Від «Бостона» чекали потужного міжсезоння, а вони взяли Михайлюка, обміняли Смарта та дали понад 300 млн Брауну
Розібрали роботу «Селтікс» влітку.
«Бостон» у історичному розрізі – найтитулованіша команда НБА, від якої всі і завжди очікують хороших результатів та нових чемпіонств. Сучасний «Бостон» – це команда, яка формувалася кілька років поспіль на драфтах і нарешті розвинула молодь, в яку колись повірила, до рівня контендера.
І от зараз цей варіант «Селтікс» із неприємною проблемою. Це команда, що є постійним фаворитом та претендентом на чемпіонство, але має чітку стелю можливостей. І наразі ця стеля – не чемпіонство НБА.
«Бостон» програв у фіналі 2022-го «Голден Стейт», програв у фіналі конференції в 2023-му «Маямі» (причому максимально епічно – програвав 0:3, камбекнув на 3:3, але віддав сьомий матч), і в обох випадках команда, якщо аналізувати саме гру, не виглядала фаворитом. Десь не вистачило досвіду, десь не вистачило людини, яка взяла б на себе гру в кінцівці, десь не вистачило тренерської руки.
Це мало б змусити керівництво «Бостона» задуматися на наважитися на більш радикальні кроки. Ніхто не говорить про масштабну перебудову, радше про більш акцентовану роботу на ринку, аналіз та підписання гравців із тими функціями та вміннями, яких і не вистачало «Бостону» раніше. Натомість «кельти» не зробили абсолютно нічого, щоб їхню команду можна назвати сильнішою, ніж торік.
Розберемо головні дії «Селтікс» у це міжсезоння.
Залишили Джо Маззуллу головним тренером
Цілком логічне та правильне рішення, адже змінювати тренера третій рік поспіль – ідея точно не найкраща (особливо якщо врахувати, що замість Маззулли навряд прийшов би якийсь досвідчений спеціаліст, який тут і зараз вирішив би всі проблеми команди).
Інше запитання у тому, наскільки Маззулла взагалі тренер «чемпіонської команди» саме на цьому етапі його кар'єри. У фінал НБА «Бостон» зайшов із Іме Удокою, для якого це було першим місцем роботи саме у статусі повноцінного та самостійного головного тренера. Удоку звільнили через неналежні стосунки на роботі зі співробітницею клубу, а на його місце взяли Маззуллу, для якого «Селтікс» також стали першою командою, де він працює головним тренером.
Складається враження, що ось ця команда Джейсона Тейтума – Джейлена Брауна – Маркуса Смарта вийшла б у плей-оф та поборолася б там щонайменше у першому раунді, навіть взагалі без допомоги тренера. А от на пізніх та більш важливих стадіях – там, де тренерська робота потрібна як ніколи, – її «Бостону» якраз дуже і не вистачало. Для розуміння – згадаємо хоча б все ту ж серію проти «Маямі», у якій Маззулла лише з четвертого матчу почав активно брати тайм-аути посеред матчів та гасити ними ривки суперників (і, о диво, саме четвертий, п'ятий та шостий поєдинки «Селтікс» виграли).
Віддали Маркуса Смарта, щоб підписати Крістапса Порзінгіса
У вакуумі це, можливо, і доволі непогана угода, однак у «Бостоні» саме Маркус Смарт був тим лідером роздягальні, який такій команді дуже потрібен. Він заступався за партнерів під час матчу, виконував усю брудну роботу, міг «напхати» навіть зірковим лідерам зі 100-мільйонними контрактами, Матчами усіх зірок та номінаціями на MVP і опустити їх на землю у розпал матчу, коли щось йде не так.
До того ж, Смарт справді елітно захищався (найкращий гравець захисного плану позаминулого сезону, як не як), дозволяючи іншим баскетболістам на майданчику більш вільно почуватися у грі та акцентуватися на атаках.
Смарт виглядав тією людиною, яка склеювала цей «Бостон» докупи. Замість нього прийшов Крістапс Порзінгіс – із більшим контрактом, із куди більшим акцентом на атаку, якого ще потрібно буде вигадати як вписати у схему, де і Тейтум, і Браун хотітимуть отримувати м'яч та закидати в кожній атаці. А ще латвієць як завжди травмований: за фантастичним чемпіонатом світу у виконанні його збірної спостерігає з трибун, отримавши чергове пошкодження у кар'єрі перед самісіньким початком турніру.
