Роксана Маліновська: «Можливо, в «Марселі» від Руслана чекали, що забиватиме в кожному матчі»

Роксана Маліновська, дружина півзахисника «Дженоа» і збірної України Руслана Маліновського, поділилася думками, чому в її чоловіка не вдалося лишитися довше в «Марселі».

- Як вважаєш, що не склалося в Руслана в «Марселі»? Він казав, що його запрошував Тудор, а потім прийшов новий тренер, який просто виставив його з клубу.

- Так, це свіже інтерв’ю, він небагато коментував, пам’ятаю це.

Насамперед, що тренер хотів його в цю команду - це правда. Бо і тренер, і президент, і спортивний директор тоді були дуже націлені на Руслана. Пам’ятаю наш перший день, коли ми приїхали. Нас дуже гарно зустріли. Ми спілкувалися з усіма, з президентом. Була класна атмосфера, що всі налаштовані на один результат. Вони дуже чекали на цей перехід. Думаю, тренер був першим, хто хотів його.

І він був задоволеним, бо Руслан такий футболіст, який робить, що йому кажуть. Він не біжить туди, куди не хоче. Думаю, завдяки саме цьому і з Гасперіні він зміг працювати. Бо він робить, що йому кажуть. Він не буде грати для себе, аби забити. Знаю багато футболістів у «Марселі», які хотіли забити. Це була ціль №1. Може, тому Руслан не так багато став забивати, бо від нього вимагали оборону, підпрацьовувати в центрі. Змінилася його робота на полі.

Потім прийшов новий тренер. На зборах все було нормально. Руслан провів два перші товариські матчі - 30 хвилин, як і всі хлопці. А потім в політиці клубу щось змінилося. Команда змінилася на 80%. Пішов увесь склад, який грав з Русланом. Пішов Санчес, пішов наш капітан Паєт, пішли захисники. Тільки воротар лишився і фланговий гравець, а також новий капітан команди Ронж’є. А так пішов і Тавареш, і Гендузі, і турок Ундер - друг Руслана.

Команда змінилася майже повністю. Не знаю, можливо, саме тому вони взяли нових гравців, у них є якийсь новий проєкт. Але це дуже складно. Ми не знаємо чому. Руслан грав майже в усіх матчах. Не так багато забивав, але намагався робити те, що від нього вимагають. Можливо, від нього чекали, що забиватиме в кожному матчі, братиме на себе.

Але це дуже важко. Він там був 6 місяців. Перші 2-3 місяці взагалі не беру, бо там адаптовувався, мова, все інше. Перші 6 місяців навіть у «Генку» він не так грав багато, як потім, коли вони взяли чемпіонство. Також в «Аталанті» з містером Гасперіні він майже не грав. Але коли виходив - намагався зробити різницю. Не можу сказати, що цей період був поганий. Нам дуже там все сподобалося. Організація клубу була на вищому рівні. Одразу розумієш, що клуб - гранд. Бо всі твої питання розв’язують, всі допомагають. Після «Аталанти» було набагато легше й мені, бо не треба було самій шукати школу - Олівія вже була прилаштована до школи. Вона повинна була йти у вересні.

Але, як кажуть французи, с’est la vie - ми повернулися до Італії, - сказала Маліновська.