Що таке Kronk? Головний боксерський зал світу з диким стилем, який підніс тренер Кличка та Льюїса
Чи боксував Володимир Кличко у традиціях Kronk?
Kronk – один з головних боксерських залів світу. У 2021-му фанати знову заговорили про нього без зупинки: назвали Шугара Хілла – тренера Тайсона Ф'юрі – тренером року, а сам американець та Леннокс Льюїс, один із вихованців системи, голосно згадували назву залу чи не в кожному інтерв'ю.
До головних висот Kronk підніс Емануель Стюард – тренер Володимира Кличка, який виховав десятки чемпіонів.
Зал названий на честь члена ради, а Стюард прийшов у тренерство, будучи електриком
Детройт початку 20-го століття – це сухий закон, поява профспілок та будівництво перших швидкісних трас. Але, крім доріг, мешканці хотіли бачити місця для сімейного та молодіжного відпочинку.
П'ять років мешканці південного заходу Детройта, які жили навколо Аткінсон-парку, просували в міській раді повістку, основною темою якої було спорудження місця відпочинку на території парку. Для початку робіт не вистачало лише грошей, які було надто важко отримати.
Лише у 1921-му член ради Джон Кронк домігся асигнування проекту на суму 135 тисяч доларів для будівництва центру проведення дозвілля на території парку. Через рік, у травні 1922-го, Громадський будинок Аткінсона був офіційно відкритий. У центрі був басейн, спортивний зал, зал для глядачів і вуличні спортивні майданчики.
Через чотири роки Громадський будинок Аткінсона було перейменовано. Його назвали на честь Джона Кронка, завдяки якому з'явилися гроші на будівництво, а сам центр був зданий швидко та вчасно.
У 1944-му в Боттом-Крік народився Емануель Стюард, а коли майбутньому тренеру було 12, вони з мамою переїхали до Детройту після того, як вона розлучилася з батьком-шахтарем. Там Менні пішов на бокс – у зал Центру відпочинку Брюстера, де Едді Фатч тренував Джо Луїса. Стюард був бійцем від народження: постійні дитячі бійки та зміни колективу через переїзд дали хлопцеві стрижень, завдяки якому бокс не викликав у нього незвичайних почуттів, крім того, що довелося працювати. Емануель віддався новій справі повністю, і результат прийшов – в аматорах у нього 94 перемоги та лише три поразки, а також перемога на турнірі «Золоті рукавички».
Але боксерську кар'єру довелося залишити – у 1963-му майбутній тренер чемпіонів зустрів Мері Стіл, яка стала його дружиною. Потреба забезпечувати сім'ю змусила Емануеля влаштуватися електриком, продавати морозиво і більше не виходити в ринг як боксер.
До тренерства Стюард прийшов майже випадково. У 1971-му до нього прийшов Джеймс – зведений брат, попросивши навчити боксерським фішкам. Менні відвів його в боксерський зал Kronk, який на той час показав себе як чудове місце для підготовки боксерів-аматорів, і почав тренування.
За кілька місяців Джеймс виграв турнір «Золоті рукавички» у Детройті, а за рік повторив досягнення. Побачивши це, Стюарда запросили працювати тренером у Kronk. Спочатку він поєднував цю діяльність із роботою електриком, а з 1972 року став головним тренером зали.
Тренерський талант Стюарда почав розкриватися майже відразу. Він точно розумів, що потрібно конкретному спортсменові, і намагався виділити основне з його вмінь, покращивши це до максимуму. У наступні кілька років у залі виховали кілька десятків чемпіонів країни в аматорах, чемпіонів світу та олімпійських чемпіонів. Але головна популярність прийшла за дев'ять років.
У 1980-му в Kronk з'явився перший чемпіон світу з професіоналів – Хілмет Кенті. Він завоював титул чемпіона за версією WBA у легкій вазі, перемігши технічним нокаутом Ернесто Епану з Венесуели, і став першим чемпіоном у кар'єрі Еммануеля Стюарда.
Вже другого серпня цього ж року в залі з'явився ще один чемпіон світу – Томас Хернс. Поєдинок проти Піпіно Куеваса – стиль Kronk у його найкращих проявах. Ні хвилини на розгойдування, ні секунди на те, щоб суперник зрозумів, як йому діяти. Методичний тиск, жорсткий джеб у комбінації із відмінними рефлексами Хернса. Це дало результат відразу – Куевас напропускав у першому ж раунді і був близьким до нокдауну.
