А ви знали, що Мбаппе ще в 15 років двічі грав проти України? Головною зіркою тієї нашої збірної став… Чеберко
Ця Франція U17 потім виграла Євро – але вже без Кіліана.
Кіліан Мбаппе впевнено йде до звання найкращого бомбардира збірної Франції всіх часів та може замахнутися на титул найкращого гравця в історії збірної. Але ще до перемоги на ЧС та хет-трику у наступному фіналі Кіліан ще 10 років тому грав проти збірної України: у 15 років він зіграв пару матчів за Францію U-17 – і обидва вони виявилися проти української команди.
За Францію грав Люка Зідан, але крім Мбаппе зіркою не став ніхто
Тоді Франція U-17 зіграла одразу два товариських матчі з Україною – 1:0 та 0:0. Вони були підготовкою до кваліфікації Євро. Як виявилося пізніше, головною зіркою з усіх гравців на полі став Кіліан Мбаппе. У першому матчі він вийшов на заміну:
Мбаппе хоч і не забив, але вразив своєю грою та фірмовою технікою, яка впізнається навіть через 10 років. Спробуйте себе в ролі скаута і дайте собі відповідь на запитання, чи звернули б ви увагу на цього хлопця під 13-м номером?
А ось тут огляд всього матчу:
А другий матч Мбаппе відіграв повністю.
Якщо вірити статистичним порталам, це були єдині два матчі Кіліана за команду U-17 (але врахуємо, що дані по юнацьких збірних не завжди можуть бути повними – і тут може бути похибка). Далі він пішов на підвищення. Вже за три роки Мбаппе дебютував за національну збірну, а ще через рік забив гол у фіналі ЧС.
В другому матчі проти України зіграв Люка Зідан, який тоді перебував під крилом батька в системі «Реала». Також проти нас вийшов Жонатан Іконе, який минулий сезон провів у «Фіорентині».
Але загальний рівень гравців зараз досить посередній. Наприклад, Ніколя Жанв’є, який красивим ударом забив єдиний на дві команди гол у двох матчах, зараз виступає за «Аланьяспор».
Після цих матчів французи успішно кваліфікувалися на Євро та виграли його. Але Мбаппе в складі тоді вже не було.
Найкращим гравцем та найкращим бомбардиром турніру став Одсон Едуар, який нині грає за «Кристал Пелес», але проти українців не грав. А єдиним, хто заграв за національну збірну, став Упамекано.
Юнацьку збірну України тренував нинішній тренер «Хуста». Там грали Алібеков, Чеберко та Калюжний
У 2014 році юнацьку збірну очолив Володимир Циткін, який останнім часом є ньюзмейкером із закарпатським «Хустом». Його команда повідомила, що страждає від дій місцевого ТЦК та намагається знайти можливість зіграти у Першій лізі.
У вересні 2014-го він готував команду U-17 до старту у кваліфікаційному раунді ЧЄ-2015. Забігаючи наперед зазначимо, що наші юнаки зіграли три нічиї із латвійцями, греками та шведами та не змогли пробитися у фінальну частину, зайнявши третє місце.
Той склад не мав зірок, які б розкрились по-справжньому. Але дійових осіб варто згадати.
Голкіпери
Юрій Гаврусевич («БРВ-ВІК», Володимир-Волинський) намагався заграти в «Олександрії», але безуспішно. Хоча у складі молодіжки клубу Юрій встиг ще й голом відзначитись.
У 2018 році перейшов у латвійський «Салапспілс», де й завершив професійну кар'єру у 2020-му. На разі перейшов у футзал, виступає за команду «Рівнегаз».
Вадим Шевчук («Металург», Запоріжжя) перейшов із Запоріжжя в молодіжку «Ворскли», але й там не зумів пробитися до основної команди. З 2017 року почалася його одіссея європейськими клубами: грецький «Платаніас», грузинська «Гагра», словацькі «Зарновіца» та «Петржалка». З 10 лютого 2023 року знаходиться без клубу.
Захисники
Іван Гергель із «Шахтаря» так і не дістався дорослого футболу, зав'язавши ще у 2016-му. У 2019-му почав тренувати команду U-14 ФК «ЮКСА», а згодом став дитячим тренером у Християнському футбольному клубі «ІБЦ»
Едуард Матвєєнко («Шахтар», Донецьк) пограв за «Буковину» та «Поділля», а останнім його клубом був литовський «Нептунас». Дмитро Бондар («БРВ-ВІК», Володимир-Волинський), пройшовши через молодіжку «Дніпра», опинився аж в Таджикістані. Пограв там за «Худжад», а потім за ЦСКА із Душанбе. У 2021 році повернувся у вінницьку «Ниву», а з 2022-го грає за той же «Нептунас».
Юрій Завінський («Карпати», Львів) після молодіжки львівського клубу намагався заграти у словацьких «Топольниках», але у 2019 році завершив професійну кар'єру.
Євген Чеберко («Дніпро») став однією з головних зірок цієї команди. У 2020-му він навіть зіграв один поєдинок за національну збірну. В Україні він відомий за виступами у «Дніпрі» та «Зорі», але пограв ще у Європі за «ЛАСК» та хорватський «Осієк». Зараз він виступає в МЛС за «Коламбус».
Півзахисники
Ренат Мочуляк («Динамо», Київ), син відомого одеського футболіста Олега Мочуляка. Останнім клубом Рената став «Агробізнес» у 2022 році. Віктор Сімчо (СДЮШОР, Ужгород) побував у академії «Динамо», але згодом перебрався до Угорщини. Погравши шість сезонів за «Дьор», він завершив кар'єру взимку 2024-го.
Олег Кожушко («Дніпро») зараз виступає за «Кривбас» і є досить помітною фігурою в УПЛ. В минулому сезоні він забив 9 м'ячів та відзначився трьома асистами.
Іван Калюжний («Металіст», Харків) має досить багату кар'єру. Зараз він один з лідерів «Олександрії», але вже встиг пограти в чемпіонатах Індії та Ісландії.
Владислав Шкіндер («БРВ-ВІК», Володимир-Волинський) зараз захищає кольори «Дружби» із Мирівки. Іван Антонюк («БРВ-ВІК», Володимир-Волинський) завершив кар'єру взимку, останнім його клуб був «ОДЕК» з Оржева.
Віталій Микитин («Карпати», Львів) востаннє грав за «Фенкіс» із Підмонастиря у 2023 році. На разі без клубу. Дмитро Кравченко («УФК», Дніпро) загубився у молодіжках «Дніпра». Не плутати із його тезкою з «Металіста», який на три роки старший.
Нападники
Данило Лісовий («Динамо», Київ) вирішив виступати за рф. Ілля Терещенко («Динамо», Київ) досить довго грав у Словаччині, але останнім його клубом була «Чайка» із Петропавлівської Борщагівки. Ахмед Алібеков («Металург», Запоріжжя) змінив позицію форварда на опорного півзахисника і зараз виступає за «Епіцентр».
Фото: УАФ
