Tribuna/Футбол/Блоги/Texto Inferno/Преса знищувала тренера Франції у 1998-му, а той виграв для країни її перший ЧС
Блоги

Преса знищувала тренера Франції у 1998-му, а той виграв для країни її перший ЧС

Еме Жаке – син сільського м’ясника, з яким мрія стала реальністю.

Блог — Texto Inferno
Автор — Roman Zavalniuk
27 грудня 2022, 15:45
Преса знищувала тренера Франції у 1998-му, а той виграв для країни її перший ЧС

Від редакції Tribuna.com: цей текст написано для конкурсу «Кубок світла» – ваші плюси та коментарі допоможуть автору розвиватися та робити класні матеріали і надалі.

***

Ранок 27 червня 1996 року. Свіжий номер «L’Equipe» вже розходиться прилавками французських кіосків з пресою. За чашкою кави та круасаном шанувальники гри бачать, як на першій шпальті Юрій Джоркаєфф впевнено цілує шкіряного м’ячика поруч з неоднозначним заголовком «Біля воріт раю». Він так само впевнено реалізує свій лотерейний квиток у вчорашній півфінальній серії пенальті, але у фінал ЧЄ все одно пройде сенсаційна Чехія. В головному тексті статті буде доволі в’ялий розбір гри і неагресивне, але чітке незадоволення «всього-навсього бронзою ЧЄ».

Реклама якогось сумнівного пивчанського на титульній сторінці і жодного слова про те, що ця бронза – це вихід з крутого піке, що тривав для французської збірної останні 10 років з пропуском європейського і світового форумів збірних підряд, невиходом з досить простих груп у фінальних стадіях турнірів, тренерською імпотенцією Платіні та Ульє. І лише сухе згадування про Еме Жаке, якому передали кризову команду і який зміг з нею показати результат. Набагато об’ємніше та палкіше це ж саме видання буде висловлюватися про Жаке трішки менше ніж через два роки, але зовсім не в позитивному контексті.

«Ми чекали на Наполеона, але за місяць до ЧС збірною керує нікчемна сірість та боягуз»

На домашній чемпіонат світу у французської спільноти були надзвичайно завищені очікування з приводу виступу своєї збірної. Від головної команди країни без перебільшення очікували тріумфу в рідних стінах і чи не з самого початку циклу підготовки преса та вболівальники тиснули на футбольних функціонерів з вимогою змінити головного тренера на когось більш поважного у футбольному світі, топили навіть за іноземців.

Федерація не піддавалася на провокації та довіряла Жаке, прикриваючи його від регулярних підколок з боку ЗМІ, які в свою чергу не припиняли критику занадто прагматичного та оборонного стилю гри команди. В якийсь момент Еме Жаке навіть почали тролити прізвиськом «Monsieur un zéro» за популярність мінімального рахунку у статистиці тієї збірної, але це виглядало більше як стьоб з присмаком гострого перцю ніж травля. Все різко змінилося у травні 98-го, коли до початку турніру залишалося 2 тижні..

Каталізатором підвищення градусу критики стали кілька невиразних товариських матчів збірної в проміжку березень-травень, в яких Жаке активно використовував відносно ноунеймівський молодняк серед якого були Анрі, Петі, Вієйра, Трезеге та інші. А останньою краплею в чаші обурення стала публічна заява Еме Жаке про те, що Кантона та Папен не будуть захищати національні кольори: «Збірна це команда-зірка, а не команда з зірок». Жаке змінив свій же бронзовий склад зразка 96-го більш ніж наполовину, робив ставку на універсальність кожного гравця, задовго до Пепа і Юргена сповідував активний рух і контролювання окремих зон на полі. Але тоді його рішення викликали лише агресивне обурення преси.

«За місяць до головного турніру в історії Франції тренер не знає, чого хоче», «Гра збірної вбиває у серцях вболівальників любов до футболу», «Команда наче старий коханець не здатна забивати більше м’яча за гру» – це ще далеко не найжорсткіші цитати із французької преси травня 1998-го. Найгірше лютував надзвичайно впливовий оглядач «L“Equipe» Жером Бюро: «У той момент, коли Франція чекає на героя, футбольного Наполеона, збірною керує якась нікчемна сірість, боягузливий тренер, який боїться власної тіні. Чому ми взагалі чогось від нього чекаємо?»

Коли здавалося, що дно вже досягнуто, знизу гучно постукали: стереотипні жарти про Овернь – малу Батьківщину Еме Жаке, (регіон, який в мемному сенсі, м’яко кажучи, завжди пасе задніх), провінційність та невідповідність французській еліті, цькування за манеру вдягатися (особливо за кольорові олімпійки), сільське походження, професію фрезерувальника, смішний акцент, типовий для сільської місцевості тощо.

Навіть тата-м’ясника пригадали, даючи Еме пораду торгувати телятиною в сімейній лавці, а не керувати збірною. Не відставали й фанати – вони заряджали образливі та нецензурні кричалки на матчах та навіть палили опудала з фотографією Жаке – справжній треш у дусі французської революції.

