ЧС з гімнастики пройде в країні, де збірницю виганяли нібито за «втрату цноти»
А купальники гімнасток називають «порнографічними».
Восени 2025 року чемпіонат світу зі спортивної гімнастики пройде в Індонезії – країні, де 88% вірян сповідує іслам. Населення Індонезії складає понад 267 млн – саме у цій країні проживає найбільша кількість мусульман у світі.
Головним місцем проведення стане «Індонезія Арена» місткістю понад 16 тис. місць в Джакарті – це буде історичною подією, адже вперше захід пройде в Південно-Східній Азії і повернеться на континент з 2021 року.
Чемпіонат пройде через рік після олімпійського дебюту Ріфди Ірфаналутфі, яка представляла Індонезію в Парижі-2024 (посіла 80 місце). Але її участь стала поштовхом для розвитку гімнастики в її країні.
«Ми віримо, що чемпіонат світу послужить каталізатором для подальшого розвитку гімнастики в Індонезії, – каже Іта Юліаті, президентка Індонезійської федерації гімнастики, – Він надихне молоде покоління стати елітними спортсменами, прагнути до досконалості та з гордістю представляти нашу країну на світовій арені».
Втім, відносини ісламу й гімнастики, та і жіночого спорту загалом, доволі складні. І серед місцевих досі точаться дискусії – чи цей вид спорту взагалі є пристойним?
У 2021-му гімнасткам дозволили виступати з покритою головою
Міжнародна федерація гімнастики (FIG) доволі консервативна у питаннях, що стосуються зовнішнього вигляду спортсменів.
Але у 2021 році організація вирішила дозволити спортсменам виступати на змаганнях із покритою головою, що серйозно розширило можливості для участі в турнірах, зокрема, мусульманських спортсменок.
У той же час, умовою носіння релігійних головних уборів є дотримання безпеки та вимог виду спорту. Покриття має «тісно прилягати до голови», а «обличчя має бути повністю відкрите, щоб уникнути безпекових ризиків під час виступу». Також покриття має бути одного кольору з костюмом.
Але деякі пом’якшення були і раніше. Ще у 2019-му президентка Федерації гімнастики Ірану Захра Інче Даргахі заявляла, що «розмовляла з віцепрезиденткою FIG Неллі Кім і переконала її дозволити іранським спортсменкам носити хіджаб на міжнародних змаганнях в акробатиці».
Також Дарагхі сподівалася, що міжнародна федерація змінить правила і для інших дисциплін.
Гімнасток на батьківщині звинувачують у «розповсюдженні порнографії» та порушенні законів ісламу
Попри те, що в гімнастичних видах можна виступати у закритих комбінезонах, а з недавніх пір – і з покритою головою – в мусульманських країнах – це не найпопулярніший спорт для дівчат.
Останні декілька десятиліть молоді тренери активно переїжджають на роботу до країн Персидської затоки, Єгипту, Сінгапуру, Малайзії. Але зазвичай дівчата із тих країн не доходять до високого рівня, адже із настанням пубертату більшість з них полишають заняття спортом. А ті, хто все ж обирають для себе шлях у гімнастиці, часто стикаються із засудженням та нерозумінням на батьківщині.
У 2015-му малазійка Фара Енн Абдул Хаді потрапила у гучний скандал. Після того, як гімнастка виграла 6 медалей, 2 з яких були золоті, на Іграх Південно-Східної Азії, її почали жорстко критикувати через змагальний купальник.
Робили це не тільки користувачі соціальних мереж, але навіть релігійні діячі в інтервʼю місцевим медіа.
«Гімнастика – спорт не для мусульманок. Зрозуміло, що оголення тіла та відкриття аурату (частини тіла, які мусульмани, відповідно до ісламу, мають закривати перед іншими – прим.) – це харам.
Якщо мусульманки хочуть займатися гімнастикою, то вони повинні знайти комплекти одягу, які прикриватимуть аурат, а це вірогідно неможливо для цього виду спорту», – говорив муфтій Харуссані Закарія.
На коментарі користувачів мережі, які захищали гімнастку та її вбрання, муфтій відповів, що вони «не настільки розумні, щоб сперечатися з питань, які вже чітко викладені в ісламських законах».
Сама Фара з гідністю пережила всі нападки, а через декілька років змістовно пояснила власну позицію:
«Я ніколи не ідентифікувала себе у першу чергу, як мусульманську гімнастку. Я завжди вважала себе просто гімнасткою, але в Малайзії багато людей є мусульманами.
