Визначили найкращих тренерів XXI століття: Фергі поза трійкою, солідний відрив переможця
У списку лише двоє людей, чиї команди наступного року гратимуть у ЛЧ.
Після фіналу ЛЧ-2023 для багатьох нарешті була дана відповідь на запитання «Хто ж найкращий тренер цього століття?». Мабуть, мало хто може посперечатися з тим, що Пеп найкращий у світі за останні 23 роки (але в нашому списку є один автор, який так не вважає – і аргументовано це пояснює), але цікаво, хто та яке місце займе одразу за іспанцем.
П'ять авторів Tribuna.com склали свої п'ятірки найкращих тренерів XXI століття. П'яте місце отримує 1 бал, перше – 5 (ну а скільки між ними – всі розуміють). Вийшов цікавий результат.
Запрошуємо вас у коментарі – цікаво побачити і ваші топ-5.
Дмитро Литвинов
5. Юрген Клопп
4. Карло Анчелотті
3. Вісенте дель Боске
Майже впевнений, що у більшості анкет німець буде вище, але в мене Клопп лише 5-й. Якби мова йшла про вплив тренера на сучасний йому футбол, то, звісно, Юрген міг би претендувати й на більш високий рядок, але результати нікуди не викинеш – і за ними популяризатор гегенпресингу поступається будь-кому з тих, хто вище. В Анчелотті ситуація фактично полярна: з результатами все добре, але казати про якусь революцію в футболі складно. Не вчиняв якоїсь революції й дель Боске, але сеу Вісенте – єдиний зі списку, в кого у XXI столітті були суперуспіхи і на рівні клубів, і зі збірною. Знову ж – тут не скажеш про якесь новаторство, але здатність тримати в узді та налаштовувати на матчі спочатку «галактікос», а потім вже суто іспанських зірок – дорогого варте.
Ну й нарешті два головних антагоніста попереднього десятиліття, в котрому ближче до кінця 2010-х місце Жозе як суперника, рівного Пепу, почав посідати Клопп. То чому ж Гвардіола лише другий? Банально, але все ще хотілося б побачити його успіх в команді, що не мала б статус головного фаворита всіх змагань, де виступає. Лише цього року він взяв свою третю ЛЧ та нарешті обійшов Моурінью, котрий брав турнір з «Порту» та «Інтером». Це різновид класичного «Як би Мессі проявив себе у дощовий день на стадіоні «Сток Сіті»?», але перенесений вже на тренерський рівень. Як Пеп проявить себе у ситуаціЇ, коли в нього нема Хавіньєсти-Мессі-Робберіі-Левандовського-Агуеро-Сілв-Голанда – хороше питання, відповіді на яке ми навряд чи колись дочекаємося.
А тому просто зазначу, що перемагати, маючи апріорну перевагу за фінансовим станом і, відповідно, рівнем складу над 90% суперників в чемпіонаті – добре, але це вмів і Моурінью, що демонстрував у «Челсі» й «Інтері» нульових. У 2010-х він «всього лише» створив найкращий за десятиліття «Реал», котрий зрештою зламав Пепа як тренера «Барси» і відправив того на відпочинок (мовчу про те, що далі Анчелотті та Зідан значним чином експлуатували закладені Жозе основи), знову переміг в АПЛ з «Челсі», але вже без переваги у фінансах над суперниками та майже з позиції андердога, а потім здобув найкращий результат «МЮ» часів після відходу Фергюсона. Не беру «Тоттенгем» («шпори» самі втратили шанс виграти хоч щось, звільнивши Жозе перед фіналом Кубка ліги) та «Рому» (хоч і тут два фінали єврокубків поспіль натякають, що частку магії Жозе все ще має), але й без них резюме вражає.
А ще Жозе змінив саме ставлення до персони тренерів, підхід до роботи з футболістами й потужно впливав на тактичний малюнок чималої кількості клубів АПЛ та Ла Ліги. Але то вже тема для окремої великої колонки, а тут попросили вкластися у 2-3 абзаци на всю п’ятірку, тому стоп.
