Як збірній України зупинити Італію: шпаргалка для Реброва від Північної Македонії
Допоміг не лише жахливого стану газон.
Сьогодні збірна України Сергія Реброва проведе черговий лобовий матч у кваліфікації Євро-2024. Проти чинних чемпіонів континенту. Втім, ця команда мало чим нагадує версію 2-річної давності – з того часу італійці встигли пролетіти повз ЧС-2022, програти Англії навесні, змінити Роберто Манчіні на Лучано Спаллетті та в дебютній грі останнього втратити очки проти Північної Македонії.
Зараз Італія якщо не у кризі (а з цим не згоден сам Ребров), то точно у процесі серйозної перебудови. Македонці цим успішно скористалися – обмежили атакувальний потенціал фаворита, вдарили по «болючих» зонах та зачепилися за нічию (1:1).
Ця зустріч продемонструвала, на що зокрема може зробити ставку Україна, повторивши деякі напрацювання. Звісно, про тотальне копіювання не йдеться – македонці та наша збірна діють за зовсім різними схемами та стратегіями. Це швидше про визначення слабких сторін Італії. Розбираємось, що допомогло її стримати.
Однак опустимо найголовніший пункт плану, бо у нашій ситуації його реалізувати не вдасться – річ у тому, що команду Спаллетті прийняли на жахливому газоні у Північній Македонії, а ми відправимося на виїзд до Мілану.
Македонія натиснула на слабку зону та нейтралізувала одну з рушійних сил у центрі поля – «жертвами» стали Ді Лоренцо та Тоналі
У італійців, як і в усіх інших збірних, є кадрові проблеми – до Македонії команда поїхала без Федеріко К’єзи (потенційно основного правого вінгера, «Ювентус») та Лоренцо Пеллегріні (капітана «Роми»). Після матчу виникли нові проблеми – з Україною не зіграють Джанлука Манчіні (центрбек, «Рома») та Маттео Політано (вінгер, «Наполі»). Обидва починали зі старту – Політано замінили ще у перерві, а Манчіні по ходу другого тайму.
Їхні місця, найімовірніше, займуть Джорджо Скальвіні («Аталанта») та Ніколо Дзаніоло («Астон Вілла»).
Також вже безпосередньо у вівторок вдень стало відомо, що пошкодження має Сандро Тоналі.
Спаллетті натякав, що може відбутися масштабніша ротація: «Перед наступною грою доведеться зробити кілька змін у складі, бо стан газону позначився на гравцях».
Але гадати не будемо, тому візьмемо за основу склад на Македонію, відмінусувавши травмованих:
Отже, тренерський штаб Благої Мілевського визначив 2 ключових зони, успішна робота в яких гарантувала злам системи Італії. Перша – правий фланг оборони (разом з правим центрбеком). Проти України вона буде послаблена – з огляду на вищезгадані травми та ймовірну появу 20-річного Скальвіні, а не досвідченого Манчіні.
Перша «жертва» – Ді Лоренцо з роллю Зінченка
Македонія тиснула туди не просто так – все тому, що правий фулбек Джованні Ді Лоренцо виконує різноманітніший обсяг роботи, ніж Федеріко Дімарко на лівому фланзі. Ді Лоренцо – це такий собі аналог Олександра Зінченка, який у Спаллетті епізодично зміщується у центр, а простір на фланзі залишає Бареллі та Політано.
Втім, він зіткнувся з таким персональним пресингом, що не впорався ні зі зміщеннями у зону інсайдів, ні з прямими обов’язками.
Про це, наприклад, свідчать цифри – 47% виграних єдиноборств (7 з 15), 5 втрат на своїй половині поля (найбільше у команді) та лише один крос у карний (неточний). Через його фланг Македонія провела 15 атак, через Дімарко – тільки 4.
Воно й не дивно, дивлячись на те, з якою агресією зустрічали Джованні. Як ось тут, коли Езджан Аліоський без жодних вагань залишає свою позицію та просто самотужки біжить «втикатися»:
Щоправда, потрібно розуміти, що акцент на Ді Лоренцо обумовлений кадрами самої Македонії – там Аліоському асистує інший лідер, Еліф Елмаз, який діяв фактично лівим форвардом (у парі з Бояном Мійовським, але за тепловими картами вони нагадували вінгерів, а «відтягнуту дев‘ятку» – автор голу Еніс Барді).
Аліоський свій трюк повторював декілька разів – і проти Ді Лоренцо, і проти Барелли/Політано, які відтягувалися ширше. Тим самим македонець класно ламав білд-ап:
Україна цілком може цим скористатися. На лівому фланзі у нас Віталій Миколенко, який що точно вміє, так це носитись туди-сюди (і влітати у гравців). А ще Олександр Зінченко (з хорошим розумінням ігрових ситуацій) та Михайло Мудрик (для якого Ді Лоренцо за сприятливих умов мав би стати віддушиною після Кайла Вокера).
Справедливості заради – у Джованні гра могла скластись зовсім по-іншому, якби на старті матчу не скасували його асист.
