це наші родини і наші вболівальники. Зараз у нас з’явилися фанати, які в нас вірять і нас підтримують, за що їм велика подяка. І ось нещодавно на «Славутич-Арені», на цьому чудовому стадіоні, вони перекричали навіть фан-сектор запорізького «Металурга». Це про багато що говорить. У першу чергу про те, що своєю грою, ставленням і результатами ми, як футбольний клуб, все це заслужили. Заслужили довіру вболівальників, нашого президента і всієї футбольної спільноти.