Вперше сходив на футбол з 23 лютого. «Полтава» 1:2 «Металург»

Так, востаннє на живому футбольну матчі я був за день до повномасштабного вторгнення. Тоді це була також гра «Полтави» – проти «Гірника-Спорт» у фіналі кубку Віктора Пожечевського, яку полтавці виграли 2:1 завдяки дублю Євгена Стрельцова.

Сьогодні я прийшов на стадіон впритул перед початком матчу. Коли команди виходили на поле і лунав гімн України, мені затамувало подих: вживу цього я не бачив дуже давно. Сильно сумував, здавалося б, за звичайною футбольною рутиною. А тепер це не просто офіціозний момент, а обряд, що згуртовує всіх нас.

Щодо самої гри, то це було цікаве видовище від двох приблизно рівних команд. Традиційно для нижчих ешелонів українського футболу багато боротьби, іноді надто грубої, але й суто ігрова складова не підкачала – колективи намагалися грати в активний атакувальний футбол, наскільки це можливо в першій лізі. Варто також відзначити, що команди бігали на якісному тренувальному полі «Ворскли», яке набагато краще, ніж газон «Локомотива», де «Полтава» проводила домашні матчі в минулому сезоні.

Втім, маленьке футбольне свято в Полтаві, на мою думку, спаплюжило дуже неоднозначне суддівство. Сьогодні у ворота «Полтави» призначили аж 3 пенальті, і по кожному з них були питання. Перший одинадцятиметровий завершився взагалі максимально курйозно – футболіст «Металурга» послизнувся, все-таки забив гол, але при ударі двічі торкнувся м’яча, тож суддя взяття воріт не зарахував.

Але арбітра це не зупинило і в другому таймі він призначив ще два, м’яко кажучи, лівуваті пенальті, які запорожці таки реалізували. Це й вирішило долю зустрічі – господарі спромоглися на один гол, але до нічиєї не дотягнули.

На післяматчовій прес-конференції головні тренери команд були максимально полярними у своїх судженнях. Коуч «Металурга» Володимир Микитин залишився незадоволеним арбітражем (вибачте, що?!), а тренер «Полтави» Володимир Сисенко просто відмовився коментувати цей абсурд. Додам, що вже не вперше в цьому сезоні в матчах «Металурга» відбувається подібний треш: в першому турі у ворота «Кременя» також було призначено два пенальті… Think about.

Все ж, не хочу надто зациклюватися на вадах українського футболу сьогодні, цього останнім часом нам усім і так вистачає. Навпаки, поділюся цікавим моментом, що для мене став особливо символічним.

23 лютого під час вищезгаданого матчу «Полтава» – «Гірник-Спорт» просто всі 90 хвилин над полем літали гвинтокрили, мінімум штук 20 було. І тоді я на всі 100% переконався, що буде трендець. На жаль, не випуск Діми Поворознюка, а реальний.

Трендець уже триває більше, ніж півроку. І ось, 9 вересня я знову прийшов на матч «Полтави». Сьогодні низько над полем теж пролетів гелікоптер. Але цього разу вже було не страшно. Мене переповнювала безмежна гордість за наших ЗСУ, віра в них та якнайскорішу перемогу. Слава Україні!