Сергій Стаховський: «Ми виходили на Яцьківку з тим, що там вже орків немає – вийшло трохи не так. Розрив граду був десь 3 метри за нами і 1,5 метри перед нами»
Колишній український тенісист Сергій Стаховський розповів, чи готовий віддати життя за Україну.
– Ти готовий віддати життя за те, щоб цей вектор далі робити?
– Якби я був не готовий – я б там не був. Розумію наслідки, які можуть зі мною трапитися. Розумію, звісно, що мені від цього вже буде ні холодно, ні жарко, тому що мене вже не буде, але людям навколо мене буде дуже боляче.
Але ж для кожної родини кожен боєць, який зараз там – це Всесвіт, і кожного дня якась родина це все зустрічає.
– Я читала, що з тобою був такий момент…
Так, був дуже близько. Не можна сказати, що ми злякалися, тому що насправді, ти не встигаєш злякатися.
– Де це було?
– Це було за Ізюмом, Яцьківка. Це була офіційна операція, ми заходили туди з інтернаціональним батальйоном. Ми виходили на Яцьківку з тим, що там вже орків немає – вийшло трошки не так. Все пішло трошки не так, як мало йти.
Ну і безпосередньо нас врятувала бронемашина, бо розрив граду був десь три метри за нами і десь півтора метри перед нами. Нас відкинуло в кювет, але бронеавтомобіль отримав, скажімо так, осколки. Нам дуще пощастило.
Всі там трошки зі струсом мозку вийшли, але все ОК.
– Що ти перше подумав, коли ви в кюветі там лежали?
Ми всі швидко дуже побігли за машиною, хто зі зброєю, хто без. Нас було 10 людей у групі. А в мене залишився рюкзак у машині. В мене телефони великі – все в рюкзаку. І я такий: «Блін, як же будуть їм дзвонити?»
Ми там потім ще бігали від градів десь півтори-дві години – нарвалися на 80-ку. 80-ка допомогла нам евакуюватися.
Так що було цікаво.
– Рюкзак ти забрав?
– Так, – сказав Стаховський.