У другому все скінчилося. Томас відчув дистанцію, зайняв позицію в центрі рингу, витягнув атаку опонента на себе, провалив її і відразу зарядив правий прямий – суперник обличчям на настилі рингу, Хернс з першим поясом за версією WBA у кар'єрі.
Тренування в Kronk – треш. Спарингували перед самими боєм, одного разу побили хлопця за те, що той штовхнув Стюарда
Запах та спека. Сморід, що спричиняє фізичний біль. Саме так описував перші враження від відвідування Kronk Пол Дубе – один із перших не темношкірих спортсменів зали.
Боксерська зала знаходилася у підвальному приміщенні під громадським басейном – там завжди було спекотно. Сперте повітря, десятки спортсменів усередині, які працюють без зупинки, – іншого шляху для розвитку Стрюард не бачив. І спека. Тут ти або зламаєшся, або станеш кращим. Третього не дано.
«Зізнаюся, я був заляканий. Я знав, що буде жорстко, але це місце змінило мене, зробило мене чоловіком.
Зал перебував у неблагополучній частині міста. Настільки, що, якщо ти залишав машину без нагляду і йшов розплатитися за бензин, то після повернення міг залишитися без чотирьох коліс. Я серйозно. Ці хлопці працювали швидше, ніж екіпаж із заміни коліс на Indy 500.
Але стоянка Kronk – єдине місце, де не чіпали машини. Усі поважали це місце.
Це було брутальне, лякаюче місце. Люди навколо дивилися на мене, ніби запитуючи, чи серйозно я збираюся вибратися з машини і піти туди», – розповідав Дубе.
Томас Хернс, Пол Дубе, Емануель Стюард
Пол – не з боязких хлопців. Він грав в американський футбол, але через більше бажання бешкетувати, проводити в гуртожиток стриптизерок та гуляти, ніж тренуватися, його вигнали з команди. Подався в бокс, але ринг рідко прощає хлопців з такою вдачею – йому було важко вжитися хоча б в одному із залів. А потім Дубе зустрів Джорджа Скотта, який допомагав Емануелю Стюарду шукати спаринг-партнерів для Kronk. Так хлопець потрапив до Детройта.
Kronk завжди був повний найпотужніших боксерів, з яких регулярно вистрілювали чемпіони та легендарні особи. Тому що все навколо підштовхувало до того, щоб ставати кращим. Інакше вижити не можна було.
«На той час там було по-справжньому погано. Я бачив сім'ї, які мешкали в будинках, у яких буквально не було даху чи вікон. Люди без перебільшення намагалися вижити, а для мене навіть дістатися зали спочатку було важким випробуванням.
Декілька разів поліцейські фізично супроводжували мене до входу, наполягали на тому, щоб я був обережний і не затримувався на одному місці. А потім мені доводилося битися в залі з хлопцями, які мешкають у будинках, які я бачив по дорозі. Деякі були дуже талановиті, але вони не мали ресурсів, щоб вибратися нагору, тому ми билися до останнього.
Тоді я був єдиним білим хлопцем у Kronk, а перші шість місяців були вкрай жорстокими. Вони називали мене білим м'ясом або свіжим м'ясом: Гей, ми отримали свіже м'ясо! Пішли, свіже м'ясо!
Такі речі. Вони постійно намагалися залякати мене: зневажливо дивилися, обзивали мене, відганяли від мішка, говорячи, що не моя черга. Якщо я переступав канати, то мене штовхали, мені всіляко заважали займатися.
Тренери ігнорували мене днями, а потім наприкінці тренувань вимагали, щоб я спарингував. На той час я завершував двогодинне тренування, а вони казали: «Гей, білий хлопче! Одягни рукавички! Ходімо!». Мені треба було бути на рингу з кимось на зразок Майкла Мурера. Або Дениса Андріеса. Або Томаса Хернса», – розповідав Дубе.
