Українка Валерія Осіпова розповіла завдяки кому залашилася в гімнастиці

«Я сіла в евакуаційний поїзд. Це було божевілля, люди були на межі. Коли люди в паніці, вони не замислюються над своїми діями. Мами губили б дітей, чоловіки штовхали б стареньких. Люди перетворилися на тварин у паніці. Це було жахливе видовище. Для мене це було надзвичайно напружено. Я не могла лягти в поїзді, тому що там всі люди були разом зі своїми котами, собаками, пацюками, папугами, новонародженими дітьми, бабусями. Чоловіки теж намагалися сісти. Це був жах, як у всіх тих фільмах-катастрофах, тільки в реальному житті.

Коли я їхала тим евакуаційним поїздом, була сама, без батьків, без нікого. Мама сказала, що залишиться в Києві з татом, не покине його. Брат теж залишився, бо він призовного віку. Я поїхала до Львова, а потім, як і всі, стояла у черзі на кордоні до Перемишля, це маленьке містечко на українсько-польському кордоні.

Мій хрещений живе у Варшаві, тому я приїхала до нього. Пробула там три дні, а потім мене практично врятував знайомий фізіотерапевт Руслан Володимирович, який подзвонив мені та сказав: «Лера, якщо у вас якісь проблеми, ви можете приїхати в Котбус, ми вас приймемо». Вони мене прийняли, пробула у них місяць, вони мені в усьому допомагали, я їм неймовірно вдячна, вони справді мене тоді врятували. Якби не вони, я б пішла з гімнастики, тому що мені не було де тренуватися і я не знала, куди податися», - сказала Осіпова.