Від продавця одягу до контракту з «Прометеєм»: вражаюча історія новачка «титанів»
Не зміг потрапити NCAA, але згодом став другим скорером Франції після Вембаньями.
29 травня «Прометей» оголосив про підписання першого новачка на сезон-2023/24. Американець Рональд Марч, який був другим скорером останнього сезону французької еліти – набирав в середньому 21,4 очка за гру, більше лише найгучнішої зірки континенту Віктора Вембаньями - 21,6 очка.
Але якщо вам здається, що цей 29-річний баскетболіст легко прийшов до такого рівня, то ви сильно помиляєтеся. В інтерв’ю французькому виданню BeBasket він розповів про свій нелегкий шлях до професійного баскетболу у Європі. І це не банальна історія про «університет – другий дивізіон – перший дивізіон – зірка», Рональд приклав чимало зусиль, щоб пов’язати своє життя з найкращою грою з м’ячем.
Прокидався о сьомій ранку, одягався і йшов продавати одяг за сім доларів на годину
Я виступав за молодший коледж у Фініксі, потім поїхав грати у NAIA в Арканзасі. Це як третій дивізіон у Франції, ліга після трьох NCAA дивізіонів. Зрозуміло, що рівень не дуже високий, але там було багато пристойних гравців у ситуації, схожій на мою.
Коли ти не можеш грати в NCAA через погані оцінки у школі, ти йдеш грати в NAIA. Чудовий досвід! Однак у такий момент буває складно знайти роботу у профі баскетболі — усім здається, що ти ненадійна людина. На тебе вішають ярлик — і хоч ти трісну. Хоча злитися в такій ситуації потрібно, щиро кажучи, тільки на самого себе.
Загалом у Європі мене ніхто не захотів, і мені довелося йти працювати в магазин одягу. Це було у Фініксі, магазин Nordstrom Rack. Я жив у своєї бабусі, вона сказала, що не дозволить мені сидіти в неї на шиї і нічого не робити, тож довелося шукати роботу. Загалом я носив одяг туди-сюди і розставляв взуття на полиці. Прокидався о сьомій ранку, одягався і йшов продавати одяг за сім доларів на годину.
Вибір був простий: розкладати одяг або грати в баскетбол
У той же час я продовжував тренуватися. Після роботи щодня по 3-4 години. Я знав, що контракт незабаром станеться, просто не знав, де і коли. Було ясно, що на шляху буде багато бар'єрів, але вісім місяців очікування були непростими. Двоюрідний брат одного з моїх тренерів працював у чемпіонаті Індії – так я опинився там.
Вибір був простий: розкладати одяг або грати в баскетбол. Нехай навіть в Індії. Це дуже бідна країна, але там ми жили у 5-зірковому готелі. Я пізнав обидві сторони Індії, та й загалом, той період допоміг мені багато чого осмислити в житті. Я дуже вдячний за це.
Там величезна кількість людей, які днями можуть жити без води та світла. У баскетбольному плані: там слабкий чемпіонат, але вони намагаються робити все добре. Висока якість відеозйомки матчів. Паркет, які привозили прямо із НБА. Нас там було 10 американців – усі з Фінікса. Зрештою мені платили за гру в баскетбол. На секунду, шість тисяч доларів за два місяці! Це ніби, знаєте, більше, ніж у магазині одягу.
Після цього я мав опинитися в Канаді, у найкращому клубі країни («Лондон Лайтінг»), але мене відрахували до останнього тренувального табору. Так співпало: у них був гравець, який поїхав пробувати сили в клуб Ліги розвитку НБА «Остін Сперс», але мав опцію повернення в команду, якщо там він провалить перегляд. І він повернувся...
Проте тренер використав свої контакти і я поїхав до Люксембургу на півроку. Щоправда, не до першого дивізіону. У другий! Там я переступав через людей, домінував у лізі. Моментами було весело, але це такий низький рівень баскетболу, що інколи ставало неприємно. Втім, найважливіше в цій історії — я таки дістався Європи і показав себе. Так, граючи в Індії чи другому дивізіоні Люксембургу, я був дуже далекий від топ-рівня, але ніколи не сумував. Завжди важливо пам'ятати, що за рік до того я розкладав одяг у магазині. Зараз мене радував сам факт оплати за гру в баскетбол, можливість купувати подарунки мамі та бабусі. Тоді я думав лише про свою подальшу мету. Але я знав, куди йти.
Широка публіка не розуміє, що 50% роботи професійного баскетболіста вони не на майданчику, вони за його межами
Далі була Швейцарія – величезний крок уперед порівняно з Люксембургом. Рівень чемпіонату був непоганий. Взагалі люблю Швейцарію, це моя улюблена країна. Так, вона не така велика, але взагалі величезна — якщо порівнювати з Люксембургом! Мені дуже подобалося там подорожувати, це надихало. Я розумів, що ніколи не бачив настільки красивої природи — і ніколи не побачив би, якби не робив у житті щось правильне. У баскетбольному плані – непоганий сезон. У Швейцарії домінують клуби – «Фрійбур» та «Женева». Якщо ти не в них, то виявити себе буває складно. Однак ми змогли здивувати всіх у «Вевеї».
В «Екс-Морьєнні» (другий дивізіон Франції) мене навчили бути професіоналом. Там було багато досвідчених гравців, вони давали багато добрих порад. Широка публіка не розуміє, що 50% роботи професійного баскетболіста вони не на майданчику, вони за його межами. Потрібно бути професіоналом у всьому, поводитися правильно, правильно спілкуватися з людьми. Цьому мене навчили там.
Вибір на Матч зірок у Франції – вінець моєї 6-річної кар'єри у профі. Шлях, звичайно, був незвичайним, але я все одно дістався мети. Статус учасника цього Матчу багато для мене означає. Найважливішим був лише момент, коли мама приїхала вручати мені майку учасника - один із найкращих моментів у моєму житті.
Моя еволюція – доказ моєї роботи. Якщо ти працюєш серйозно, в якийсь момент це проявиться. Все це довго сиділо в моїй голові, але я знав, що здатний на це. Втім, продовжую дивитись уперед, думати про майбутнє. Попереду ще багато роботи.
Як і всі, думаю про НБА та Євролігу. Хочеться досягти якомога вищого рівня. Я не готовий зупинитися на тому, що досягнуто, мою історію точно не написано до кінця. Однак, на сьогодні, я дуже пишаюся собою. Конкурс «Травневе божевілля» у розпалі. Менше доби до закінчення другого туру
Джерело: BeBasket
