🏆 Ви знали, що у 2010-му в Україні був Кубок ліги? Третина команд хотіли знятися, фіналістам подарували костюми, судила Монзуль
Унікальний турнір.
Від редакції: ви знаходитеся у блозі Граундхоп для бідних. Його автор пише на цікаві теми, тож пітримайте його плюсами та коментарями.
***
Всі чули про Кубок англійської ліги – третій за престижністю трофей Англії. Але мало хто знає, що у 2010 році в Україні проводився свій Кубок Ліги. Спонсором турніру був Umbro, але Кубок міг навіть не завершитися, через борги клубів та сумний стан газонів.
Так, я знову вирішив покопирсатися у підвалах нашого футболу. У часи, коли дерева були високі, трава зелена, а Алієв влазив у футболку розміру M. Цього разу мені довелося шукати сліди унікального Кубку української Ліги у Вінниці.
***
Кубок Ліги придумали, щоб збільшити кількість офіційних матчів у сезоні 2009/10, коли професійних команд поменшало. За словами тодішнього президента Професійної футбольної ліги (ПФЛ) Мілетія Бальчоса, змагання було дещо незапланованим і не було передбачено кошторисом. «Ми не примушували клуби брати участь. Скажімо так, це був експериментальний крок», – розповідав Бальчос.
Це дійсно був скоріше експеримент, тому і склад учасників не дуже вражав.
На відміну від Кубку англійської ліги, де з елітним дивізіоном грає ще три рівня професіоналів рангами нижче, в українському Кубку Ліги майже половина команд були аматорськими. Клубів з УПЛ не було взагалі. Але рівень турніру не завадив засвітитися у протоколах таким гравцям, як Караваєв, Пилявський чи Танчик (про них детальніше в кінці).
На турнір заявилося 24 команди: 13 з другої ліги, 8 аматорів і 3 молодіжних (дублюючих) команд з першої ліги. Одразу скажу, що третина (!) учасників знялася по ходу турніру, здебільшого через скрутне фінансове становище. Не забуваємо про економічну кризу, яка прогриміла за рік до подій.
Команди розбивали на 8 груп по своїм регіонам, двоє переможців груп проходили в плей-оф. За задумкою, переможець мав отримати 150 тисяч гривень.
Ризик закриття турніру
Мені здається, що цей турнір особливо нікому і не був потрібним. Єдиний в історії країни Кубок Ліги могли навіть не дограти до кінця. Все впиралося в гроші.
У ПФЛ зізнавались, що основними проблемами були:
- борги клубів за арбітраж та інспектування;
- «важкий тягар» на бюджет ПФЛ у вигляді призового фонду;
- щільний календар для клубів, що приймають участь у змаганнях першості;
- сумний стан полів (тут нічого не міняється).
Додатковою проблема стала і пандемія свинячого грипу, через яку переносили частину ігор.
Коротше, все було проти цього турніру, особливо відсутність грошей, тож з нього поступово почали «зливатися». Завдяки збереженим у веб-архівах звітах засідань ПФЛ можна прослідкувати, як ця проблема розвивалась.
Спочатку на цих засіданнях попереджали команди про те, що треба заплатити гроші за організацію турнірів. Паралельно з цими повідомленнями йшли заяви від команд про зняття «через скрутне становище» (і згодом таких стало аж 8 штук).
Врешті, у березні Кубок офіційно призупинили, але ненадовго. У ПФЛ згадали, що «вміння дотримуватися зобов'язань високого цінується у футбольному товаристві», тому прийняли «вольове рішення» продовжити змагання. Пішли до кінця.
У цьому їм допомогла компанія Umbro, яка стала спонсором Кубку. Відтоді турнір офіційно став називатися «Umbro Кубок Ліги». Переможець і фіналіст отримували не тільки гроші, а й по 30 комплектів спортивних костюмів.
Сам футбол
Тепер до дійсно футбольної частини. Не буду вдаватися у подробиці групових етапів і ранніх плей-оф. Почнемо з півфіналів, один з яких навіть судила Катерина Монзуль. Туди пробилися дві друголігові команди – «Нива» Вінниця та «Гірник-Спорт», аматорський «Мир» з Горностаївки та дубль «Іллічівця».
Півфінали грали у два матчі. «Нива» пройшла «Мир» (0:0, 2:0), а «Гірник-Спорт» переміг «Іллічівець-2» (0:0, 1:1). Схоже у матчі з «Гірником» було застосовано якесь правило гостьового голу.
