10 головних зірок Євробаскету-2022
Люди, за якими протягом наступних трьох тижнів слідкуватиме весь баскетбольний світ.
Кожен вболівальник (і, тим паче, фахівець, тренер чи гравець) скаже вам, що баскетбол за правилами ФІБА – це гра, перш за все командна.
Тут дійсно недостатньо мати у складі двох-трьох суперзірок, щоб сухо та комфортно штампувати нагороди найвищого рівня. Джейсон Тейтум та Донован Мітчелл після ЧС-2019 мали б написати про це об’ємну наукову роботу.
Але це не означає, що на чемпіонаті Європи не буде за ким слідкувати та чиї рекорди фіксувати. Навпаки – більше трьох десятків представників НБА та топи Євроліги щодня даруватимуть нам яскраві перформанси, починаючи вже з 1 вересня.
Ось ті люди, від яких ми чекаємо шоу у першу чергу.
Нікола Йокич
Збірна: Сербія
Клуб: «Денвер» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: дворазовий MVP НБА, чотириразовий учасник Матчу зірок НБА, триразовий член першої символічної збірної сезону в НБА
Найкращий результат на Євробаскеті: дебютує
Наявність у складі чинного Найціннішого гравця найсильнішої ліги світу – одна з головних причин, чому і експерти, і букмекери вважають сербів одними з головних претендентів на перемогу на Євробаскеті.
У двох попередніх сезонах 27-річний бігмен, який вміє на майданчику абсолютно все, просто знищував НБА своїм неймовірним атакувальним арсеналом – від передач, які, окрім нього, не бачить більше ніхто, до дальніх кидків, які майже неможливо заблокувати.
Як це буде працювати на чемпіонаті Європи, Нікола показав тиждень тому у протистоянні з греками – забивав надважливі кидки у клатчі через Янніса настільки ж легко, немов на тренуваннях, та взагалі диригував нападом команди Светіслава Пешича з позиції центрового.
У Йокича вже є нагорода з національною командою (срібло Олімпіади-2016 у Ріо-де-Жанейро), але на найвищому рівні він поки що взагалі нічого топового не вигравав – ані з клубом, ані зі збірною. Євробаскет-2022 – його можливість стати справжньою легендою на батьківщині, і центровий зробить все, щоб витиснути з неї максимум.
Янніс Адетокумбо
Збірна: Греція
Клуб: «Мілвокі» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: чемпіон НБА, дворазовий MVP НБА, шестиразовий учасник Матчу зірок НБА, чотириразовий член першої символічної збірної сезону в НБА, захисний гравець року в НБА
Найкращий результат на Євробаскеті: чвертьфінал (2015 рік)
Справжній домінатор, диво природи та, певно, найвидовищніший атлет у сучасному баскетболі все всім довів у НБА – але досі не здобув жодної медалі із національною командою.
Янніс завжди надягав майку грецької збірної, коли був здоровий (єдиний великий турнір, який він пропустив – це чемпіонат Європи 2017 року, та й той через травму), втім, підсумком завжди ставали лише невиправдані сподівання.
Особливо болісне фіаско трапилося з Адетокумбо на попередньому чемпіонаті світу – у Китаї-2019 греки не вийшли навіть до чвертьфіналу, програвши другий груповий раунд сенсаційним чехам.
Після восьми років невдач зірковий форвард налаштований як ніколи рішуче – 40 очок проти сербів у відборі до ЧС та тонна потужних хайлайтів від Адетокумбо це доводять. Але ось чи вистачить цього для реальних претензій за золото, сказати важко: у греків вистачає кадрових проблем, які можуть завадити боротися із іншими топами на рівних.
Лука Дончич
Збірна: Словенія
Клуб: «Даллас» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: триразовий учасник Матчу зірок НБА, триразовий член першої символічної збірної сезону в НБА, чемпіон Євроліги, MVP Євроліги, MVP Фіналу чотирьох Євроліги
Найкращий результат на Євробаскеті: перемога (2017 рік)
Словенський чарівник повертається захищати свій титул, але зовсім у іншому статусі.
