Артем Радченко: «В Європі до легіонерів ставляться зовсім не так, як в Україні»

Український вінгер мальтійських «Гіберніанс» Артем Радченко розповів, чому не вдалося зіграти більше матчів за «Хайдук».

— Після «Металіста» були в «Говерлі», але не зіграли жодного матчу. Потім перейшли в «Хайдук», але сумарно провели лише шість ігор. На цьому етапі кар’єри, що завадило проявити себе?

— За «Говерлу» там годі й говорити. Я туди пішов спеціально, щоб через три чи два місяці переходити в «Хайдук», як вільний агент, щоб не треба було платити гроші, як пояснював тодішній мій агент.

У «Хайдуку» вважаю, що завадила, напевно, моя гордість, молодий вік. Хотів прийти й одразу грати, але тренер робив ставку не на мене. Думаю, якби тоді був розум такий як зараз, то все було б по-іншому. Однак, це вже досвід. Були великі амбіції раніше. Я вже кілька ігор зіграв у Лізі Європи, у «Металісті» тренувався з гравцями дуже високого рівня, яких у «Хайдуку» тоді не було й близько.

Здавалося, що зараз одразу почну грати, але коли ти переходиш у будь-яку команду в Європі, там до легіонерів ставляться зовсім не так, як в Україні. Наприклад, у Хорватії спочатку є свої вихованці, а потім уже іноземні футболісти. Тому в якийсь час від цього «поїхала голова», так скажемо.

— Після чемпіонату Хорватії, виступів за молодіжні збірні України, а також ігор у Лізі Європи та в УПЛ за «Металіст», 2017 року грали за «Безруки» в чемпіонаті Харківської області. Звучить як сценарій до якоїсь спортивної драми: вчора граєш у Лізі Європи, а сьогодні чемпіонат Харківської області. Що відчували в той момент?

 — Я там грав через те, що після «Хайдука» не міг отримати деякі документи, вони хотіли отримати великі гроші за мене. Тому поки тривав цей непростий період, по неділях грав за команду мого знайомого. Партнери розпитували, але, особливо, нічого нового вони не дізнавалися, адже всі й так читали новини, практично все знали. Так, це був найважчий момент у моєму житті, оскільки не знав, коли це все зміниться на краще. Хотів повернутися в професійний футбол. На жаль, потім так і не заграв на високому рівні, але вже є, як є, – сказав Радченко.

Трансферна історія 29-річного Радченка – тут.