Україна в матчах із фаворитами. Історія протистоянь.

Майже за 22 роки існування збірної України, ця команда повсякчас прогресувала. Ми пройшли шлях від останніх корзин до других. У відборі на Євро-2016, що відбудеться у Франції, наша збірна при жеребкуванні розташовуватиметься у корзині під номером «2». Разом з українцями цю групу доповнюють збірні Швеції, Хорватії, Швейцарії, Чехії, Угорщини, Данії, Бельгії та Ірландії. Натомість, «країна чорноземів» на першу позицію буде очікувати такі команди як Іспанія, Німеччина, Росія, Нідерланди, Греція, Італія, Португалія та Боснія і Герцеговина.

Здається, все закономірно і Україна заслуговує на статус другої команди у відборі. Проте існує геть інша проблема – це команди 3 та 4 корзини. Чи варто мовити про Сербію, Туреччину, Чорногорію, Австрію, що потрапили до 3 корзини, та Вірменію, Польщу чи Уельс, що посідають місця у 4? Те, що буде складно – ніхто і не сумнівається, але що нам чекати у матчах із фаворитами, тобто першої корзини?

Український футбол, навіть перебуваючи на своєму етапі становлення, у матчах із грандами світового футболу «показував зуби». Як зазначає відома приказка: «Мій дім – моя фортеця», українські футболісти тримали оборону своєї фортеці у кожному з поєдинків. Про що це говорить? Мабуть річ у настрої команди саме на сильного суперника. Таким чином, гравці збірної намагаються зарекомендувати себе на світовому рівні, бо навряд чи хтось закордоном буде дивитися протистояння збірних України, наприклад, із Казахстаном. Тому акцент робиться саме на потужних візаві, які потім будуть зазначати, як складно їм гралося на українських полях.

Відбір до Євро-1996. Перший досвід.

Перший серйозний іспит очікував збірну України у 1995 році на відборі Євро-1996. Тоді до наших міст завітала збірна Італії на чолі з Арріго Сакі. «Жовто-сині» давали бій, але поступилися 0-2. У тому ж 1995 році трапилось і невеличке досягнення, а саме перемога вдома над збірною Хорватії 1-0, у якій тоді виступали такі гравці як Давор Шукер (кращий бомбардир усіх років збірної, виступав у лондонському «Арсеналі» та мадридському «Реалі») та Роберт Ярні (відомий по виступам у «Ювентусі» та мадридському «Реалі»). Це була єдина поразка хорватів, які у тому розіграші вийшли з першого місця, дійшовши до 1/4 на Євро-1996. Українці ж тоді посіли лише 4 сходинку, поступившись у позиціях навіть Литві.

Відбір до Чемпіонату світу 1998. Перша сенсація.

Наступного року збірна України опинилася в одній групі відбору ЧС-1998 з Португалією, Північною Ірландією, Вірменією, Албанією та Німеччиною. У такій групі, здавалось, «жовто-сині» не мали ніяких шансів, аби зачепитися за другу сходинку. Португалія на той час, із гравцями, які увійшли в історію збірною як «золоте покоління», а саме Луіш Фігу, Руй Кошта, Фернанду Коуту та Віктор Баїя, мала виходити на Чемпіонат світу разом із Німеччиною. Бундестім, які стали чемпіонами Європи 1996, мали у своєму розпорядженні Юргена Клінсмана, Олівера Бірхоффа, Олівера Кана, Маркуса Баббеля, Матіаса Заммера та багатьох інших. Україна, на чолі з Йожефом Сабо намагалася заспокоїти своїх вболівальників, стверджуючи, що нічого не втрачено. І були праві. Першою до нас завітала збірна Португалії. Гол Попова у дебюті зустрічі, та Максимова наприкінці гри, створили сенсацію: Україна перемогла 2:1. Наступною з грандів приїхала Німеччина. Хто б там не був, які б там видатні гравці не грали, але нікому не вдалось змінити хід зустрічі та прорвати оборону збірної України. Фінальний рахунок 0-0. Вигравши останні два поєдинки, українська команда зайняла другу сходинку, обігнавши збірну Португалії. Але, «не було би щастя, та нещастя допомогло». Потрапивши у стикових матчах на вже знайому нам збірну Хорватії, українці не змогли здолати їх. Програвши 0-2 на виїзді, але зігравши у нічию вдома «жовто-сині» залишились без Чемпіонату світу.