Володимир Гарець
4. Зінедін Зідан
3. Жозе Моурінью
1. Пеп Гвардіола
Хто знає, чи був би Дель Боске всього-навсього п'ятим, якби Флорентіно Переса не вкусила якась бджола і він не звільнив успішного тренера у 2003-му. Дель Боске після цього втратив кілька років кар'єри, але він однаково єдиний, кому вдалося знайти ключі до «галактікос» у «Реалі», і він єдиний, кому вдалося вигравати ЛЧ, Євро та ЧС.
Але вище за нього одразу три майбутніх тренера «Реала». Із Зіданом все зрозуміло – здобути три поспіль ЛЧ у сучасному футболі майже неможливо, але великий француз з цим упорався у елегантному стилі. У нього може бути все попереду, і щоб бути вище, Зінедіну треба показати себе у якійсь іншій команді – як це протягом всієї кар'єри робить Карло Анчелотті. Його «Мілан» 2000-х був шедевральним, а його «Реал» вбивчим для суперників. І де б Карлетто не працював («Челсі», «Баварія» та навіть «Евертон») – усюди був або локальний, або величезний успіх.
Протистояння Гвардіоли та Моурінью – це класика 21 століття. Так, напряму у рівноцінних командах вони протистояли всього кілька років в Іспанії (в Англії вже було не те), але кожен вніс у футбол щось нове. Жозе став культовим тренером першої декади 2000-х – де б він не був, він приносив успіх. «Порту», «Челсі», «Інтер» – всі вони без Моурінью не досягли б своїх висот. На жаль, в подальшому його кар'єра все ж не була настільки геніальною та перемішалася зі скандалами та провальними періодами. Тому португалець «лише» третій.
А от його відвічний суперник Гвардіола – безумовно перший. Пеп не просто тренер, який досягає титулів в чемпіонатах, Пеп тренер який своїми рішеннями змінює весь футбол на планеті. Жоден його колега не має такого ж впливу на історію цього виду спорту останні 20 років, як Пеп — і це значно вище за будь-які трофеї. Яких у нього теж дуже багато, як не крути.
Сергій Барановський
5. Карло Анчелотті
4. Вісенте Дель Боске
3. Жозе Моурінью
1. Пеп Гвардіола
У своєму топі я керувався тим, як тренери впливали на футбол, а також титулами, без цього ніяк. Можна бути тричі геніальним Марсело Б’єлсою, але так нічого і не виграти, або ж виграти три поспіль ЛЧ, як Зідан, але залишити питання до своєї тренерської роботи, тому обох у моєму топі не буде.
Але тут є Карло Анчелотті, який примудряється змінювати роботу в клубах типу «ПСЖ» на умовний «Евертон», а потім знову повертатися в «Реал» і бути чемпіоном. Тут обов’язково має бути Дель Боске, котрому вдавалося однаково вдало керувати «галактікос» у Мадриді та каталонізованою збірною Іспанії. За десять років зібрати перемоги в ЛЧ, ЧС та Євро – це дуже дорого коштує.
Жозе – великий тренер, який робив дивовижні речі. Якщо такі хлопці, як Матерацці були готові вбивати за свого коуча, то він дійсно знав свою роботу. І був у цьому одним із найкращих у світі. Друге місце Фергюсону – данина його вмінню змінюватися. Співачка Мадонна, попри вік, завжди випускала нові та концептуальні альбоми, постійно змінюючись. Фергюсон – це Мадонна у футболі, він змінював своїх асистентів, міняв тактику і схему гри, щоб до останнього залишатися на плаву – і це в нього вдавалося найкраще.
Перше місце Гвардіоли здається дуже очевидним, але без цього ніяк. Пеп змінив футбол, як свого часу Еррера, Саккі чи Лобановський. Але він зумів показати себе не лише футбольним гіком, але й перенести це все на поле і добитися феноменальних результатів. Номер один.
Костянтин Степанюк
4. Жозе Моурінью
3. Юрген Клопп
2. Алекс Фергюсон
1. Пеп Гвардіола
Зізнаюся, у перший час я навіть вважав Зізу фартовим, а першу перемогу в Лізі чемпіонів називав збігом різноманітних обставин. Друга поспіль ЛЧ закрила усі питання, а третя – лише підтвердила його велич.
