Син Суркіса – вже основний голкіпер «Динамо» U-19: нуль пропущених у 4 турах, має місце у збірній України U-17
Але підхід клубу може негативно вплинути на його прогрес.
«У першу команду «Динамо»? Ще нескоро, мені тільки 15 років. Буду поступово працювати над собою, а у майбутньому, якщо з’явиться шанс, то треба буде ним скористатися», – слова зовсім юного голкіпера В’ячеслава Суркіса влітку 2021-го.
Сьогодні вже 17-річний син Григорія Суркіса та племінник президента киян Ігоря Суркіса значно наблизився до своєї мети – закріпився у складі команди U-19 на старті сезону 2023/24.
В’ячеслав виріс не лише у прямому сенсі (за даними сайту УПЛ, аж до 1,91 метра) – він почав приймати нові виклики.
Про цілеспрямованість воротаря його батько говорив ще раніше, паралельно даючи поради:
«Без виснажливої праці він не зможе конкурувати в команді. Про це йому постійно говоримо я і його дядько. Усі батьки хочуть для свого сина або дочки щастя в їхньому виборі. Все питання в тому, наскільки вони свій вибір підтверджують працею і працездатністю, а не просто бажанням фіксувати – я так хочу».
Розповідаємо, який шлях з того часу пройшов В’ячеслав, наскільки закономірний його статус у колективі U-19 та чого слід очікувати у майбутньому.
В’ячеслав виділявся у ДЮФЛУ, а у минулому сезоні вперше вийшов на рівень U-19 – в оренді у «Зорі» зі своїм тренером
В’ячеслав – далеко не нова особистість в українському інфопросторі. Увага до нього була прикута не тільки через те, що син експрезидента УАФ (тоді ФФУ) грає у футбол, а також через те, що він – добре грає у футбол.
Найяскравіше досягнення – приз за найкращого голкіпера сезону на рівні еліт-ліги ДЮФЛУ U-15. Тоді кияни виграли турнір, а В’ячеслав був героєм останніх стадій – виграв серії пенальті у півфіналі (тричі парирував удари «Шахтаря») та фіналі.
Сюди ж віднесемо виступ за «Динамо» U-16 у 2022-му в Іспанії на товариському турнірі з незвичним форматом (із серією післяматчевих ударів при будь-якому результаті). У грі з «Барселоною» знову феєрив – відбив два пенальті (один з них – від сина Патріка Клюйверта) та разом з командою здобув трофей, яким потім похизувався у соцмережах з підписом «Це для тебе, рідна Україно».
Тобто В’ячеслав давно покинув категорію рядових голкіперів дитячого футболу, а минулого літа взагалі відправився в оренду у «Зорю» U-19 у 16-річному віці.
Суркіс прийшов до «свого» тренера – луганців у кампанії 2022/23 очолював Олексій Дроценко, який був у структурі «Динамо» з 2006-го та вигравав той самий чемпіонат ДЮФЛУ U-15 у 2021-му.
За статистикою цей період у «Зорі» не видався вкрай успішним – 19 матчів, 38 пропущених голів (11 з яких – від «Динамо» у 2 зустрічах), лише 3 сухих гри та 8-ме підсумкове місце у турнірній таблиці.
Однак варто акцентувати на 2 важливих моменти. Перший – вищезгаданий вік В’ячеслава, другий – гра усієї команди, адже захист «Зорі» був не надто надійним. З усіх пропущених голів провину на Суркіса-молодшого можна перекинути максимум у 2-3 епізодах.
Серед мінусів – гра на виходах. Він часто та впевнено вибігає на м‘ячі, але не завжди їх дістає.
В’ячеслав став основним у збірній України U-17, а влітку отримав новий шанс у «Динамо»
Щодо плюсів, то це хороша гра на лінії, розуміння ігрових ситуацій при виходах 1 на 1 та, звісно, пенальті. У цьому компоненті В‘ячеслав вчиться у легенд:
«Прикладом для мене завжди був Олександр Шовковський. Я вважаю його найкращим воротарем в історії українського футболу. Навіть дивився, як він діяв при пенальті».
З шот-споппінгом все було у порядку – «Зоря» регулярно давала суперникам багато бити (по 5.73 удари у середньому за гру), а Суркіс-молодший мав непогані цифри (по 3.8 сейви за гру).