Відбір до Євро-2000. Слов’янське дербі та французька засуха.

Після невдачі на відборі до ЧС-1998, Україна сконцентрувала свої зусилля на Євро. Цього разу збірну на відборі доповнили Франція, Росія, Ісландія, Вірменія та Андорра. Вперше жовто-синім гравцям довелося протистояти збірній Росії. Вони, як раз, завітали до нас першими. НСК «Олімпійський» зібрав цілих 82 тисячі вболівальників, які скандували «Україна! Україна!». За таку підтримку збірна Йожефа Сабо віддячила захоплюючою грою та голами. Матч закінчився з рахунком 3-2 на користь українців. За нашу команду відзначились Попов, Скаченко та Ребров.

Перемігши в чотирьох стартових поєдинках Україна вирушила до Франції. Перемогу, як то подобається, ще до початку протистояння віддали «триколірним». Однак фаворити тієї зустрічі не спромоглись бодай на забитий м’яч. Таким чином українці покинули «країну вина» з одним заліковим пунктом. Пакуючи валізи до України французи сподівалися знов на перемогу. Проте повторився той самий сценарій і «мушкетери», розлючені знов нулями на табло, відправились до себе із втраченими двома пунктами.

У другому протистоянні з Росією, все зійшлось на нічиї. Видатний поєдинок між цими збірними закінчився рахунком 1-1. На останніх хвилинах шедевральним пострілом зі штрафного за українців відзначився молодий Андрій Шевченко.

Таким чином, зайнявши другу сходинку жовто-синя збірна вийшла до плей-офф, програвши там словенцям.

Плей-офф Чемпіонату світу 2002. Не фарт.

Опинившись другою у своїй групі відбору, пропустивши поляків на ЧС, Україні трапилась збірна Німеччини. Звинувачуючи фортуну, українці вийшли на газон «Олімпійського» у першому поєдинку в Києві рішучими та налаштованими на успіх. І це спрацювало! Підопічні Валерія Лобановського повторили успіх 1997 року, зупинивши Бундесмашину. Закінчився матч із рахунком 1-1, за нас відзначився Геннадій Зубов. Залишався останній бар’єр – виїзд до німців. На розчарування українським вболівальникам, цей бар’єр залишився не пройденим. Розгромна поразка 1-4, та знов невдача у стикових поєдинках.

Відбір до Євро-2004. Іспанський конфуз.

На відборі до Євро-2004, справжнім серйозним суперником для нас була збірна Іспанії. Перший матч проходив у Києві. Гол Вороніна на 11 хвилині довго залишав українську збірну лідерами у цій зустрічі. Справжня розв’язка припала на останні хвилини протистояння. Зрівнявши рахунок на 83 хвилині, завдяки діям Рауля, «червона фурія» почула близькість перемоги. Помчавши уперед, вони, все-таки, задавили нашу команду. Гол Ечеберрії на 87 хвилині поховав усі шанси українців бодай на очко. В тім, зробивши своє діло Іспанія розслабилася, за що получила «банку» у свої ворота. На другій компенсованій хвилині, «жовто-синіх» врятував Горшков. Таким чином матч закінчився із вдалим підсумком. Проте у виїзній зустрічі подібне українцям не вдалось. На дубль Рауля наша збірна відповіла голом Шевченка. Тим не менш, один пункт у протистоянні з іспанцями того коштував. Але, як виявилось, цього не вистачило. Після поразки 2-0 «жовто-синім» набрала ходу збірна Греції, яка і очолила групу. Українці стали третіми.

Чемпіонат світу 2006. Нарешті.