Таке змушений був читати, чути і бачити Жаке перед початком турніру. Спробуйте щось сказати цій людині про сучасний шкільний булінг та токсичність робочого колективу. Тримаю парі - отримаєте черствим багетом по писку та «трясця твоїй матері» французською.⠀

Легка прогулянка на груповій стадії, валідольний плей-офф та «Етюд у сірих тонах»

Єдиним гравцем, у якого Еме вірив як в себе самого, був Зідан. Саме завдяки головному тренеру Зідан почав виступи за Францію, а не Алжир. Ось тільки у товариських матчах перед ЧС Зізу і близько не показував свого найкращого футболу, за який ми його любимо. На турнірі він мав, нарешті, заіскрити, але натомість заробив гранично ідіотське вилучення в матчі з Саудівською Аравією за рахунку 2:0 на користь Франції.

Аравійців розібрали до кінця і без Зізу (підсумок 4:0), ось тільки на наступні два матчі команда залишилася без сполучної ланки між півзахистом та атакою. Жаке довелося змінювати схему та експериментувати на ходу. Гра збірної, яка в перших двох матчах несподівано наколотила суперникам сім голів, знову опинилася під ризиком стати похмурою та сірою, а гієни-журналісти вже відчували запах свіжої крові.

Еме чудово розумів, що зараз треба закритися в глуху оборону та сподіватися на краще. Він максимально опустив всі лінії на полі, Франція віддавала контроль володіння майже в будь-якій ситуації, роблячи ставку на контратаки та стандарти. Тактична банальність та боягузливо оборонна тактика була способом вижити.

На щастя для Франції ЗМІ на тиждень забули про головного тренера і почали пресувати Зідана. Мовляв, буйний, про суспільні інтереси зовсім не думає, некомандний гравець і взагалі ледь не страждає на психічні розлади. Тим часом у плей-офф грала звично сіра Франція. Франція, яка глибоко оборонялася і не розуміла, що робити, якщо обороняються проти неї. Кілька разів команда Жаке була близька до катастрофи, яку йому б не пробачили.

Але гравці оборони, вочевидь втомившись від безсилля нападу, почали виконувати роботу форвардів. У 1/8 фіналу золотий гол Парагваю забив Лоран Блан. У чвертьфіналі французи обіграли в серії пенальті Італію. У півфіналі з хорватами трапилося щось зовсім неймовірне: Ліліан Тюрам видав дубль, його статистика у збірній за півтори сотні матчів так і налічує 2 голи – обидва в тій грі, найважливішій для нього особисто.

Розгром Бразилії – лебедина пісня тактичного генія Жаке і тріумф Les Bleus перед домашніми трибунами

Перед фіналом збірна Бразилії була беззаперечним фаворитом майже за всіма можливими оцінками. Але Жаке напередодні гри вивчав всі матчі бразильців на турнірі і помітив слабкість контролю м“яча майбутніх пентакампеонів при вкиданні аутів, тому дав загальні інструкції команді щільно пресингувати суперника при введенні з-за бокової. Крім того, Еме помітив величезні прогалини у бразильців при персональній опіці на стандартах, тому Зінедін Зідан отримав персональну вказівку зміщуватися в бік ближньої стійки при навісах. І це спрацювало - Зізу двічі відзначився головою після кутового ще в першому таймі. У другому таймі Бразилія ще більше відкрилася і не дивлячись на те, що Франція останніх 25 хвилин гри провела у меншості, змогла заколотити ще одну банку – Петі відірвався від опіки під час контратаки і пустив шкіряного у дальній кут воріт Таффарела.

3 – 0, гидке каченя стало прекрасним лебедем, казка про Попелюшку, останній став першим чи щось на кшталт того. Еме Жаке одразу на післяматчевій прес-конференції заявив, що покидає збірну і не буде продовжувати контракт, який щойно сплив.

Після збірної Жаке став регулярно з’являтися на телебаченні у якості експерта та аналітика, займав одну з керівних посад на французському CANAL+, а також очолював департамент технічної підготовки національних збірних і був одним зі сторонників приходу Раймона Доменека на пост головного тренера збірної. Це був 2004-й, тому підтримка Доменека не була зашкваром.

Час від часу французські журналісти продовжували його покусувати вже за функціонерську діяльність, а Жаке в свою чергу заявив, що ніколи не пробачить «L’Equipe».

***

Еме Жаке так і не став улюбленцем преси, але йому це навряд чи було потрібно. Він також не став жертвою забуття і титул героя одного турніру в цьому випадку точно має позитивний тон.

Більша частина фанатів йому дякували за перший в історії Франції Кубок чемпіонів світу і він увійшов в історію гри як мсьє, що зміг: взяти ЧС, відкрити цілу плеяду нових талановитих гравців, провести зміну поколінь. А це вже, як писав все той же «L’Equipe» у ранковому випуску за 13 липня 98-го - «Pour l’éternité».

Інші пости блогу

Всі пости