Український слід на Олімпіаді в хокеї – одразу четверо зірок на турнірі в Італії
«ЮКІ» в одній ланці у складі фаворита турніру.
Якщо ви дивитеся зимову Олімпіаду насамперед заради хокею – ваш час настав. Турнір уже набрав обертів.
Канада – перша сіяна у плей-оф, США – другі: як виглядає сітка хокейного турніру Олімпіади
Збірної України, на жаль, серед учасників немає. Та без українського сліду Олімпіада-2026 у хокеї не обійшлася. Четверо зіркових гравців у складах фаворитів турніру мають українське коріння – ті самі «ЮКІ».
Розповідаємо про четвірку українського походження, яка змусить вас стежити за турніром уважніше.
Кейл Макар, (Канада)
Розпочинаємо з запасного капітана збірної Канади та одного з найкращих захисників свого покоління – Кейла Макара.
Він народився 1998 року в Калгарі в родині Гері Макара та Лори Макгрегор. Його бабуся й дідусь по батьківській лінії походили з української діаспори цього міста. До того ж двоюрідним дядьком Кейла був ще один відомий «ЮКІ» – Том Лисяк, який провів понад 900 матчів у НХЛ і став бронзовим призером чемпіонату світу 1978 року у складі збірної Канади.
Кар’єра Макара в НХЛ розгорталася стрімко, майже без періоду адаптації. Обраний «Колорадо» під четвертим номером драфту 2017 року після двох сезонів у NCAA, він дебютував одразу в першому раунді плей-оф-2019. Символічно, що це сталося в матчі проти команди з рідного міста – «Калгарі». Уже в дебютній грі Кейл закинув шайбу своїм першим же кидком та став першим захисником в історії ліги, який відзначився голом у своєму стартовому матчі плей-оф НХЛ.
Перший повноцінний сезон приніс йому «Колдер Трофі» як найкращому новачкові. Згодом Макар перетворився на постійного претендента на «Джеймс Норріс Трофі» – нагороду найкращому захисникові НХЛ. Його стиль – це поєднання швидкості й креативності форварда з надійністю оборонця: він активно підтримує атаки, диригує більшістю та впевнено діє у власній зоні. Аналітики швидко заговорили про нового еталона захисника: після 395 матчів більше очок мали лише Боббі Орр і Пол Коффі.
Успіх «Колорадо» в сезоні 2021/22 став логічним продовженням його зростання. Команда здобула Кубок Стенлі, а Макар отримав «Конн Смайт Трофі» як найцінніший гравець плей-оф. Його 29 очок (8+21) зробили Кейла найрезультативнішим захисником плей-оф у XXI столітті.
У складі збірної Канади міжнародна кар’єра Макара поки що менш насичена, але показова. У 2018 році він здобув золото молодіжного чемпіонату світу (U20), став найрезультативнішим захисником турніру та увійшов до символічної збірної. Через щільний календар НХЛ його виступи за національну команду були обмеженими, однак у 2025 році він допоміг Канаді виграти «Турнір чотирьох націй»: проводив найбільше часу на льоду й віддав результативну передачу в епізоді з вирішальним голом Коннора Макдевіда у фіналі.
Ігри 2026 року стали для Макара першим олімпійським турніром. Уже на груповому етапі він заявив про себе як ключовий плеймейкер оборони, відзначившись трьома гольовими передачами в матчах проти Чехії та Швейцарії.
Колтон Парайко, (Канада)
Поруч із Кейлом у джерсі з кленовим листком виступає ще один захисник українського походження – гравець «Сент-Луїса» Колтон Парайко.
Він народився в Сент-Альберті (провінція Альберта) в родині етнічних українців Тома та Карен Парайко. Зростав у середовищі канадських прерій, де потужна українська діаспора формувала культурне тло й хокейну атмосферу.
Кар’єра Парайка в НХЛ розвивалася без гучних авансів, зате стабільно й послідовно. Обраний «Сент-Луїсом» лише в третьому раунді драфту 2012 року, він став одним із найуспішніших «пізніх» виборів свого покоління. Дебютувавши в сезоні 2015/16, швидко закріпився в основному складі завдяки поєднанню габаритів (198 см і понад 100 кг) та холоднокровного, позиційно вивіреного стилю гри. Це дозволяло йому регулярно виходити проти провідних форвардів суперника.
Головним клубним досягненням Парайка стала перемога в Кубку Стенлі 2019 року. У чемпіонському поході «Сент-Луїса» він був ключовим елементом оборонної системи – силовою й тактичною опорою, що стримувала зіркових нападників опонентів. На відміну від атакувальних захисників, статистика Колтона рідко вражає, проте саме баланс силової боротьби, блокованих кидків і гри в меншості зробив його важливою фігурою сучасного оборонного захисника – гравця, який не обов’язково потрапляє в хайлайти, але стабілізує структуру команди.