Kronk виховував воїнів та чемпіонів. Тільки подумати, Томас Хернс, Майкл Мурер, Хімлет Кенті, Тоні Такер – усі вони вихованці Kronk. Насправді, перераховувати можна ще довше, бо Kronk – не тільки і не стільки приміщення, скільки те, чому навчав Емануель Стюард. Він працював з Евандером Холіфілдом, Ленноксом Льюїсом, Реєм Мерсером, Оскаром Де Ла Хойєю, Насімом Хамедом, Джермейном Тейлором, Адонісом Стівенсоном, Тайсоном Ф'юрі, Володимиром Кличком.
З кимось більше і вдаліше, з кимось, як із Ф'юрі, вдалося попрацювати лиш лічені місяці. Всього Стюард співпрацював з 41 чемпіоном світу протягом кар'єри тренера, а багато вихованців залу – хлопці, які жили в тих самих будинках, що описував Дубе. Вони мали два шляхи: у кримінал чи спорт. І хлопці десятками приходили до зали, щоб забезпечити собі найкраще життя. А потім боролися зі спарингу в спаринг за своє майбутнє.
Щоденна робота над собою та повна віддача у всьому – основні принципи Стюарда та Kronk. Жодних напівтонів та недоробок. Або викладаєшся на всі сто, або не приходь. Або спарингуєш на повну, або не варто виходити в ринг. Кожен спаринг у Kronk – війна. Одна з основних ідей Емануеля проста – робота в залі повинна бути настільки грубою і жорсткою, щоб те, що відбувається в рингу, було для тебе простим.
«Зараз у більшості залів не спарингують за тиждень до бою – є шанс посіктися чи травмуватися. Але в Kronk все було інакше. Вони не турбувалися про такі речі і спарингували до самого дня бою. Якось вони вимагали, щоб перед боєм я спарингував з Хернсом, а я втомився і хотів бути свіжим у день поєдинку.
Але ми з Менні і Хернсом все ж таки залишилися в рингу. Всі інші спостерігали, сподіваючись, що мене зараз поб'ють. Я ж думав про наближення бою і був просто у нестямі. Я кричав на Стюарда, говорячи, що якщо трапиться травма чи щось таке, я покладаю всю відповідальність на нього. Але йому було байдуже.
У рингу він інструктував Хернса у тому, що робити, а Томмі ставав все більш жорстким. У рингу з «Хітменом» завжди просто намагаєшся вижити, але цього разу Менні був третім у рингу. Він стояв дуже близько і підказував йому, що робити: «Лівий хук у корпус, крок праворуч, тепер правий». Він був такий близький, що я чув усе. Але перш ніж встигав відреагувати, удар увже прилітав у ціль.
В один з моментів я психанув. Всі кричали, щоб Томмі «покарав це свіже м'ясо», він ставав все жорсткішим, а я не встигав, навіть чувши всі підказки. Я розвернувся і штовхнув Менні. Великого Емануеля Стюарда. Добре його штовхнув, бо був дуже злий. І, перш ніж зрозумів, що зробив, у рингу з'явилося десять хлопців, а удари посипалися з усіх боків. Першим був Хернс, але потім підключилися всі.
Вони побили мене до відключки, винесли надвір і кинули в смітник. Немов якась сцена з фільму. Безперечно, все було скінчено – вони вигнали білого хлопця назавжди. Але коли я прийшов до тями, вирішив послати все до біса. Я відчинив задні двері зали, увійшов і, хитаючись, почав кричати: «Це все, що у вас є, хлопці? Та гаразд! Це все, що ви можете?
Вони перестали працювати, дивлячись на мене, як на божевільного, а потім розсміялися: «Гей, білий хлопчику, у тебе є яйця». Я вибачився перед Менні, сказавши, що не дотримувався правил у залі і занадто різко відреагував, а він просто сказав: «Все в порядку, малий»,
І все – з того часу все змінилося. Тепер Kronk став моїм залом. Я навіть чув такі слова, як «ти стаєш кращим, малий» або «хороша робота, у тебе добре виходить», – ділився спогадами Дубе.
Головні вихованці зали завжди яскраво завойовували чемпіонські пояси та показували насичені поєдинки. Той же Томас Хернс, легенда та чемпіон світу у п'яти категоріях, тренувався зі Стрюардом до кінця кар'єри. Бився з Роберто Дюраном, Марвіном Хаглером та Шугаром Реєм Леонардом.