Глобально про те, чи вдарить це по атмосфері в команді, обстановці в роздягальні, під час матчу чи ще за будь-яких умов – можна сперечатися довго. Але у критичний момент, яких у команд НБА буває по декілька на сезон, відсутність Смарта може зіграти із «Селтікс» дуже поганий жарт.
Виписали Джейлену Брауну найбільшу в історії НБА угоду (на 304 млн доларів)
Головна новина літа для «Бостона» загалом – це продовження угоди із Джейленом Брауном, номінально другою зіркою команди, яка тепер має перший контракт у колективі (і в історії НБА загалом). 304 мільйони доларів на 5 років – божевільні гроші, за які людина має у кожному матчі грати на рівні MVP.
Чи може Джейлен Браун грати на такому рівні? Глобально – так. Він хороший скорер, далеко не обмежений якоюсь однією дією на паркеті баскетболіст, і якщо будувати гру команди саме навколо нього – він справді може демонструвати елітний баскетбол та елітну статистику (про лідерські якості та вміння вирішувати у клатчах поки не говоримо, все ж MVP регулярки НБА – це трохи не сюди). Чи буде «Бостон» відмовлятися від того, що першою зіркою команди є Джейсон Тейтум та все змінювати під те, що пешою зіркою є Джейлен Браун? Є великі сумніви.
Звісно, усі клуби намагаються продовжити усіх гравців, яких тільки можуть, адже грядуть великі зміни у регламенті і ніхто ще до кінця не зрозумів, що буде тоді. Але найепічніше в історії з контрактом Брауна те, що виписали його Джейлену після того, як він ледь не самотужки запоров «Бостону» сьомий матч серії проти «Маямі» (за крок до другого поспіль фіналу НБА). Браун тоді встиг все – набрав найбільше очок у команді, але припустився восьми втрат (більше в сьомих матчах серій плей-оф не робив взагалі ніхто), п'ять разів сфолив і завершив матч із «-17» у графі «+/-».
Факт цього контракту (який вступить в силу лише наступного літа), особливо після такого завершення плей-оф, чинитиме серйозний тиск на Брауна. І зовсім не факт, що він зможе із ним впоратися, як би Джейсон Тейтум чи інші гравці «Бостона» не намагалися його підтримати та переконати, що все добре.
Підписали Михайлюка, який довго не міг знайти собі команду
Головна новина літа від «Бостона» для українських вболівальників – підписання однорічного контракту із Святославом Михайлюком. Згадувати про те, як українця двічі обміняли під час минулого сезону, як він доволі добре та результативно завершив його у «Шарлотт» і все те, про що і так сказано та написано 150 разів – не будемо.
Спробуємо зрозуміти, навіщо він «Селтікс» і... відповіді, як такої, не знайдемо. Бо Михайлюк 100% не приходить у «Бостон», щоб грати 10+ хвилин за гру в 65+ матчах у сезоні. Точно не буде отримувати стабільний ігровий час, не кидатиме по 5 триочкових за матч та не... не... не... Ми вже бачили, що клуби, які претендують на плей-оф, не дуже охоче довіряють ігровий час Михайлюку (приклад «Нью-Йорка» минулого року), а зіграти багато та на хорошій ролі він може якраз там, де команда вже точно ні за що не бореться (приклад «Шарлотт» кінця сезону).
Навіщо це Михайлюку – зрозуміло, для нього це черговий шанс щось довести в НБА та просто долучитися до насправді великої і легендарної організації, а от «Бостон» просто підписав рольовика на 14 чи 15 місце у ротації, і якогось особливого підтексту чи задуму шукати у цьому точно не варто.
І цей перехід, що стався 31 серпня, ніби фіналізував усе літо для «Бостона». Команда мала зробити висновки та перезібратися на новий сезон, який може стати для них останнім шансом справді поборотися за чемпіонство (до того, як у них будуть серйозні проблеми із зарплатною відомістю), але вона натомість підписала людину, що за п“ять своїх профі-сезонів змінила шість команд в НБА, жодна з яких і близько не була контендером.
