Український футбольний YouTube - дно
На платну підписку заслуговує тільки проект, який роблять на дивані.
Спочатку це мав бути пост про єдиний пул, який знову хочуть реалізувати в УПЛ, створивши власну ОТТ-платформу. Хотілось від усієї душі висміяти коментаторів, які обурюються сумою в 120 грн, називаючи це смішною ціною для нашого недочемпіонату. Але мій друг слушно зауважив, що хто готовий платити - платив би, а "Народ хоче халявного футболу/боксу/кіно/ваш варіант" не викоріниться навіть після вступу України в ЄС. Ми посміялись, а я задумався: на ОТТ-платформу набирали б експертів, які зараз ведуть блоги на Ютюб. Але кого з них я б хотів там дивитись?
Нікого.
Бо контентмейкери на українському футбольному YouTube - гидкі до блювоти. Рівень експертизи, яку вони дають - смішний та жалюгідний. Бо рівень харизми можна вимірювати у непомитих головах Михайла Смолового з ТаТоТаке. А рівень крінжу - в істериканиках одного працівника 1+1 медіа холдингу. Але про всіх по черзі.
«Якщо чесно, я дуже пориваюся багато сказати на цю тему, як і на тему BlackLivesMatter, як і на тему того, що зараз у світі відбувається з пропагандою, скажу так, нетрадиційної сексуальної орієнтації. Накипіло, дуже багато хочеться сказати, але я не буду. Тому що наше сучасне суспільство дуже дивне. Тому що у нашому сучасному суспільстві ледь не кожне слово, ледь не кожен жарт – може бути перевернутим і протрактованим так, як цього захоче купка заряджених ідіотів, давайте я так скажу." - сказав в одному з останніх випусків хороший коментатор, а нині - футбольний блогер Віктор Вацко.
У людини 5 нагород найкращого спортивного коментатора "Телетріумф", рядок "віце-президент футбольного клубу" в резюме і стертий об дупи відомих футболістів язик. А ще - гомофобна вавка у голові, нерозуміння, що таке "сексизм" і чому бути другом для футболістів неможливо, коли ти позиціонуєш себе, як незалежного футбольного журналіста та експерта. Та і рівень незалежності умовний: тут я мочитиму УАФ, але там на особистості не переходитиму, тому що на інтерв'ю не прийдуть і за збірну ветеранів грати не покличуть.
Але важливе інше - у Вацка сумний продукт. Так, непогана картинка, знята на непогану техніку, багато розумних книжок у кадрі, професійне світло, MacBook та мікрофон на стійці. Вацко намагається молодцювато вдягатись, кривляється в камеру, перепрошую демонструє емоції, але проект не має ні динаміки, ні конфлікту. За такий продукт не хочеться платити. Такий продукт і безкоштовно не хочеться дивитись.
Тому що Вацко - старомодний, нудний і не прогресивний. Я досі згадую, коли він з виряченими очима здивовано перепитував у Маліновського "ЯК МОЖНА У БЕЛЬГІЇ ЖИТИ І ПИВА НЕ ПИТИ?". Ну якось так, якщо ти - професіональний футболіст. А ще можна не нести маячні, робити цікавий продукт, маючи такий великий медіа-досвід. Але то теж для професіоналів.
Інший шлях - можна посадити навколо себе декількох футбольних гіків, як це зробив Михайло Співаковський. Бажано, щоб вони виглядали максимально убого: непомита голова, пом'ятий вигляд обличчя, пошарпаний одяг, який обтягує черево. Самому треба сісти в центрі, вдягнутись у найкращий одяг, зробити зачіску і попросити направити світло на тебе. Невимушено жартувати, підкидати у дискусію заготовлені жарти (бажано про секс, а ще краще - про секс, коли тобі за 45), давати "інсайди", які тобі дають футбольні агенти, і не соромитись виглядати "Арестовичем від футболу". Це й не складно, коли у минулому ви ділили одну сцену та партнерок по виставах.
А що з продуктом? Історія, яка чимось нагадує те, як Спартак (Сашко) Субота зараз гвалтує труп подкасту "Подкаст Терапія", яку вигадав Женя Янович. Самобутній і цікавий проект "ТаТоТаке" помер, коли його керманичем став самозакоханий ватник. Prove me wrong у коментарях.
Я думав, чи зможу якось креативно описати, як Ігор Циганик третій десяток років займається оральним сексом з однією відомою бабусею, але вирішив, що він сам може це зробити:
А тепер несподівано про тих, кому я плачу щомісячно 1$. Мені подобається, коли назва відповідає суті. Коли люди декларують, що роблять проект на дивані, а потім - роблять проект на дивані. Коли люди дають інсайд, а потім не бояться вибачитись за нього, замість того, щоб 15 хвилин займатись словесною мастурбацією, як робив це Співаковський після чуток про Ван Лувена у "Шахтарі". Коли люди прості і чесні з глядачем. Коли херососять усіх підряд, а не лише опонентів тих, хто платить їм гроші. Коли намагаються пояснювати тактику простими словами. Або коли посеред випуску про УПЛ перевіряють телефон, бо Flashscore дав пуш про те, що у матчі "Ліверпуль" - "Арсенал" рахунок змінився.
Чи дратують матюки Андрія Сеньківа? Ну звісно, бо їх забагато. Чи дратує токсичність Сергія Болотнікова? Звісно, кого не дратує. Але чесність і харизма - ключ до мого серця (і гаманця). Хлопці не вигадали нічого нового. Це все той же формат подкасту, який, чомусь, випускають у відео. Але від них не нудить, Сеньків навчився підбирати одяг, у якому він не зливається з темним фоном позаду нього, та й мікрофони хлопці прикупили хороші і звук тепер не викликає кровотечу з вух.
І якщо цього достатньо, щоб вигідно вирізнятись на фоні інших - то в мене погані для українського футбольного YouTube. Бо футбольне телебачення вмерло, але ці мертвяки полізли в інтернет, щоб їх трупний сморід можна було знайти хоч там.
Досі чекаю, коли Іра Козюпа запустить те своє шоу, де вона була б модератором, а Саша Сажко - експертом (теж сумнівний вибір як на мене, але нехай спочатку буде проект, захейтити його я завжди встигну).
У коментарях чекаю пропозиції "спєрва добіцца", приклади проектів, які я не додав у свій гейтспіч та письмову подяку від Андрія Сеньківа за таку гарну рекламну інтеграцію вашої богодільні.