Льюїс та Кличко – найбільші учні пізнього Стюарда. Він взявся за них після падінь і привів до величі
У 1990-му зал зіткнувся з відчутними фінансовими проблемами. Потрібно було вкладати все більше, що призвело до того, що тренер перейшов до роботи з досвідченими боксерами. Над їхнім стилем Стюард працював, як професійний редактор, підганяючи його під свої критерії.
Так, Емануель працював з Оскаром Де Ла Хойєю, Насімом Хамедом та багатьма іншими, але одні з найкращих прикладів – супертяжі. Перша поразка в кар'єрі Леннокса Льюїса сталася у 1994-му в поєдинку проти Олівера Маккола. Британець практично наплював на підготовку до поєдинку, за що й поплатився – програв технічним нокаутом у другому раунді.
Після тієї поразки Леннокс захотів вчитися у Стюарда. Наступного бою Льюїса вже виводив Емануель. Принцип роботи був незмінним: тренуйся так, щоб поєдинок не був для тебе випробуванням. У рингу: жорстка робота джебом, методичний тиск та створення ситуацій, коли суперник завжди у напрузі – на дальній дистанції, на ближній, у клінчі. Він завжди має відчувати небезпеку. Через п'ять поєдинків (чотири з них – дострокові перемоги) Льюїс повернув собі пояс, перемігши Маккола технічним нокаутом у п'ятому раунді.
Головні успіхи Леннокса, як і сам Kronk, завжди асоціювалися зі Стюардом. Після того, як легендарний тандем склався, багато хто говорив, що новий Льюїс став обережнішим і нуднішим, хоча через роки британець регулярно опиняється в топі найвидовищніших супертяжів в історії.
Під керівництвом Стюарда Льюїс переміг Анджея Голоту, Шеннона Бріггса, Евандера Холіфілда, Майкла Гранта, Франса Боту, Хасіма Рахмана, Майка Тайсона та Віталія Кличка. Ще до зустрічі з Тайсоном Емануель називав Майка найлегшим суперником для британця:
«Я говорив: «Ну ні. Трохи складно таки буде». А Менні відповідав: «Ні, це буде твій найпростіший суперник», – згадував Леннокс.
Льюїс нокаутував Майка у восьмому раунді, але змусив переживати тренера. Менні кричав на учня:
«Досить гладити його! Ти подивися на нього, він напівживий. Але поки ця людина рухається – вона небезпечна! Іди та завдай ударів».
Американець так сердився, що почав штовхати Льюїса, щоб змусити того працювати. Леннокс виконав вказівки, закінчивши поєдинок нокаутом.
Співпраця з Володимиром Кличком розпочалася з фіаско. Виграні стартові раунди проти Леймона Брюстера перетворилися на жах. Через кілька раундів з українця начебто відкачали повітря, а в п'ятому американець переміг технічним нокаутом – величезний суперник не мав сил, щоб навіть нормально стояти. Той бій – один із найбільш обговорюваних у кар'єрі Володимира. Багато хто говорить про те, що Кличка отруїли – так швидко він втрачав сили.
Поразка Брюстеру – остання перед чергою чемпіонств, поясів та величчю Володимира. Стюард зробив із нього боксера, якого боялися не лише через розміри. Емануель навчив українця боксувати професійно: якісно працювати джебом, вчасно включати праву руку, довів до ідеалу лівий боковий і навчив працювати у клінчі, де Володимир раніше мав регулярні проблеми навіть із відчутно меншими опонентами.
Новий найважливіший учень Стюарда – нові обурення щодо урізання стилю та нудного боксу. Домінування – не те, що любить середньостатистичний глядач.
Чи був стиль Володимира стилем Kronk? Скоріше так, ніж ні. Kronk – не завжди лиш страшенний тиск, фізичне домінування і безперервні атаки. Стюард майстерно розкривав найсильніші сторони боксера, приховуючи ними мінуси. Кличко на початку кар'єри – боксер, що чудово комбінував. Ранній Володимир пропускав суперників через м'ясорубку прямих, бокових та аперкотів, але часто надто загравався. А коли йшла відповідь чи опонент не ламався під такими нападками – українець міг втратити забагато сил та страждати.