Якщо п’ять років тому тинейджер Лука був Робіном для праймового Горана Драгича, то тепер ролі у балканській збірній змінилися: Дончич стане головною рушійною силою команди Алєксандара Секулича, а суперветеран, якого було визнано Найціннішим гравцем попереднього чемпіонату Європи – його рятівником у критичні хвилини. Такі точно будуть – у кінцівках близьких поєдинків суперники висітимуть на захисникові «Маверікс» ледь не усією п’ятіркою.
Збірна Словенії побудована виключно навколо чеснот Луки. Йому підібрали натуралізованого бігмена Майка Тобі, з яким можна ганяти пік-н-рол ледь не усі 40 хвилин зустрічі, та оточили фаховими снайперами, які завжди готові покарати за зайву увагу до суперзірки.
Але, як показала Олімпіада у Токіо, обіграти Дончича у великих матчах цілком можливо – треба лише змусити його віддати вирішальний кидок комусь іншому, і справу зроблено. Саме тому словенцям був так потрібен камбек Дракона після п’ятирічної відсутності та оголошення про завершення міжнародної кар’єри: з Гораном на майданчику тримати Луку буде втричі складніше.
Лаурі Маркканен
Збірна: Фінляндія
Клуб: «Клівленд» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: немає
Найкращий результат на Євробаскеті: 1/8 фіналу (2017 рік)
Форвард провів у найсильнішій лізі світу вже п’ять повних сезонів, але справжньою зіркою поки що не став. Він був стартером і у «Чикаго», і у «Клівленді», але у доволі поганих для своїх команд сезонах – тож на клубному рівні ще не встиг заробити нічого, окрім пристойної індивідуальної статистики та 70-мільйонного контракту. Що, до речі, теж дуже непогано.
Але для фінської збірної та чемпіонату Європи в цілому Лаурі – справжня суперзірка, і це точно не перебільшення. У скандинавської команди – доволі проста група (Сербія, Польща, Ізраїль, Нідерланди, Чехія), де він має та буде розривати. Власне, лише два тижні тому ми бачили, на що здатний цей бігмен: Україні у товариській зустрічі він забив 42 бали.
Про Маркканена не кажуть як про потенційного MVP Євробаскету-2022 через відносну слабкість його збірної: Фінляндія – точно не хлопчики для биття, але вихід до чвертьфіналу буде для неї шаленим успіхом. А ось стати найкращим бомбардиром чемпіонату йому цілком до снаги. Особливо, на куражі після виходу на ЧС-2023, куди фіни пробилися першими та поки що єдиними серед усіх європейських команд.
Денніс Шрьодер
Збірна: Німеччина
Клуб: вільний агент
Головні індивідуальні досягнення: немає
Найкращий результат на Євробаскеті: чвертьфінал (2017 рік)
У контексті НБА німецький захисник – дивак, яких треба ще пошукати. Він назавжди увійшов в історію баскетболу, відмовившись від 84-мільйонної угоди з «Лейкерс» заради того, щоб згодом перейти до «Бостона» за виключення середнього рівня (трохи менше шести мільйонів) та бути скинутим у дуже поганий «Х’юстон» посеред сезону, який «Селтікс» завершили виходом до фіналу.
Зараз Денніс взагалі сидить без роботи – хоча йому всього лише 28. Бо на клубному рівні репутація у нього точно не найкраща.
Але у національній збірній Шрьодер – справжній король баскетболу. Він був одним з топ-скорерів попереднього чемпіонату Європи, де Німеччина дійшла до чвертьфіналу, у липні встановив бомбардирський рекорд відбору до ЧС-2023 (побити його вдалося тільки Яннісу), а на домашньому Євробаскеті робитиме просто неймовірні речі.
Після травми Мо Вагнера німцям ще більше потрібен справжній лідер, у них дуже складна група з французами, словенцями та литовцями – і Денніс має по-справжньому феєрити, щоб його команда дійшла до плей-оф.