У фіналі «Нива» розбила «Гірник-Спорт» 4:0, не дивлячись на отруєння половини основного складу напередодні.
Історична перемога відбулася на очах 3000 вболівальників (за протоколом) на стадіоні «Ніка» у Олександрії.
Нижче – єдине фото, яке можливо знайти в інтернеті з того матчу. Щасливі футболісти «Ниви» лежать на газоні «Ніки» і тримають у руках табличку з лого Umbro. Поруч стоїть перший і поки останній Кубок української Ліги.
«Скажу відверто: вартість сьогоднішнього турніру склала 300 тисяч гривень. Чеки, що отримали фіналіст та переможець, це вартість винагороди для учасників фіналу», – розповідав після фіналу президент ПФЛ.
Без фото і відео розповідати про щось важко. Щоб виправити ситуацію з фото, я нагуглив і зв’язався з вболівальником «Ниви» зі стажем, який серед іншого займається музеєм вінницького футболу – Олегом Семеновим. Олег мав у колекції медаль переможців, а також знайшов десь серед спортивних кабінетів Вінниці і сам трофей. Ці фото – 100% ексклюзив, за який я дуже вдячний.
Відвідати музей, який створив Олег можна безкоштовно (деталі ось тут).
Для вінницької «Ниви» той сезон став дійсно успішним. Окрім трофею, команда вийшла у Першу лігу. Цікаво про той сезон команди написано ось тут.
Хто засвітився
Не дивлячись на скромний статус турніру, деякі більш-менш пристойні футболісти там все ж засвітились. Хоча й не як найкращі бомбардири, а просто у якості учасників.
Олександр Караваєв (тоді «Шахтар-3», зараз «Динамо»).
Тоді 17-річний Караваєв поступово зростав до рівня дорослого футболіста у системі «Шахтаря». Відзначився на турнірі голом у матчі проти «Іллічівця-2».
Володимир Танчик (тоді «Львів-2», зараз «Дніпро-1»)
У 2009 році 18-річний Танчик опинився у ФК «Львів», травмувався і набирав форму у дублі. На Кубку Ліги забив двічі у матчі проти другого складу «Карпат». Після цього Танчик змінив багато команд різного рівня, реанімував кар’єру у «Металісті» та «Дніпрі-1».
Андрій Пилявський (тоді «Нива» Вінниця, зараз «Нива» Бузова).
Пилявський був одним з тих, хто не отруївся перед фінальним матчем, чим допоміг «Ниві» перемогти у Кубку. Прийшов в клуб разом тренером Федорчуком. Саме Федорчук і допоміг Андрію почати професійну кар’єру – побачив на якихось зимових турнірах, вмовив зіграти у Другій лізі. Колись Пилявський навіть був у збірній Україні, а взагалі ви його можете пам’ятати за виступами у «Зорі».
Серед інших футболістів, які зіграли на турнірі можна згадати Дмитра Нємчанінова (тоді «Дністер-2», зараз «Минай»), Михайла Сергійчука (тоді «Нива» Вінниця, донедавна «Верес»), Віталія Пономаря (тоді «Олександрія-2», зараз «Металіст 1925»), Ярослава Ямполя (тоді «Шахтар-3», донедавна «Металіст 1925»), Дмитра Козьбана (тоді «Нива» Вінниця, відомий виступами за «Волинь»).
Для чого був потрібен цей турнір
Тут чудово підійде цитата президента ПФЛ: «Виходячи з того, як пройшли змагання взагалі, можливо напрошується думка, що не потрібно проводити такий турнір». Хоча цитата звісно не повна, далі Бальчос з’їхав на тему «пошуку іншого формату». Лунала навіть пропозиція нагороджувати переможця виходом з Другої ліги у Першу.
Я теж не погоджуюся з тим, що турнір пройшов дарма. Український футбол здебільшого консервативний – часто кожен сезон схожий на попередній. Тому експерименти з новими форматами – це супер (щоправда, останні ідеї про формат Кубку України-2023 – якось не дуже).
Тим не менш, професійних команд зараз набагато менше, ніж було у 2009-му, тож можливо, що колись ми побачимо другий розіграш Кубку української Ліги. Я буду тільки радий.
***
Висловлюю подяку автору статті на Вікіпедії з нікнеймом YarikUkraine та іншим, хто робив детальні матеріали про єдиний в історії Кубок української Ліги із звітів, новин і протоколів. Ви зберегли унікальну історію нашого футболу.
Фото: Вікіпедія
