Олександр Долгополов: «Дівчина, яка була в окупації, казала, що росіяни часто були п’яні, чіплялися, говорили, що Херсон не здадуть»

Колишній український тенісист Олександр Долгополов в інтерв’ю російському виданню «Медуза»

«На місці [бою] я просто сконцентрований на виконанні завдання: залишитися живим, убезпечити себе і зробити те, що потрібно. У моєму підрозділі з того моменту, як я приєднався, товариші по службі не гинули, але в сусідніх були загиблі. І всі розуміють, що будь-якої миті можна загинути. Коли виїжджаєш до лінії, там стріляють: міномети, танки, літаки. Щоразу ти в небезпеці, де б не був. Багато людей гине, ми засмучуємось. Але ж так є. Виїжджаючи [на завдання], я завжди на межі смерті — якщо не пощастить або зроблю помилку. Ворог усюди й намагається завдати максимальної шкоди.

Але звикаєш до всього. Ми знаємо, за що воюємо. Це дім, наші люди. Ми бачимо, що робить ворог. У всіх достатньо моральних сил та мотивації продовжувати.

На війні ти стикаєшся з купою людей та доль, тваринами, руйнуваннями, горем та радістю тих, хто співпереживає та допомагає чим може. Досить швидко ти вже не так емоційно все сприймаєш — просто намагаєшся виконувати свої завдання та допомагати нужденним. Багатьом потрібна наша підтримка, не всі емоційно сильні. Навіть не на передовій люди вимагають нашого захисту та турботи.

У більшості випадків, а саме у 99,999% [люди] раді бачити нас: допомагають і добре ставляться. Нещодавно у Херсоні спілкувалися з дівчиною, яка була в окупації. Розповідала, що [російські солдати] поводилися нахабно, часто були п’яні, чіплялися, казали, що Херсон не здадуть. Собаки на них гавкали. «Ви [українські солдати] прийшли — на вас не гавкають, а на них гавкали». Російський військовий хотів цього собаку застрелити», - сказав Долгополов.