Ярослава Магучіх: «Поважаю Бубку як спортсмена. Як людину – не дуже»
Скандал довкола фотографії з Ласіцкене теж прокоментувала.
Українська стрибунка у висоту Ярослава Магучіх дала цікаве інтервʼю ютуб-каналу «Бомбардир».
Вибрали з нього 5 найцікавіших і найважливіших історій.
Про фото з росіянкою Марією Ласіцкене
– Є ключова тема, коли всі про тебе писали, це фотографія з росіянкою (мова про Марію Ласіцкене – прим.). Як ти зараз дивишся на цю ситуацію? Я розумію, що тобі було 19 років, на тебе шалений шквал критики пішов.
– Спочатку я не хотіла підходити, але фотографи покликали щоб ми втрьох пофотографувалися зі срібною призеркою. Але вона перевзувалася, я вже з прапором була, Маша привітала, мене сфотографували – все розлетілося. І я така: «Йо-ма-йо, куди я вляпалася, чесно?» Зараз я вже це пережила.
– Тоді плакала?
– Я дуже рідко плакала тоді, все всередині. Але я схудла, і стрес після олімпіади, і від цієї ситуації. Тренер дуже хвилювалася, було таке: «Нічого, в тебе є вже бронзова медаль, навіть якщо ти захочеш піти». Дякую підтримці родини, тренеру, людям-українцям, бо зʼявилася аватарка у фейсбуці «За Магучіх». Це мене підтримало. Я це витримала і взяла просто урок: таке трапляється, треба бути стійкішою.
Зараз я вже дивлюся, коли мене питають, думаю: «Боже, ну навіщо? Було й було». Я знаю, що це в мене вже як клеймо.
– Знаєш, про що я думав? Щоб цю історію забули, тобі потрібно побити рекорд, який тримається з 1987-го – 2.10. Ти думала про це?
– Я навіть про це не думала, чесно. Я вже звикла, що [ця ситуація] зі мною йде і на це більш спокійно реагую. Якщо на початку, коли це трапилося, мене питали, я казала: «Все, відстаньте від мене». Я вже закрила це питання, коли приїхала в аеропорт, дала інтервʼю, все розповіла, і для мене було це закрите питання.
І зараз, коли мене питають: «Ось почалася війна. Ну і що ви скажете?» Я така: «Боже, ну була в мене така ситуація, але я активно підтримую Україну, виступаю за Україну і підіймаю наш прапор».
Про Сергія Бубку та Василя Ломаченка
Контекст: Роман Бебех влаштував Ярославі «тест на зашкварне фото», де показував різних відомих осіб сумнівної репутації і питав, чи сфотографується з ними тепер спортсменка. Серед таких осіб був і Сергій Бубка.
– У мене є фотографія з ним.
– А зараз би?
– А зараз би ні.
– А чого?
– Ну, колишній президент НОК і, скажімо так, не дуже.
– Маєш на увазі, що він позицію не висловив?
– Так. Я його поважаю, як спортсмена, бо був світовий рекорд. Але як людину – не дуже. Тому що і позиції в нього не було, я памʼятаю, коли спортсмени всі писали всюди. І потім таке питання: а де позиція взагалі нашого Національного олімпійського комітету? Так, НОК виставляв фотографії, але де позиція президента?
І він тоді сказав: «До нас прийшла біда». Це було таке, що краще б нічого не сказав уже. І після цього всі такі: «Ну, ти що?»
– Ломаченко?
– Спірна позиція, я б краще з Усиком сфотографувалась.
– З Ломаченком ні?
– Ні. Я не розумію його позицію (Ломаченка - прим.), такі в нього скандальні/нескандальні висловлювання.
Про допінг
– Розповідали, що Бубка завжди казав, що він настільки дбав про себе, що ніколи не пив воду, якщо вже була відкрита, щоб не було ніякої підстави. У тебе теж таке є?
– Я коли почала вище стрибати, менеджер мені казав, що треба слідкувати, і я вже почала – якщо я випʼю відкриту, і не бачу своєї пляшки, я її не буду пити. Тому у мене останнім часом купа відкритих пляшок.
І коли у Таллінні хлопець приїхав, то я йому віддавала пляшку, потім пила, а він її міцно тримав і нікому не віддавав. Бувають різні випадки. Розповідали, що залишив тарілку і пішов, а хтось підсипав йому. Таке є, але я не розумію таких людей – підстава.
