Канело – найактивніший боксер рейтингу Р4Р. Б'ється частіше, ніж Усик, Інуе чи Кроуфорд
Генерує мегафайти та величезні гонорари.
17 вересня Канело Альварес закриватиме трилогію проти Геннадія Головкіна. Навесні 2022-го Сауль програв вперше за 9 років – повторно піднявся у напівважку вагу та поступився чемпіону Дмитру Біволу. А вже через чотири місяці виходить проти головного суперника в кар’єрі.
Зараз на рахунку 32-річного Альвареса 61 поєдинок, 57 перемог, 2 нічиї та 2 поразки. Небувалий для сучасних боксерів темп. А ще, на відміну від більшості чинних топів, мексиканець регулярний у своїх поєдинках.
Ми порівняли частоту виступів Сауля з таким же показником серед топ-5 рейтингу P4P. За основу брали п’ятірку найкращих боксерів поза ваговими категоріями від The Ring: Олександр Усик, Наоя Інуе, Теренс Кроуфорд, Еррол Спенс, Сауль Альварес. Та порахували активність з моменту першого завоювання чемпіонського титулу.
Еррол Спенс
Антагоніст Теренса Кроуфорда відносно недавно у чемпіонській грі. У 2017-му Еррол нокаутував Келла Брука в одинадцятому раунді і після того впевнено збирає пояси у напівсередній вазі.
Однак регулярністю похвалитись не може. У середньому Спенс боксує рідше за всіх боксерів п’ятірки лідерів. Щоправда, тут втрутились і об’єктивні причини. У 2019-му американець потрапив у ДТП, після якої дивом вижив, а період між 2020 та 2022 роками пропустив через операцію на оці. Через неї скасувався поєдинок проти Менні Пак’яо.
Олександр Усик
Українець вперше став чемпіоном у 2016 році. Тоді українець поїхав у Польщу до Кшиштофа Гловацького та перебоксував його одностайним рішенням суддів.
Цей та наступний рік були цікавими: захист титулу в США проти Мчуну та Хантера, перший бій на Всесвітній боксерській суперсерії. Але найактивніший – 2018-й. Тоді Усик побив Брієдіса, Гассієва і вперше з Олімпіади-2012 повернувся у Лондон, нокаутувавши Белью.
Проте, загальна середня кількість – одна з найнижчих серед топ-5. Причина – травми та довгі перемовини щодо великих поєдинків.
Теренс Кроуфорд
Теренса Кроуфорда заведено критикувати за рідкість виступів. І останніми роками це справді так.
У 2014-му Кроуфорд став чемпіоном світу, одностайним рішенням перебоксувавши Ріккі Бьорнза у Великій Британії. Потім почав серію дострокових перемог, нокаутував Джуліуса Індонго, ставши абсолютним чемпіоном світу. З 2016-го Теренс перемагає виключно нокаутом, а останній, хто пішов від американця без дострокової поразки – Віктор Постол.
Причина ж меншої регулярності банальна. Боб Арум десятки разів заявляв, що не може заробити багато для Кроуфорда. Теренс, як один з головних талантів просто зараз, хоче більші поєдинки та гонорари.
Наоя Інуе
Японець завоював перший титул – за версією WBC – у шостому поєдинку в кар’єрі. Тоді Наоя здобув перемогу технічним нокаутом у шостому раунді над Адріаном Ернандесом. З того моменту темп перемог Інуе достатньо високий. Воно і не дивно – при майже 90% нокаутів повертатись у ринг можна частіше.
Головні бої у кар’єрі відбулись у 2018-2019 роках. Спочатку Наоя смерчем пройшовся по учасниках Суперсерії, а потім забуксував на ветерані Донейрі у фіналі. Нещодавно Інуе і закрив ту важку перемогу, нокаутувавши Ноніто у другому раунді реваншу, і стоїть за крок до абсолюта, маючи на руках три з чотирьох авторитетних титулів.
Сауль Альварес
Альварес боксує з 2005 року. До 2011-го Канело володів різними другорядними титулами, а повноцінним чемпіоном світу став, коли перебоксував Меттью Хаттона.
З того часу у Сауля регулярний графік поєдинків і майже немає збоїв у ньому. Після поразки від Флойда Мейвезера Канело повернувся через пів року. Після другої поразки в кар’єрі мексиканець вийде у ринг через чотири місяці. При цьому, більшість з цих поєдинків або проти зірок, або проти чемпіонів.
І він все ще достатньо молодий, щоб продовжувати генерувати мегафайти та великі гроші.