Руді Гобер
Збірна: Франція
Клуб: «Міннесота» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: триразовий захисний гравець року в НБА, триразовий учасник Матчу зірок НБА
Найкращий результат на Євробаскеті: третє місце (2015 рік)
На чемпіонаті Європи французи не зможуть розраховувати на Ніколя Батюма – тож їхня репутація найкращої захисної збірної Європи, яка може зупинити навіть американську Дрім-тім, триматиметься переважно на плечах Руді.
У баскетболі за правилами ФІБА йому істотно комфортніше, аніж в НБА: власне, тут він і зробив собі ім’я, відправивши до школи самого Пау Газоля у чвертьфіналі домашнього для іспанців ЧС-2014. Заокеанське визнання прийшло до Гобера пізніше – йому знадобилося декілька років, щоб обрости м’язами та почати наводити жах на по-справжньому великих хлопців.
Еван Фурньє, Тімоте Луваву, Тома Ертель – зрозумілі та поважні люди дуже високого рівня, і від них теж дуже сильно залежатиме підсумковий результат французів на континентальній першості. Але головний їхній аргумент – це височезні лайнапи з Гобером, Венсаном Пуар’є та Гершоном Ябузеле, які майже неможливо подолати.
Якщо хтось впорається з цим завданням (словенцям у Токіо не вдалося), він і стане чемпіоном Європи. Якщо ні – після срібла та трьох бронзових медалей Гобер привезе додому перше у своїй кар’єрі золото зі збірною.
Домантас Сабоніс
Збірна: Литва
Клуб: «Сакраменто» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: дворазовий учасник Матчу зірок НБА
Найкращий результат на Євробаскеті: друге місце (2015 рік)
На поки що останній медальний турнір литовської збірної син легендарного Арвідаса Сабоніса їздив 19-річним студентом та майже не виходив на майданчик: здобували нагороди у 2015-му зовсім інші люди.
Тепер він – головний баскетболіст покоління для своєї країни, на якого покладаються неймовірні сподівання, та який має починати писати власну історію зі збірною. Не лише через прізвище (яке, безумовно, саме по собі зобов’язує), але й через надзвичайний талант.
Домантас – представник нової формації бігменів (рольовою моделлю тут можна вважати більш успішного Йокича), які працюють не лише у «фарбі». Сабоніс-молодший – трохи плеймейкер, трохи снайпер і зовсім не трохи скорер, якому буде дуже непросто завадити назбирати свої 18-20 очок за вечір.
У Литви – цікава команда з проспектом «Нью-Йорка» Рокасом Йокубайтісом на першому номері, перевіреним роками та безліччю важливих поєдинків Йонасом Валанчюнасом та форвардом Ігнасом Браздейкісом, який влітку вперше зіграв за збірну своєї історичної батьківщини (виріс та навчився грати у баскетбол хлопець у Північній Америці) і чудово до неї вписався.
Але як далеко вона зайде та чи виправдає статус одного з фаворитів, залежатиме переважно від Домантаса. Найближчими роками у нього навряд чи з’явиться шанс виграти бодай щось пристойне із клубом, тому у збірній він має бути супер-мотивованим – а класу та майстерності там вистачає.
Боян Богданович
Збірна: Хорватія
Клуб: «Юта» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: немає
Найкращий результат на Євробаскеті: четверте місце (2013 рік)
За три сезони у складі «Джаз» Богданович змусив поважати себе та свій кидок навіть найсильнішу баскетбольну лігу світу. За збірну він зазвичай грає ще краще – бо, окрім власне снайперських здібностей, у більшості поєдинків має ще й перевагу в антропометрії на власній позиції. І ледь не живе на лінії штрафних кидків.
Для Бояна цей чемпіонат Європи – скоріш за все, останній великий турнір зі збірною (принаймні, у якості одного з лідерів). Зараз форварду 33, на наступний чемпіонат світу хорвати вже точно не їдуть, а чи дочекається він Євробаскету-2025 – питання із зірочкою.
Найближче до нагород Богданович підбирався у 2013 році: тоді його збірна здолала Україну у чвертьфіналі, але згодом програла матч за бронзу та залишилася лише четвертою.