Стюард забрав усе непотрібне, примноживши те, за рахунок чого Кличко перемагав, зробивши з українця професіонала. Довів до ідеалу прості елементи, проти яких інші опоненти не могли боротися роками. Будь це Франческо П'янетта або Девід Хей – не має значення.
При цьому методи залишалися тими самими, що і при Льюїсі, і раніше. У поєдинку з Едді Чемберсом Стюард сердився:
«Ти зупинився, ти не завдаєш ударів. Ти чекаєш, чекаєш, чекаєш. Якщо ти схибив, ти все одно маєш завдати ще удару. Твої удари дуже повільні, ти не б'єш», – обурювався Емануель діями Кличка.
«Я намагатимуся, Еммануель, я намагатимуся. Заспокойся. Я зроблю це», – відповів Кличко.
Вийшов на дванадцятий раунд і впіймав суперника тим самим лівим хуком.
Говорячи про те, хто талановитіший, Леннокс чи Володимир, Емануель завжди вказував у бік українця:
«У Володимира найбільш руйнівний удар серед усіх боксерів, з якими я коли-небудь працював, тому його суперники ніколи не можуть почуватися у безпеці. Часом він може бути нудним, але скільки б секунд не залишалося: п'ятнадцять, десять чи п'ять – він завжди може нокаутувати свого суперника
У плані таланту, загальної майстерності, координації та роботи ніг Володимир все ж таки кращий за Леннокса».
При цьому Стюард ніколи не казав, що Кличко краще як боксер, ніж Льюїс.
«Часом Володимир почувається занадто комфортно, працюючи лише джебом, і тоді бій для нього перетворюється майже на гру. Він заспокоюється, входить у свою зону комфорту і дуже важко його звідти вивести.
Льюїс же був трохи вибуховішим, і хоча він не такий талановитий, як Володимир, але він умів робити багато чого – часом треба забути про свій боксерський талант і просто вийти і розірвати суперника. Леннокс знав, як це зробити.
Це один із тих боїв, які я й сам хотів би подивитися».
На початку 2000-х Kronk знову переживав не найкращі часи. Наприкінці 2005-го року влада Детройта оголосила про закриття зали. Все через те, що коштів бюджету не вистачало на фінансування реконструкції. Розвиток міста призвів до того, що район, в якому знаходився Kronk, перетворився на один з найбідніших, і кошти, що збирались зі спортивних секцій, які там займались, не окупали навіть його поточне функціонування, не кажучи вже про необхідний капітальний ремонт.
Останнім ударом для Kronk стала крадіжка водопровідних труб із усього приміщення. Зал залишився без водопостачання, а боксерський зал відкрився на кілька миль униз вулицею у такому ж напівпідвальному приміщенні.
Тайсон Ф'юрі та племінник Емануеля відродили розмови про стиль Kronk
У 2009-му вже у новий Kronk приїхав 21-річний двометровий супертяж.
«Де я можу знайти Менні? Я – Тайсон Ф'юрі. Майбутній чемпіон світу у хевівейті», – заявив він.
Британець спонтанно сів у літак до США. Єдина мета подорожі – заявити про себе у легендарному залі. Стюард одразу побачив блиск цього хлопця. Поки всі сміялися з візуальної незграбності британця, вважаючи його одним з найдивніших нових суперважковаговиків, Емануель пророкував цьому хлопцеві завоювання поясів у надважкій вазі та домінування. А також називав найскладнішим суперником для Володимира Кличка із усіх потенційних варіантів на майбутнє.
Тайсон збирався провести у США два тижні, але затримався на шість місяців. Він не виступав – лише слухав порад Емануеля і жив у нього в будинку:
«Він навіть купив мені велике ліжко», – розповідав Ф'юрі.
Британець був душею компанії: ходив у бари, розважаючись із місцевими жителями, роздавав автографи. Але за півроку настав час вибирати: залишатися в США або летіти додому. У Ф'юрі нещодавно з'явилася сім'я, тому він повернувся додому до Періс.