Принаймні половина команди – мусульмани. І це нормально. Єдиний час, коли я думала про це – місяць посту або коли на змаганнях мені і декому з моїх товаришів по команді потрібно було знайти халяльне м’ясо.
Це було більше в ЗМІ, коли люди почали акцентуватися на моєму одязі, коли я стала старшою.
Я обираю сповідувати свою релігію по-своєму, і кожен заслуговує на право сповідувати свою релігію по-своєму».
Тиск суспільства не завадив Хаді стати третьою в історії Малайзії гімнасткою, яка виступила на Олімпіаді. Спортсменка здобула ступінь бакалавра у гендерних дослідженнях, а також стала прототипом для ляльки Барбі.
Ріфда Ірфаналутфі, перша олімпійська гімнастка в історії Індонезії, на своєму шляху стикнулася із багатьма проблемами – деякі з них дуже схожі на історію Фари. Про це розповіла мама дівчини в інтерв’ю перед Іграми-2024:
«Я не могла купити їй дорогий одяг для тренувань, тому нам завжди доводилося економити і знаходити щось у секонд-хенді. Це було сумно, але це все, що я могла зробити», – згадує жінка перші роки доньки в спорті.
Зараз гімнастку в мережі переслідують ісламські активісти – усе через форму, в якій дівчина тренується. Фото Ріфди в гімнастичних купальниках називають «порнографічними».
«Її булять в інтернеті. Вона навіть була змушена закрити коментарі, щоб зупинити це», – поділилася мати.
І це не перший подібний скандал в історії жіночої гімнастики в Індонезії. У 2019 році гімнастку Шалфу Аврілу Сіані виключили з національної збірної нібито за «втрату цноти».
«Ми не отримали жодної офіційної заяви чи листа з поясненням причини її виключення. Ми чули, що тренер назвав її дуже недисциплінованою людиною, яка часто виходила з дому вночі під час тренувальних зборів, і що вона втратила цноту», – казала мати гімнастки.
Після цього вона попросила свою доньку пройти тест на цноту та надала тренерам результати, в яких зазначалося, що дівоча пліва гімнастки ціла. За словами матері, цей результат було відхилено, і тренери вимагали провести тест ще раз в іншій лікарні.
Для розуміння контексту, тест на цноту не є дійсною медичною процедурою. Ця інвазивна та незручна процедура не допомагає діагностувати чи лікувати жодні реальні захворювання. Крім того, вона насправді нічого не говорить про те, чи мала жінка, яку обстежують, коли-небудь вагінальний секс.
Все вирішив лише суд – за участі Міністерства спорту Індонезії сторони дійшли мирової угоди, яка дозволила спортсменці повернутися до змагань. Але сам скандал мав дуже негативний вплив на психологічний стан спортсменки.
Також він став дуже медійним – реагували навіть політики. Губернатор Східної Яви Індар Параванса публічно закликав тренерів вибачитися за звинувачення гімнастки. І також допомагав їй з психологічною реабілітацією.
Серед представниць мусульманських країн є олімпійські чемпіонки і навіть керівниці світової гімнастики
Водночас є і позитивні зрушення. Так, у 2017-му спортивна та художня гімнастика дебютували в програмі Ігор ісламської солідарності.
Голова технічного комітету FIG з художньої гімнастики у 2021 році обрали єгиптянку Ноху Абу Шабан. Її донька також займається гімнастикою під керівництвом мами болгарки Стиляни Ніколової.
Також художня гімнастика активно розвивається в Казахстані, Узбекистані, Азербайджані, Туреччині, ОАЕ та інших країнах. Цього сезону на міжнародних турнірах виступала навіть представниця Сирії.
У Парижі-2024 алжирка Кайлія Немур вперше в історії Африки здобула олімпійське золото у спортивній гімнастиці, вигравши фінал на різновисоких брусах.
Немур має франко-алжирське походження і сформувалася як гімнастка саме у Франції, але через проблеми зі здоров’ям та внутрішні конфлікти була змушена змінити громадянство.
У гімнастику знову тягнуть росіянок – 16-річна Онофрійчук затролила їх на подіумі Кубка світу
Фото: AFP PHOTO/ROSLAN RAHMAN, REUTERS/Ajeng Dinar Ulfiana, arahann94/instagram, indrekphotos/instagram, rifda_irfanaluthfi/instagram, kaylianemour/instagram
Інші пости користувача
