Кріс Юбенк-молодший: «Батько бив мене ременем і тростиною. Але це не насилля – я просто був поганою дитиною»

«Він був надзвичайно суворим. Якщо я погано вчився у школі, якщо не виконував роботу по дому, якщо бився зі своїми братами – було фізичне покарання: чи то ременем, чи то тростиною, чи це був ляпас.

Тоді, у 90-х, саме так виховували дітей. Певно, саме через це й виник мій страх – через необхідність мати справу з цим. Але подібні методи зробили мене тим, ким я є сьогодні. Це підготувало мене до жорстокого світу боксу.

Ні, я б не сказав, що це було насиллям. Це хороше запитання, тому що деякі люди можуть сприйняти мої слова так: «Якщо його побили ременем чи тростиною – значить це 100-відсоткове насильство. Але, я вважаю таку думку хибною.

Насилля – це коли хтось вчиняє щось подібне без причини. Насилля – це коли батьки приходять додому п’яними і зганяють усю свою злість на дітях. Зі мною такого ніколи не було. Мене карали, коли я переступав межу, коли брав участь у бійках, коли в мене були проблеми в школі.

Він говорив мені: все, що ти робиш, має наслідки, хороші і погані. Коли я робив хороші речі, він щедро винагороджував мене, а коли я робив погані речі – він мене карав. Це були життєві уроки, а не насильство.

Я все ще був поганою дитиною. Я був розбишакою, хуліганом, часто встрявав у бійки. В 11 років я витратив дві години на те, щоб вдертися разом з товаришами у кондитерський магазин та спорожнити його. Я знав, що якщо мене спіймають, то опинюся по вуха в лайні коли прийду додому.

Я дивлюся на це так: уявіть, що було б, якби я залишався непокараним за свої вчинки. Уявіть, якби мій батько сказав: «Давай, синку, візьми-но тайм-аут». Якби це сталося – я вже був би дикою людиною. Я просто зійшов би з рейок», – сказав Юбенк-молодший.