Завоювавши пряму путівку до Німеччини, українська збірна опинилася в одній групі з іспанцями, Тунісом та Саудівською Аравією. Програвши 4-0 «фурії» та перемігши двох інших суперників, команда Олега Блохіна зіткнулася зі Швейцарією в 1/8 фіналу. Лише у післяматчевій серії пенальті, Україна здобула звитягу. Однак у наступному раунді нас чекали італійці. І як виявилось, на ЧС конкурувати з грандами ми неспроможні. Зазнавши поразки від збірної Італії, ми також здобули найвище досягнення – 1/4  фіналу Чемпіонату світу.

Відбір до Євро-2008. «На манеже все те же».

Не пощастило збірній України на відборі до Австрії та Швейцарії. До нас в групу потрапили команди Італії та Франції. Першою завітала збірна Італії – нещодавній кривдник на ЧС і чинний чемпіон світу. Що вдієш з чемпіоном? А тому й програли, 1-2. Навіть не треба виправдань, виправдання одне – Італія здобула мундіаль. А ось Франції наша збірна знов потріпала нерви. Як це вже стало традицією, Франція поїхала з України з одним пунктом. Голи Вороніна та Шевченко разом з голами Анрі та Гову подарували рахунок 2-2 з віце-чемпіонами мундіалю. Однак, закономірним виявився вихід саме цих двох суперників на Євро. Наші гравці посіли четверту сходинку, пропустивши ще й Шотландію.

Відбір Чемпіонату світу 2010. Гол Назаренка та грецькі боги.

Великою перемогою можна назвати звитягу над збірною Англією у 2009 році. Ця перемога буквально дала нам змогу відірватися від хорватів та вийти до плей-офф. Гол Назаренка увійде в історію як останній шанс, за який ми змогли вхопитися. Далі у стикових матчах збірній України трапилась Греція. Можливо, це був кращий варіант аніж Португалія чи Франція. Суперник, якого гравці з «тризубом на серці» повинні були перемагати. Однак, змарнувавши усі шанси в домашньому поєдинку, ми отримали гол від Салпінгідіса. У загальному рахунку, ми поступились 0-1, та власноруч віддали путівки до ПАР грекам.

Євро-2012. Гіркий присмак суддівства.

Автоматично опинившись на Євро-2012 як господарка турніру, Україна отримала собі в групу, мабуть, найсильніших суперників: Англію, Францію та Швецію. Перемозі над шведами завдяки «великому Шеві» слідувала поразка французам 0-2. Каменем для спіткання у вирішальному поєдинку  для нас стала бригада арбітрів з Угорщини. На чолі з Віктором Кашшаі, арбітри не зарахували чисте взяття воріт. Однак думки розходяться, адже на повторі чітко видно офсайд, у якому перебував Артем Мілевський, який віддавав пас на Марко Девіча. Поразка англійцям 0-1 залишила збірну України поза подальшим розіграшем турніру.

Вібір до ЧС-2014. Бразилія чекає на українців.

Отримавши собі у суперники цілий ряд потужних команд (Англію, Чорногорію, Польщу) українські гравці провалили початок відбіркового турніру. На чолі збірної України став Михайло Фоменко. Який феномен здійснив Фоменко невідомо, але збірна заграла! Не зазнавши жодної поразки за 10 поєдинків (з них 7 офіційних) наша команда попрямувала до раунду плей-офф. Вперше за весь час «жовто-сині» опинились у сіяній корзині. Серед можливих суперників найбільш грізно виглядають збірні Франції та Швеції.

Тому з нетерпінням чекаємо жеребкування, та віримо в те, що Бразилія також чекає на Україну.

Отже, виходячи з вищезазначених фактів, збірна України дуже добре виступає вдома з грандами. Однак невдало на виїзді та у плей-офф. Мабуть, варто сподіватись на Боснію та Герцеговину або Росію, щоб мати можливість посперечатись з ними за першість у групі. Бо у стикових матчах, нам як завжди «пощастить». З іншого боку, було б добре отримати ту ж Іспанію або Італію, аби перевірити свої здібності. Колись нам вдалось обігнати Португалію, чому б це не зробити на відборі Євро-2016? Сподіваймося, що Михайло Фоменко продовжить безпрограшну серію та збудує сильну, злагоджену та рішучу команду, здатну дати бій не тільки вдома, але й на виїзді.