Ніколи не був фанатом команд Жозе та ніколи не захоплювався футболом, в який вони грали. Вважав його «поганцем», але після перегляду серіалу про «Тоттенгем» (All or Nothing: Tottenham Hotspur) змінив свою думку. До автобусів Жозе часом можна відчувати навіть відразу, але те, що він досягає успіху такими методами вже багато років, з багатьма клубами із різними ресурсами – це ознака найкращих.
Зізнаюся, що Клопп у списку – це в першу чергу емоційна складова. Коли його «Боруссія» виросла зі скромної та невпевненої команди у бістів європейського футболу, Юрген абсолютно змінив моє розуміння футболу. Його енергетика яскраво відображається на футболістах на полі та вболівальниках як на трибунах, так і біля екранів телевізорів.
Сер Алекс Фергюсон – це про стабільний успіх. Я ніколи не дивився матчі «МЮ» у 90-х, але у моєму дитинстві у 2000-х він був для мене справжнім кумиром. Чемпіонство за чемпіонством, фінали ЛЧ, розгроми і домінація в матчах АПЛ, «Фергі-тайм», коли були проблемні поєдинки. А найкраще геній Фергюсона підтверджує той факт, що після його відходу «Юнайтед» і досі не може повернути собі справжнє обличчя.
Забудьте про всі витрачені гроші та 115 звинувачень у порушенні правил ФФП – про це ніхто не згадає через місяць, півроку або рік. Пеп Гвардіола виграв з цим «Ман Сіті» все і тепер офіційно підтвердив звання найкращого тренера у ХХІ столітті після успіхів у «Барсі». Усі трофеї, требли та інші досягнення підтверджені еволюцією Пепа, яка створила революцію у футболі загалом. «Тікі-така», тактичні тонкощі, неповторні вміння майже безпроблемно закривати усі проблемні моменти зі складом.
Зіркові футболісти та гроші? Якби у футбол грали імена та гроші, «ПСЖ» не відчув би суперників у цій Лізі чемпіонів та впевнено її виграв, а не зганьбився б у Мюнхені у 1/8-й.
Дмитро Клименко
5. Дідьє Дешам – 1 очко
4. Вісенте дель Боске – 2
3. Жозе Моурінью – 3
2. Карло Анчелотті – 4
1. Пеп Гвардіола – 5
Думаю, до цього моменту ви і так вже втомилися від тексту, тому не затримуватиму вас, а поясню свій вибір, описавши 4 з 5 тренерів п'ятьма словами, адже про них ы так багато вже написали, нічого кардинально нового не додам.
Виняток зроблю тільки по Дешаму, тому що він вперше з'явився в цьому матеріалі і може викликати найбільше запитань. Дідьє – людина, яка не боялася кидати собі виклик. У його тренерській кар'єрі на даний момент лише 4 команди, але в кожній він залишив слід. З «Монако» – вийшов у фінал ЛЧ, з «Юве» – повернув клуб до Серії А, з «Марселем» взяв чемпіонство у 2010-му, з Францією – ЧС-2018. І якби не три невдалих фінали, то зараз ми говорили б про Дідьє, як про – увага! – дворазового переможця чемпіонату світу, переможця Євро та переможця Ліги чемпіонів. Просто хочеться дати йому хоча б один бал у підсумковому рейтингу.
Про решту коротко, як і обіцяв: Вісенте дель Боске – виграв три головні футбольні трофеї; Жозе Моурінью – дякую за прекрасну атмосферу нульових; Карло Анчелотті – 25 трофеїв у ХХІ столітті (давайте тут рахувати цифри словами, окей?); Пеп Гвардіола – змінив футбол і продовжує це робити.
***
У підсумку.
Цікаво, що із цього списку лише 2 тренери будуть брати участь у наступному сезоні ЛЧ.
Чи згодні з таким топом?
Фото: Graham Chadwick/Global Look Press, Marvin Ibo Guengoer/Global Look Press, Sebastian EL-SAQQA/Global Look Press, Robin Parker/Global Look Press