Як підсумок – він отримав виклик у табір юнацької збірної України U-17, а головний тренер Юрій Мороз (теж колишній працівник динамівської структури) зробив його основним у 3 з 6 матчів кваліфікації Євро-2023.
У першому раунді він стояв двічі – проти Азербайджана (5:2) та Ліхтенштейна (7:0). Еліт-раунд розпочинав запасним – українці перемогли Кіпр (4:2) та поступилися Ірландії (0:3). Динамівець вийшов на заключну гру з Італією, але знову поразка 0:3 та втрата путівки на турнір.
Наступний збір – у жовтні у новому відборі (суперники – Німеччина, Фінляндія, Ліхтенштейн), а В’ячеславу майже напевно знову знайдеться місце.
Не дарма ж його залучали до тренувань дорослої команди «Динамо» у міжсезоння, коли були відсутні Георгій Бущан і Руслан Нещерет, та тепер до основи U-19.
У 4-х стартових турах сезону – 0 пропущених. Але прогресу може завадити підхід тренерського штабу
Суркіс-молодший провів усі 90 хвилин у 4-х стартових матчах сезону. «Динамо» ці зустрічі виграло із загальним рахунком 19:0, закріпившись у лідерах – були 7:0 з «Оболонню» та «Металістом 1925», 2:0 з «Чорноморцем» та 3:0 з «Минаєм».
У перших двох турах у В’ячеслава роботи не було – загалом 6 ударів, жодного у площину. «Металіст 1925» у 3-му турі був активнішим (2 у площину), але найбільше проблем виникло з «Чорноморцем» у 4-му (7 ударів у площину). Однак воротар впорався та навіть подарував пару хайлайтів:
На цьому позитив, на жаль, закінчується. І ні, йдеться далеко не про індивідуальні проблеми В’ячеслава, а загалом про сьогоднішній підхід клубу до розвитку молоді, в умовах якого прогрес юного голкіпера може пригальмувати.
Чому? Ось ми маємо результат – 19:0 у 4 матчах. Проте чи здогадаєтеся ви, яке середнє володіння м’ячем «Динамо» у сезоні? Відповідь – 46%.
Там, де двічі було по 7:0, показник склав 45% та 50%. І це при тому, що ні «Оболонь», ні «Металіст 1925» жодного тиску на захист не створювали.
Наприклад, є дані зі 100% точністю Суркіса-молодшого у коротких передачах – 53 з 53. Заходимо подивитися на них безпосередньо у матчах – а там паси на 5-10 метрів центрбекам, коли перша лінія пресингу суперника знаходиться ледь не у центрі поля. І за таких обставин тренерський штаб Ігоря Костюка примудряється ставити прямолінійну гру з ухилом на фізичні дані (бо ж потрібен результат).
Частка довгих пасів 11%, 3.51 передача у середньому на одне володіння – взагалі незрозуміло, яка тут імітація умов УПЛ, де «Динамо» стикається з низькими блоками та компактною обороною суперника, шляхи до зламування якої треба шукати куди розумнішими комбінаціями.
У випадку з В’ячеславом теж є величезне побоювання. Просто зараз нереально оцінити, наприклад, його гру ногами – бо там або передачі у своєму воротарському без тиску, або виноси у боротьбу. Без відпрацювання білд-апу, без виманювання суперника для пресингу, без речей, до яких треба бути готовим в УПЛ. І, знову ж таки, це не його провина.
***
«Я Славіка дуже люблю, він до мене дослухається. Він має величезне бажання, але є проблеми – його травми переслідують. Я хочу, щоб у нього вийшло, але з таким прізвищем він має бути набагато сильнішим і кращим, ніж інші. Інакше казатимуть, що у ворота Суркіс поставив сина брата. Я цього не хотів би.
У нього є талант та працелюбність, і він не схожий на дітей мажорів. У нього, напевно, є кращі можливості, ніж в інших хлопців. Проте в команді його добре сприймають, він хоче бути таким, як решта хлопців.
Ми не можемо ламати дітей, не можемо говорити, мовляв, Славо, я президент клубу, тому тут ти не гратимеш», – це слова Ігоря Суркіса.
Тому, можливо, хоч заради кар’єри племінника власник киян колись таки перегляне систему та принципи підготовки кадрів академії «Динамо» до виступів за основну команду.
В’ячеслава ж, здається, на футбольний креатив справді тягне – для нього зовсім не проблема жонглювати м’ячем у своєму карному за рахунку 7:0:
Фото: «Динамо»