У складі збірної Канади Парайко неодноразово виступав на чемпіонатах світу. У 2018 році він став найрезультативнішим захисником турніру за кількістю закинутих шайб, а у 2024-му його визнали одним із трьох найкращих гравців команди. Також допоміг Канаді виграти турнір Four Nations Face-Off 2025 року, демонструючи стабільність і великий обсяг ігрового часу.
Олімпіаду в Мілані–Кортіні досвідчений Парайко також не міг оминути. Для нього це вже п’яте велике представництво Канади на міжнародній арені. На цих Іграх він виконує роль оборонного балансу поруч із більш атакувальними партнерами: отримує складні матчапи, працює в меншості та допомагає зберігати цілісність захисної структури.
Стиль Парайка виразно контрастує з атакувальними зірками нового покоління. Якщо Кейл Макар уособлює швидкість і креатив із синьої лінії, то Парайко – це класична канадська оборонна школа, побудована на позиційній дисципліні та фізичній присутності.
Поза льодом він відомий як активний учасник благодійних ініціатив і лідер спільноти Сент-Луїса, що принесло йому номінацію на «Кінг Кленсі Трофі» – нагороду за лідерство та соціальний внесок.
Меттью Ткачак, Бреді Ткачак (США)
А насамкінець – найцікавіші представники невеликого, але зіркового квартету українського походження. Передусім варто з’ясувати, як правильно вимовляти прізвище братів-«юкі» з першої ланки нападу збірної США.
На їхніх джерсі бачимо добре знайоме українцям «Ткачук». Саме так під час трансляцій інколи називають Меттью та Бреді й українські коментатори. Однак за роки життя родини у США прізвище асимілювалося: замість «Ткачук» у вжитку закріпилася вимова «Ткачак». Саме вона є нормативною для самих гравців. Їхні батьки – Кіт (про нього ще згадаємо) та Шанталь – мають українське коріння, але мовна адаптація зробила своє.
Тепер – про батька, Кіта Ткачака. Один із найвідоміших американських форвардів кінця 1990-х – початку 2000-х років, він фактично заклав фундамент нинішньої хокейної династії. Понад 1200 матчів у НХЛ, більше ніж 500 голів – і статус одного з найрезультативніших американських нападників свого покоління. Кіт двічі виступав на Олімпійських іграх та виграв Кубок світу 1996 року – турнір, який і досі вважають одним із найбільших успіхів збірної США.
Саме він відкрито говорив про українське походження родини, згадуючи, що його прадід народився на території України. Цей факт остаточно закріпив український слід у публічній історії сім’ї. Його жорсткий стиль гри – потужний кидок і постійна боротьба біля воріт – значною мірою передався обом синам.
Меттью Ткачак став одним із найяскравіших вінгерів свого покоління, поєднавши результативність із агресивною, провокаційною манерою гри. Обраний під шостим номером драфту 2016 року, він швидко став лідером «Калгарі», а після переходу до «Флориди» перетворився на ключову фігуру команди, яка двічі поспіль виграла Кубок Стенлі у 2024 та 2025 роках. Меттью часто називають «старим канадським форвардом у сучасному виконанні» – гравцем, що поєднує техніку з психологічним тиском на суперника.
Молодший брат Бреді пішов іншим шляхом, зберігши водночас сімейну філософію силового, безкомпромісного хокею. Обраний під четвертим номером драфту 2018 року, він майже одразу став лідером «Оттави» та отримав капітанську нашивку, ставши одним із наймолодших капітанів ліги. Його стиль прямолінійніший: багато боротьби біля воріт, постійний тиск на захисників, численні кидки з «брудних» позицій. Одна з ключових функцій Бреді на льоду – створювати хаос перед воротами й змушувати суперника помилятися.
Та найбільше братів об’єднує любов до жорсткої гри. Один із найгучніших моментів стався на «Турнірі чотирьох націй 2025», коли Меттью та Бреді з інтервалом у кілька секунд влаштували бійки з канадськими гравцями. Символічно, що цим вони перевершили показник свого батька – за швидкістю бійки від стартового вкидання на турнірах збірних під егідою НХЛ.
Втім, брати Ткачак – це не лише бійцівський дует, а й унікальний тандем сучасного хокею. Меттью – креативний провокатор і плеймейкер, Бреді – фізичний лідер і рушій першої ланки. Їхня спільна гра за збірну США в одній ланці на Олімпіаді-2026 стала прикладом сімейної хімії, що конвертується у результат. Першу шайбу американців на турнірі організували саме вони: Меттью асистував – Бреді закинув. Згодом старший брат додав ще одну результативну передачу.
Саме цей інтуїтивний зв’язок часто називають головною перевагою американської атаки: брати читають одне одного без слів, додаючи грі швидкості та непередбачуваності.
«Пішов ти на х##»: скандал в олімпійському керлінгу – канадців звинуватили у чітерстві
Хокей на Олімпіаді-2026: повернення гравців НХЛ, відсутність росіян та легендарні ветерани
Фото: Canada Hockey, HNL.com, USA Hockey
Інші пости користувача