5 березня 2010-го британець вийшов у ринг вперше після повернення з Kronk – нокаутував Ханса Бласко у першому раунді. А ще через три місяці вдруге у кар'єрі зустрівся з Джоном Макдермоттом – виграв технічним нокаутом у дев'ятому раунді, хоча у 2009-му провозився із суперником усі десять раундів.
Ф'юрі ще кілька разів зустрічався зі Стюардом – у тому числі у тренувальному таборі Володимира Кличка, куди його запрошували як спаринг-партнера.
Востаннє Ф'юрі та Стюард побачилися 18 грудня 2010-го. Британець бився в андеркарді Жана Паскаля та Бернарда Хопінса в Канаді, а суперник змінився практично перед боєм.
«Він прилетів до Квебеку з Австрії в одній гавайській сорочці та льняних штанях. Менні увійшов у роздягальню взагалі без спорядження і голосно запитував: «Де мій боєць?» Я покликав його, і тоді він почав питати у когось бинти, рукавички, ножиці. Це було весело.
Ми пішли в ринг, він був поряд. Одне його перебування поряд було бонусом до моєї впевненості. Стюард давав настільки чіткі та короткі підказки, що неможливо було не зрозуміти», – розповідав Тайсон Ф'юрі.
Британець переміг Зака Пейджа одноголосним рішенням суддів, а після бою Стюард знову покликав його до себе у США:
«Після того бою він хотів, щоб я поїхав до Детройта, тренувався з ним і бився по всьому світу. Але я сказав, що не можу бути далеко від дружини та дитини. Я сказав:
«Я розумію, що я лише можливий клієнт і ти не можеш приділяти мені весь час, але я сподіваюся, що в майбутньому ми зможемо працювати разом, а я стану чемпіоном світу в хевівейті».
Він відповів: «Мені це подобається».
Це був останній раз, коли я бачив Емануеля Стюрда», – згадував Ф'юрі.
25 жовтня 2012 року Емануеля Стюарда не стало. У середині вересня з'явилася новина про те, що великому тренеру діагностували рак. На той час Менні відчував слабкість і постійну втому, але не надавав цьому значення – мав щільний графік тренувань та коментування на НВО. До поєдинку проти Маріуша Ваха Володимира Кличка готував вже Джонатан Бенкс, а Стюард у перерві між операцією та відновленням курирував ситуацію в таборі по телефону. Курсу хіміотерапії він так і не дочекався.
У жовтні 2017-го, практично рівно через п'ять років після смерті тренера, вщент згоріло приміщення першого залу Kronk – приміщення вигоріло, а дах завалився. Серед можливих причин також називали підпал.
Але зал та вчення переродилися. Kronk – головне слово 2021 року, а Стюард знову на слуху. Племінник Емануеля Джаван Шугар Хілл Стюард – тренер Тайсона Ф'юрі та людина, роботою з британцем якого встигли захопитися всі.
Ф'юрі перейшов до нього, бо хотів чогось нового, хотів змін у стилі. Kronk – найкращий варіант.
На реванш із Вайлдером Тайсона вже виводив Шугар Хілл.
«Тепер я не контрпанчер, я – нокаутер», – рецензував роботу з новим тренером американець, і не збрехав.
У другому поєдинку Тайсон просто зім'яв одного з найжорсткіших панчерів в історії хевівейту. Все за каноном: постійний тиск, жорсткий джеб та створення відчуття для суперника, що ти завжди поряд і ти – загроза. Вайлдер не міг дихати, не міг відпочивати у клінчі, Ф'юрі зламав його, а потім повторив те саме в третьому бою.
Менні пишався б.
***
У 2006-му, 2012-му та 2017-му світ боксу сумував. Закрився і згорів легендарний зал, помер один із найкращих тренерів в історії.
Але справа Емануеля Стюарда та ідея Kronk живі незалежно від того, б'ється Томас Хернс або Тайсон Ф'юрі. Незалежно від того, боксер тренується у затхлому підвалі чи елітному залі в Австрії. Тому що ідея Стюарда проста і дієва: віддай себе справі, слухай тренера і результат прийде.
Фото: Associated Press, KronkBoxingTeam, Don Murray/Getty Images, F. Dozier/DPF, Boxingfutures.com, News Limited, Eurosport, Robert Beck/SI, Skysports.com, klitschko-brothers.com, Ethan Miller/Getty Images