Друга «жертва» – Тоналі, його ізолювали від команди
Центр поля Італії складався з Браяна Крістанте (опорник, «Рома»), Сандро Тоналі та Ніколо Барелли (обидва – інсайди, «Ньюкасл» та «Інтер» відповідно).
Очевидно, що вимкнути усіх трьох – майже нереальне завдання. Однак Крістанте вимкнувся сам, вкрай пасивно провівши свої 90 хвилин, а з пари Тоналі-Барелла македонці вирішили затиснути Сандро.
Вдалося на 5 балів – без плюса, бо як і Ді Лоренцо хавбек мав свій гольовий шанс на старті. Після нього – повна ізоляція.
Трохи цифр:
⏺ Тоналі віддав лише 27 точних пасів (у Барелли – 61);
⏺ Тоналі виграв 3 з 6 єдиноборств (у Барелли – 4 з 16);
⏺ Тоналі та Барелла віддали один одному лише 3 передачі;
⏺ Тоналі та Крістанте віддали один одному лише 5 передач;
⏺ Тоналі та вінгери обмінялися лише 4 пасами;
⏺ Тоналі отримав лише 23 паси – це найменше з ланок захисту/півзахисту (у Джанлуїджі Доннарумми – 21);
Македонцям вдалося зробити це завдяки насиченню центральної зони – вузька формація, щоб перекривати інсайдів та навіть коридори для передач, беручи при цьому опорника Крістанте у капкан:
Дуже добре видно, що пішло не так в Італії у центрі – Тоналі та Барелла знаходяться за двома хавбеками, які перекривають лінію пасів, та перед двома з трьох центрбеків, які вже персонально стежать за їхніми рухами.
Ніколо вдалося бути більш залученим з однією причини – вищевказані переміщення на фланг Ді Лоренцо, а у Тоналі з Дімарко схожих ротацій не було.
І тепер питання – чи зможе щось подібне за бажанням повторити Україна? Теоретично – так, але навряд з Мудриком, якому потрібно буде звужуватись, а не тримати ширину.
Хай там що, блок Македонії з 5 гравців виявився ефективним – звідси в Італії відсутність просування, постійного постачання м‘яча на форварда Чіро Іммобіле та мінімізація підключень здвоєних флангів.
Як ще один показовий момент – 0 дотиків у карному вінгера Маттіа Дзакканьї за 82 хвилини.
Тому тут не стільки важливий фактор Тоналі, який гру пропускатиме, як загалом структурна опозиція для трикутника італійців.
Македонія змусила Італію звести матч до боротьби – і виграла її
«Ми постраждали від брудної гри, від цих підбирань, від цих других м’ячів», – слова Спаллетті, які справді відображають те, що відбувалося на полі.
Македонія не шкодувала опонента – грала грубо та на межі правил, водночас роблячи це розумно.
Найяскравіше це проявилося у другому таймі, коли підопічні Мілевського зрозуміли, що з такими італійцями можна бути сміливішими. Команда підійняла лінії, створивши наступні умови для Італії:
⏺ Македонія не цуралася лонгболів – 22% частка від усіх передач;
⏺ Італія у більшості випадків перехоплювала м’яч – але македонці миттєво підтягувались вище;
⏺ Італія виявилася неготовою до цього – спочатку затягувала володіння (541 пас проти 158 у суперника) та згодом віддавала у боротьбу;
⏺ Македонці італійців переборювали (49% виграних єдиноборств проти 45%);
⏺ Македонці у підсумку зустрічалися з м’ячем вже у другій та третій зонах.
Показовою є наступна статистика – попри величезну перевагу у кількості передач, за кількістю володінь різниця мінімальна (106 на 102).
Ось приклад схожого тиску:
Ключовий аспект такого підходу – вміння вести боротьбу, місцями доволі агресивну. Як у перехідних фазах, так і біля власних воріт (перехопили усі флангові кроси).
Дивлячись на те, як випалював проти Англії Тарас Степаненко, Україні цілком під силу підхопити тенденцію. Але щодо інших гравців півзахисту/атаки виникають сумніви – тому тут або мотивація від Реброва, або певні кадрові зміни.
Македонія не побоялася знахабніти після пропущеного голу
Останнє спостереження за македонцями – вони не посипались після пропущеного, а навпаки впевнено побігли відігруватись. У завершальній стадії звели все до простого, зробивши ставку на дальні удари. Загалом з меж карного було 4 (нуль у площину), з-поза меж – 5 (три у площину, один з яких гол зі штрафного на 81-й). Середня дистанція цих ударів – 22.16 метра.
Тобто, якщо в України виникнуть якісь проблеми з креативом, то цілком можна спробувати прямолінійний підхід македонців, який спрацював – у нас клас виконавців попереду точно не гірший.
Головне – не втратити зарядженість у випадку пропущеного голу. Та зробити те, що команда Реброва, до речі, виконала проти самих македонців на виїзді у червні при 0:2.
Фото: FIGC, скриншоти трансляції MEGOGO, інфографіка Tribuna.com
