«Ціль – Олімпійські ігри»: жіноча збірна України з рапіри дико прогресує і буде нашою надією у 2028-му

Українське фехтування провело успішний 2024 рік. Головна перемога – золота медаль жіночої командної шаблі на Олімпіаді в Парижі. Але звання «прогрес року» точно заслужили молоді українські рапіристки.

Разом з генеральним партнером Федерації фехтування України FAVBET ближче знайомимося з нашими перспективними спортсменками. Для цього Tribuna.com поспілкувалася зі старшою тренеркою збірної України з жіночої рапіри Ольгою Лелейко.

Вона є першою медалісткою ЧЄ в історії України в рапірі, брала участь у чотирьох Олімпіадах. А нині готує нове покоління фехтувальниць.

5 причин, чому Ольга Харлан – найголовніша спортсменка України

«Медаль на Гран-прі – це для всіх був шок»

На Олімпіаді-2024 Україна не мала представництва у фехтуванні на рапірах. Ольга Лелейко пояснює: «Раніше у нас була доросла жіноча рапіра, потім був невеликий провал в поколіннях. Дівчата пішли в декрет: ті ж Катерина Ченцова та Олександра Сенюта. Анастасія Московська травмувалася і їй довелося закінчити. Тобто у нас вийшов такий різкий обрив у дорослій команді».

Але за цей час з’явилася перспективна молодь. Наші рапіристки двічі виграли золоті нагороди молодіжного ЧЄ, а у травні 2024-го Аліна Полозюк, Ольга Сопіт, Катерина Буденко та Дарія Миронюк здобули першу в історії України командну нагороду Кубка світу у фехтуванні на рапірах. Зараз збірна України йде 9-ю у рейтингу FIE.

«Дівчатка стають конкурентоспроможними на міжнародному рівні, і кожна хоче також бути в цій команді, тому що збірна показує результат. Між ними з'явилася конкуренція за місце – це тільки плюс, дуже добре», – відзначає Лелейко.

Суперництво в команді дійсно серйозне. Дарія Миронюк у 2024-му взяла золото чемпіонату Європи серед спортсменок до 23 років. А також виграла срібло дорослого ЧЄ – це перша за 17 років особиста медаль у жіночій рапірі для збірної України.

Востаннє (і вперше) у 2007-му бронзу брала саме Лелейко.

Аліна Полозюк, якій зараз 22 роки, у лютому 2023-го виграла бронзу на дорослому Гран-прі. Вона стала першою в історії України рапіристкою, яка здобула медаль такого рівня.

«Ми забуваємо, що у нас є ще особисті медалі – перша медаль Гран-прі в історії України в жіночій рапірі у Аліни Полозюк. Ось це був для всіх, чесно скажу, шок. Молода дівчина, 21 рік. Очманіли тоді всі. 

Друге місце у Дарії Миронюк на ЧЄ. Вона спочатку Ольгу Сопіт пройшла. Потім Аліна Полозюк вибила одну з найсильніших рапіристок у світі, італійку Аліче Вольпі, (чинна чемпіонка світу – прим.) і зустрілася з Миронюк за вихід у четвірку. Так склалося, що виграла Даша – на той момент вона була сильнішою та готовою ментально. Миронюк тоді також перемогла чемпіонку Європейських ігор з Польщі Юлію Валчик-Клімашик», – згадує Лелейко.

21-річна Ольга Сопіт – ще одна молода фехтувальниця, яка вже голосно заявила про себе на міжнародній арені.

У 2023 році Ольга стала чемпіонкою Європи серед молоді – це була перша нагорода цього турніру для українських рапіристів в історії.

Катерині Буденко у 2022-му вперше за роки незалежності вдалося потрапити до числа призерів в жіночій рапірі на юніорському чемпіонаті світу. 

Крістіна Петрова стала віцечемпіонкою юніорського Євро-2023.

«Петрова закінчує свій юніорський рік. Ще буде боротися за медалі. Тобто дівчата дійсно молоді і всі ці робочі моменти тривають. Ми намагаємося нашим тренерським колективом зробити все можливе і продовжувати цю роботу, початок якій ми заклали раніше», – каже Лелейко.

Україна має класне молоде покоління у фехтуванні – хто готовий перемагати в наступні роки

«В команді має бути той, хто може наносити переможні уколи»

Ольга також відзначає, що такий прогрес – результат послідовної роботи. «У нас у тренерів завжди стоїть завдання, щоб не було такого – я потрапила в команду і можу розслабитися. Ні, я завжди їм кажу, що в команді має бути той, хто може наносити переможні уколи. Ось тоді людина дійсно в цій команді заслужено.

Тоді в них з'являється азарт – позитивна емоція, є серцевина. Якщо ж команда тримається на одній-двох спортсменках – складніше їм психологічно постійно витримувати ось цей натиск», – розповіла тренерка збірної.

Лелейко каже, що чим вище в рейтингу FIE піднімається команда, тим стає складніше. Але вважає, що за вихід у топ-8 українки фехтуватимуть на рівних.

