Віталій Волочай: «Пробуючи зробити Україну великим центром світового кіберспорту, ми не звертали увагу на те, що відбувається в країні»

Коментатор Віталій «V1lat» Волочай розповів, чому до 2022 року український світ кіберспорту не звертав увагу на російсько-українську війну.

– Як кіберспортивна тусовка відреагувала на анексію Криму, війну на Донбасі? Вона відмежовувалася від цього, вважаючи, що політики в усьому винні? Як там пояснювали те, що відбувається між країнами?

– Абсолютно правильно ти кажеш. Була спроба не звертати на це увагу. Єдина проблема, що виникала, – російських учасників деяких команд не пускали в Україну.

Але все одно київські організатори турнірів отримали дозволи у Міністерства. Показували, що ось хлопець – кіберспортсмен, приїжджає брати участь у змаганнях, не військовий, батьки не військові.

І я колись такі документи теж організовував для кіберспортсменів з Росії, що приїжджали до нас.

– Як ти зараз вважаєш, це був зашквар?

– Звичайно, зашквар. Але в той момент, я розумів, якими темпами неслося це все, коли Київ був не те щоби столицею східноєвропейського кіберспорту – він був столицею кіберспорту в принципі.

І до нас приїжджали великі турніри один за одним, вони в чергу влаштовувалися. І якщо в такий момент не пускати росіян – це могло моментально поставити хрест. Якби був хоч один випадок, коли російську команду не пустили до України – великі турніри більше до нас би не приїжджали.

Умовний Ролан Гаррос ніколи не провів би турнір у Києві, знаючи, що сюди можуть не пустити російських тенісисток, припустимо. Якби сталося так, що до нас не пустили якусь російську команду – великі турнірні організатори поставили б хрест на Україні.

А на той момент це був якийсь космічний розвиток. У нас були змагання в палаці «Україна», у нас на НСК «Олімпійський» був турнір з Counter Strike, де закривали половину стадіона, і 30 тисяч вболівальників приходили на це подивитися.

Тобто, розвиток був настільки космічним і сюди йшли настільки великі інвестиції, що Київ став Меккою світового кіберспорту.

Я про це писав у своєму телеграмі і вибачався. Я розумію, наскільки серйозна вина нас усіх у тому, що пробуючи зробити Україну великим центром світового кіберспорту, ми просто не звертали увагу на те, що реально відбувається в нашій країні.

Тому що у об'єднаному віртуальному світі кіберспорту немає поняття прапору, там немає норвезьких команд, німецьких. Є команди європейські – їх так і називають. Дуже важко знайти команду, де було би п’ять гравців з однієї країни. Зараз у світі таких команд одиниці.

Завжди була така аура всесвітньої віртуальної об'єднаності. У командах разом грають бразильці, американці, росіяни, шведи, українці. Ця аура замилювала очі.

Глобальне суперзростання кіберспорту зробило так, що наші українські прості вболівальники та гравці до 2022 року думали, що грати разом з росіянами, дивитися російськомовні трансляції, коментувати їх російською мовою, як це робив я –  абсолютна норма.

Звичайно, в цьому є наша велика колективна вина. Але я дуже тішуся, що ця велика екосистема, якою вона раніше була, дуже повільно, але все-таки лупається, – сказав Волочай.