В «Шахтаря» є дивна звичка підписувати воротарів «Динамо»: Рудько – вже сьомий!
Є пару прізвищ, які ви навряд пам'ятаєте.
Якось забагато голкіперів, які перебували в «Динамо», потім опиняються в «Шахтарі». Ви теж це помітили? На початку вересня ще одним таким кейсом став Артур Рудько, який підписав з гірниками контракт до кінця сезону і вже зіграв перший матч (суха перемога над «Оболонню»).
Рудько – вихованець київського клубу. Свою першу довіру він отримав ще при Реброві, а сезон 16/17 взагалі провів першим номером біло-синіх. Потім пішли помилки, довіру отримали Коваль та Бущан. Влітку 2019-го Артур перебрався у кіпріотський «Пафос».
Ми згадали цілих 6 подібних історій. І у всіх є дещо спільне.
Олександр Рибка
100% найпопулярніша історія. Олександр Рибка народився і проживав у Києві, на Оболоні. Голкіпер дебютував за «Динамо» у віці 18 років і отримав цілу купу авансів. Але шлях до основи, як і більшості у цьому списку, закривав монументальний Олександр Шовковський, а у 2008-му до біло-синіх приєднався ще й Станіслав Богуш.
У 2010-му Олександр приєднався до «Оболоні» на правах вільного агента і, пробувши там півтора року, підписав 2-річний контракт з «Шахтарем».
У першій же зустрічі проти рідної команди фанати спочатку освистали голкіпера на представленні складів, а потім і коли він зустрічався з м'ячем. У відповідь Рибка показав той самий жест.
«Коли Рибка так добре грав у «Шахтарі», у мене були сльози на очах, що він не грає в київському «Динамо», – згадував Ігор Суркіс.
Старт у Донецьку вийшов вдалим, але стався провалений допінг-текст і дискваліфікація на 2 роки без апеляцій. І навіть за таких умов Олександру запропонували новий контракт – він відмовився.
А у листопаді 2013-го попередньо підписав 3-річний контракт з «Динамо». Очікувано, що у першій домашній грі довелось вибачатись.
«Я прекрасно розумію всю серйозність ситуації, шкодую, що так сталося, і прошу почати все з чистого аркуша. Я зроблю все можливе, щоб ви були щасливі та щоб я міг мати вашу підтримку», – сказав Рибка прямо в очі ультрас біло-синіх.
Олексій Шевченко
У 2012 році 20-річний воротар яскраво засяяв у запорізькому «Металурзі». Відправною точкою став дебютний матч проти «Металіста», де Олексій Шевченко став найкращим гравцем поєдинку.
Гравця помітило «Динамо» і вже через рік Олексій був у Києві. Але конкуренція була просто шаленою. Не беручи до уваги Шовковського, навіть у дублі важко було здобути місце поряд з Рудьком та Ковалем.
А у 2014-му повернувся Олександр Рибка і Шевченко пішов по орендах. Зрештою, так і не зігравши жодного матчу за основу, голкіпер розірвав контракт і поїхав до Вернидуба у «Зорю». Потім пів року у «Карпатах», а у 2018-му Олексій цілком свідомо переходить резервістом у «Шахтар», де за 5 років зіграв 9 матчів.
Найдраматичнішим став єдиний вихід у ЛЧ проти «Шерифа». Тоді Де Дзербі в останньому поєдинку групи вирішив дати зіграти абсолютно усім гравцям. Шевченко також вийшов на останніх хвилинах, замінивши Пятова, а на 90+3-й пропустив і гірники втратили перемогу.
Рустам Худжамов
Уродженець Київщини провів у структурі «Динамо» цілих 8 років – з 1998-го до 2006-го. Але витримати конкуренцію з Шовковським – без варіантів. Так і не зігравши за основну команду, Рустам Худжамов перебрався до «Харкова», де став гравцем основи. А вже у 2008-му отримав пропозицію від «Шахтаря».
«Обмірковував не довго. Свої висновки про «Динамо» я зробив ще дуже давно. І тут надійшла пропозиція від провідного клубу України. Втрачати такий шанс...
Які висновки я зробив про «Динамо»? Причина у нелюдському ставленні до людей», – казав Худжамов після переїзду в Донецьк.
Але й у «Шахтарі» Худж основним не став. За 7 років у структурі він зіграв 10 матчів, поїздив по орендах, а з 2016-го на повноцінній основі виступав за «Маріуполь».
Андрій Ковтун
Ковтун змінив Київ на Донецьк ще на початку 90-х, коли протистояння між командами ще не набуло такої принциповості. Голкіпер випустився з київського футбольного інтернату, після чого був зарахований у дубль «Динамо».
У 1990-му перейшов у «Шахтар», пробув у ньому рік, зіграв 44 матчі, а після знову повернувся у «Динамо». У Києві вже підростав той самий Шовковський – шлях до основної команди був зачинений.
Найяскравішою сторінкою в ігровій кар'єрі Андрія Ковтуна стала полтавська «Ворскла», за яку він провів понад 100 матчів та навіть завоював історичну бронзу в сезоні 96/97.
Богдан Сарнавський
У 2008-му з академії «Динамо» відрахували двох 12-річних голкіперів. Один з них – Богдан Сарнавський. Воротар спочатку спробував сили у київському Арсеналі, а потім перебрався у «Шахтар».
Саме зі «списанням» Богдана пов'язана популярна історія про звільнення Валерія Шабельникова, який пропрацював у клубі цілих 16 років. Ходили чутки, що тренер особисто приймав кадрове рішення. А коли Сарнавський почав розкриватися у головного конкурента, голова динамівської академії Олександр Іщенко прийняв рішення вже про самого Шабельникова.
«Через рік-два після відходу з «Динамо» я потрапив у збірну України, отримав приз найкращого воротаря на турнірі імені Баннікова в Києві. Після цього тренера, який мене відрахував, звільнили зі школи «Динамо». Але я більше з ним не розмовляв», – згадував Богдан Сарнавський.
У 20 років Сарнавський провів вже 7 матчів на дорослому рівні та вважався досить перспективним, але потім вільним агентом подався в «Уфу».
Далі були «Ворскла», «Верес», «Львів», «Дніпро-1» та навіть «Хапоель» Тель-Авів. Минулого сезону Сарнавський виступав за «Кривбас», де пропустив 23 голи у 17 матчах УПЛ, у 5 з них відстояв на нуль.
Ярослав Ставицький
У киянина Ярослава Ставицького схожа історія. Саме він був тим другим голкіпером, якого з Сарнавським у 2008-му відрахувати з академії киян, як «неперспективних».
Після чого Ярослав перебрався у Донецьк і закінчив академію «Шахтаря», а пізніше навіть викликався до збірної України U-17.
Але, ймовірно, динамівський менеджмент таки не помилився зі Ставицьким. Подальша кар'єра відверто не задалась. Ярослав пограв за команду U-19, «Шахтар-3», «Шахтар-2», а потім пішли оренди: у «Зорю» та «Олександрію».
У 2016-му голкіпер покинув донецьку команду вільним агентом – і на цьому його професійну кар'єру можна вважати завершеною.
***
Цікаво, що усіх вищезгаданих об'єднує один факт: кар'єра склалась не настільки вдало, як могла б бути. Вирвавшись з шаленої конкуренції в «Динамо», голкіпери опинялись в схожому становищі й у «Шахтарі». І навіть у найіменитішого Рибки не вийшло, хоча початок у Донецьку був шикарний. Така доля.
Фото: «Динамо», «Шахтар», «Динамоманія», УПЛ.