«Якщо заходиш у цю вісімку найсильніших, постійно потрібно доводити, що ти сильний та можеш вигравати у різних суперників, – відзначає Ольга Лелейко. – Водночас щоразу зустрічаєшся з одними й тими самими командами, які хочуть взяти реванш. І виходить, з року в рік, ось це чотириріччя між Олімпійськими іграми дуже нервовим. Хто психологічно більше витримує, той потрапляє на Ігри і завойовує медаль».

«Мені хочеться сказати, що наші перспективи великі»

Конкретні завдання команди Ольга Лелейко не називає – це зайвий психологічний тиск. Тренерський штаб збірної почав працювати з дівчатами давно, ще коли вони були кадетками, а «робота тягнеться ще з того, коли вони тільки ставали фехтувальницями».

Лелейко каже, що тренер не тільки мріє про успіх підопічних, як то кажуть, лежачи на дивані, а він працює безпосередньо зі спортсменами на доріжці. І не тільки – це і психологічна підтримка, і дружні підказки, також має бути взаємний контакт. І все це потім виливається в результат.

«Я максималістка, і мені хочеться сказати, що наші перспективи великі. Ми можемо багато чого. Але ми всі прекрасно розуміємо, що це реальне життя, а рапіра – важкий вид зброї, більше ніж шабля і шпага. Не в образу їм, але тут потрібні точність уколу, технічність, вибір моменту, вивірена тактика. Наша ціль – Олімпійські ігри», – веде Ольга.

І додає: «Але на Олімпіаді є всього три медальних місця. Якщо вони будуть вірити в себе насамперед, якщо вони будуть працювати, підходити правильно і грамотно до своєї роботи, то результат буде».

Із головних суперниць для нас Лелейко виділила Італію, Францію, Польщу, США, Китай, Корею, Японію. Не може оминути ту ж Іспанію та Угорщину.

«Але й ми можемо бути сильнішими. Останні змагання показали, що іспанки виграли в полячок. А та ж Угорщина на останньому чемпіонаті Європи була третьою. Тож у нас у Європі прохідних команд немає – уся перша десятка на топовому рівні», – підкреслює тренерка.

«До повномасштабної війни ми були всі в Україні, розвивалися»

«Ми безмежно щасливі, що переписуємо історію, що крок за кроком прямуємо до нашої спільної мрії – Олімпіади. Безмежно щасливі та вдячні ЗСУ за можливість виступати, тренуватися та прославляти нашу незламну країну, також вдячні нашим тренерам, родинам та нашим вболівальникам», – казала Аліна Полозюк в коментарі Tribuna.com після командного срібла на КС.

Українська збірна в Тунісі пройшла зовсім непросту сітку: у чвертьфіналі, наприклад, вдалося здолати представниць Італії, які є лідерками світового рейтингу, чинними чемпіонками світу та віцечемпіонками Олімпіади (45:43). Пройшли і Францію в півфіналі (41:39) і лише у фіналі мінімально поступилися бронзовим призеркам ОІ японкам (22:24).

Але навіть срібло варто розглядати як дійсно історичне досягнення для цієї молодої команди.

Такі успіхи могли б статися і раніше – але повномасштабне вторгнення серйозно вплинуло на українське фехтування. Росією знищені фехтувальні зали, ускладнені тренування.

«Важко дітям. Сирени гудуть, їм потрібно час від часу зупиняти тренування. Але парадокс, наплив нових дітей досить великий у Миколаєві. У Харкові там складніша ситуація – їм доводиться шукати зал. І по школах знаходять зали, там теж є тренування. Але там складніше, тому що все-таки більше обстрілюють, є прильоти. Ситуація напружена. Хоча в Києві значно легше з цим», – каже Ольга Лелейко.

Війна безпосередньо вплинула і на жіночу збірну з рапіри. Початок вторгнення припав саме на перехід частини українок із юніорського рівня в дорослий.

«До повномасштабної війни ми були всі в Україні, розвивалися. Потім хто куди розбігся спочатку, ніхто не розумів, що робити далі. Дівчатка безпосередньо з батьківською допомогою шукали якісь можливості. Вони таки поїхали на чемпіонат Європи, де посіли третє місце серед юніорів. Це підсумок довгої роботи.

І природно, що ніхто не зупиняється, хтось тренується зараз більше за кордоном, але, тим не менш, я намагаюся, щоб дівчатка все-таки контакт не втрачали. Адже це команда. Вони повинні бути разом і відчувати одна одну на доріжці, коли нам дають цю можливість, ми зустрічаємося перед турнірами», – відзначає тренерка.

***

Новий рік команда розпочне на Кубку світу в Гонконзі, який буде проходити 10-12 січня 2025 року. Вже на початку січня українки вирушають на тренувальний збір. У лютому пройде етап Гран-прі, де також має бути збірна. А потім командні медалі розіграють на Кубку світу – в березні.

Підтримаємо національну команду разом з генеральним партнером Федерації фехтування України FAVBET!

Гайд фехтуванням: чим відрізняються шпага, шабля і рапіра – і хто окрім Харлан був топом від України

Гайд зі спорядження у фехтуванні: скільки коштує зброя, спеціальна форма та маска

Фото: FIE, Федерація фехтування України