Хорватія робитиме все, щоб перевершити той результат та здобути перші для країни нагороди топ-турніру збірних з далекого 1995-го.
А особисто Боян має бути серед найкращих бомбардирів першості: у 2013-му він став другим скорером континентальної першості, а у 2017-му – п’ятим.
Юсуф Нуркич
Збірна: Боснія та Герцеговина
Клуб: «Портленд» (НБА)
Головні індивідуальні досягнення: немає
Найкращий результат на Євробаскеті: дебютує
Можливо, не найочевидніший вибір. Але людина, яка може зробити ось таке з командою, котру ми вважаємо справжнім монстром гри у захисті, не може не заслуговувати на повагу.
У боснійців було складне літо: вони довго шукали гроші на національні збірні, і знайшли лише після того, як зібрали позачергову раду міністрів держави – бо, на додачу до виступу чоловіків на Євробаскеті, жіноча збірна відібралася на чемпіонат світу, який відбудеться аж у Австралії (людською мовою – це дуже, дуже недешеве задоволення).
У них буде ще складніший чемпіонат Європи – балканці потрапили до групи смерті із Францією, Литвою, Словенією, Німеччиною та Венгрією, і їм доведеться викидати чи то господарів першості, чи то когось із топ-фаворитів, щоб потрапити до плей-оф.
Але із Нуркичем, який вперше у житті доїхав до великого турніру збірних (Євробаскети 2013 та 2015 років він пропустив через конфлікти з національною федерацією, у 2017-му Боснія не пройшла кваліфікацію), бодай невеличкий шанс, але буде. Якщо ви збираєтеся на щось претендувати у матчах проти Гобера та Валанчюнаса, вам потрібен не менш габаритний та майстерний хлопець – Юсуф на цю роль підходить ідеально.
Команда у боснійців не така вже й погана – із новачком «Реала» Джананом Мусою, натуралізованим американським гардом Джоном Роберсоном та кількома поважними рольовими гравцями з міцного іспанського чемпіонату. Втім, саме Нуркич тут має робити різницю – і минулого тижня він довів, що здатний на це навіть у грі проти Франції.
Шейн Ларкін
Збірна: Туреччина
Клуб: «Анадолу Ефес» (Туреччина)
Головні індивідуальні досягнення: дворазовий чемпіон Євроліги
Найкращий результат на Євробаскеті: дебютує
Серйозно, має ж бути у переліку зірок чемпіонату Європи бодай один гравець, який на клубному рівні виступає у Європі!
Цей слот цілком могли б забрати товариш американського турка по «Ефесу» Васіліє Міцич – чи, наприклад, Томаш Саторанський, який влітку змінив «Вашингтон» на «Барселону», – але точний стан їхнього здоров’я напередодні Євробаскету відомий хіба що лікарям. Як і те, чи зможуть плеймейкери збірних Сербії та Чехії почати грати у повну силу бодай під кінець групового раунду.
А ось Ларкін не те що може – він має видавати яскраві перформанси у кожній зустрічі. Бо інакше Туреччина може забуксувати навіть на груповій стадії. Пул у неї дуже рівний (Іспанія, Чорногорія, Грузія, Бельгія, Болгарія), а тому й дуже неприємний: втратити важливі турнірні очки тут можна ледь не у кожному матчі.
Туреччина історично полюбляє це робити: лише на двох з восьми попередніх Євробаскетів вона доходила до чвертьфінальної стадії, і її актуальний статус потенційної темної конячки чемпіонату викликає скоріше усмішку, аніж повагу.
Ларкін – людина, яка може це ставлення змінити. Володар рекорду сучасної Євроліги за кількістю очок, набраних в одному матчі, та перевірений боєць Ергіна Атамана (тренер турецької збірної працює з захисником і на клубному рівні) буде розганяти турецький напад і за допомогою Джеді Османа з Фурканом Коркмазом – сподіваємося, ви теж не вважаєте Альперена Шенгюна серйозним баскетболістом рівня чемпіонату Європи і нічого від нього не чекаєте, – спробує зробити пристойний результат.