– Це поширена тема – допінг? Я так розумію, що якщо препарат не входить до заборонених, то його можна приймати. Кажуть, що топові спортсмени приймають ті препарати, які ще не в списку. Наскільки це правда?
– Я чула, що приймають, але... У нас щороку новий список, але якщо довго приймав, він же залишається, є дія. А потім його забороняють – все. І я знаю історії з крапельницями, переливають – бо вже заборонено.
Я за чистий спорт, бо це чиста, чесна боротьба, ти на своїх силах. Можна вітаміни, щоб підтримувати організм. Але так, що ти функціонуєш на якомусь препараті – це ж нечесно. Ти тут працюєш для цього, тобі складніше, а коли ти приймаєш – легше дається ця робота, і потім залишається мʼязова памʼять.
– Але так ти можеш більше результату дати.
– Я думаю, що це більше у бігових видах спорту. Це радянська система у нас, в легкій атлетиці, старі тренери думають, що ось так – обовʼязково. А ті, хто молоді, навчаються, читають, розуміють, що допінг – ну що, допінг. У нас в стрибку техніка, все – ти сам це розвиваєш, сам тренуєшся, і в тебе все виходить.
– В Україні дуже часто спортсмени опиняються в допінгових скандалах. Ми входимо в топ-5, топ-10. Знаєш, чому так стається? Україна входить у топ-10 країн, де найкращі бонуси за олімпійські медалі. Платять 125 тисяч доларів.
– Я скажу, з чим це повʼязано. Бо за кордоном вони ще отримують великі заробітні плати, клубна система, багато спонсорів. У них є ця фінансова допомога. В тій же Америці – взагалі крейзі, напевно.
– Що там інакше?
– В них дуже багато спонсорства. Вони навчаються, університети їм виплачують, стипендії. Тому так мало. В нас цього нема. В нас – маленька зарплата і все.
Про політику
– В який ти момент відчувала, що політики хочуть поюзати твоє імʼя?
– Я іноді відчувала це, іноді ще тренеру після ОІ писав якийсь політик: «Я допоможу грошима, все дам». У фейсбуці написав, що «дам зі своїх коштів». Але потім треба провести, виділити... Вони всі такі говорять: «Ми допоможемо вам. Ви звертайтеся. Давайте з вами фотографію». Виставили фотографію – і все, бувай.
– Хто це?
– Я не буду називати ці прізвища.
– Ти вже зрозуміла цю тему, що тебе будуть юзати. Наших спортсменів тягнуть в парламент.
– Мені теж пропонували.
– В парламент?!
– Не в парламент, а в партійну групу, щоб там бути. Але я така: «Та ви що! Ні, не треба мені такого».
– Тобі це на даному етапі нецікаво?
– Взагалі, політики хай займаються своєю політикою. Я зараз спортсменка і взагалі не планую йти в політику після спорту. Але Жан пішов в політику, Ольга Саладуха теж пішла. Але Оля Саладуха, я знаю, вона закони там, премії щоб тренерам більші. Бо в нас система така, що спортсмен заробляє премії – а тренер так, ніби стояв нічого не робив.
Про плани побити рекорд
– Яка ваша спортивна мрія?
– Спортивна – це, звичайно, побити світовий рекорд. Це ціль, до якої я йду. 2.10 і там вже вище можна.
– Зараз 2.06, 2.09, три сантиметри – це дуже багато?
– Насправді, в нашому виді спорту кожен сантиметр, підняли планочку... Кожен сантиметр важливий. Начебто її трішечки підняли, а здається, що підняли ще вище.
– 2.09, 2.10 – це ж така ейфорія, ти маєш налаштуватися, щоб просто розірвати.
– Я памʼятаю, я ж спробувала у цьому році 2.10. Я памʼятаю, я стрибнула 2.05, підходжу до тренера: «Ну що, скільки там ставимо, може закінчимо?» І менеджер: «Давайте 2.10 спробуйте». Тренер така стоїть: «Та чому ні». Я така: «Та, чому б не спробувати».
І я вже так налаштувалася. Стадіон стоїть. Я така, світовий рекорд намагаюся побити. Це кльові відчуття, навіть невдалі спроби – я кайфонула, що я це спробувала нарешті.
– Ти близька була до того, щоб побити?
– Так, була близька, але ще треба працювати. Не скажу, що ці спроби були погані. Але взагалі не беру ще. Перші спроби я взагалі знесла, не ясно як, ліктем. Друга спроба – ногами, тазом. Були близькі, але не бездоганні.
Повне відео:
Фото: Li Ming, KJPeters, Piero Tenagli/Global Look Press,
