Україна розпочне відбір на Євробаскет без натуралізованого гравця. Але майже у половини збірних вони є 🤔
Розповідаємо про кожен кейс.
Вже 22 лютого національна збірна України відкриє свій перший повноцінний цикл під керівництвом Віталія Степановського – стартує у відборі на чемпіонат Європи 2025 року виїзним матчем проти словенців.
У ньому українська команда – принаймні, поки що план саме такий – гратиме без натуралізованих баскетболістів у складі. За правилами ФІБА серед 12 гравців у заявці на офіційний матч може бути один легіонер, і наша федерація також використовувала цю опцію раніше: на різних етапах за збірну України грали Стівен Бертт, Пух Джетер та Джером Рендл.
👉 У відборі на Євробаскет-2025 гратимуть четверо ексгравців Суперліги не з України. Пригадаєте всіх?
Україна у цьому аспекті не самотня: деяким збірним просто не потрібні натуралізовані баскетболісти, бо якості у складі й так більш ніж вистачає (наприклад, Франція була готова зробити виключення лише для чинного MVP НБА Джоела Ембіда), а для когось – зокрема, сербів, латвійців та литовців, – грати тільки своїми хлопцями завжди було і залишається принциповою позицією.
Але майже половина учасників відбору на Євробаскет-2025 – а точніше 14 з 32 збірних, – натуралізованих гравців у розширені заявки на перше вікно кваліфікації внесла. Серед них є як номінальні аутсайдери, кому американці дійсно потрібні для того, щоб хоч якось бути конкурентними, так і світові топи.
Зібрали увесь список.
Збірна Болгарії – Коді Міллер-Макінтайр («Басконія», Іспанія)
Болгари зробили паспорти одразу трьом американським захисникам і майже ніколи не грають офіційні матчі без натуралізованого виконавця – хіба що трапиться якийсь форс-мажор і жоден з них не зможе доїхати до збірної. Євробаскет-2022 поруч із Сашею Вєзєнковим феноменально відіграв Ді Бост (14 очок + 8,4 передачі в середньому за гру та статус найкращого асистента турніру), але йому скоро стукне 35 – тож новий цикл збірна розпочне із 29-річним Міллером-Макінтайром з Євроліги у статусі основної зірки.
А ще болгарський паспорт має ексгравець «Черкаських Мавп» та «Київ-Баскета» Брендон Янг – він грав за збірну у міжнародних вікнах посеред сезону, коли до неї не могли приєднатися баскетболісти з Євроліги, і був у розширеному списку на лютий 2024-го. Але із доступним Міллером-Макінтайром вибір, звісно, був зроблений не на його користь.
Збірна Хорватії – Джейлін Сміт («Партизан», Сербія)
Ще одна країна з великим досвідом натуралізації американських малюків – до Сміта майку хорватської збірної вдягали не останні в європейському баскетболі захисники Олівер Лафаєтт та Донтей Дрейпер.
За відсутності людей з НБА (Івіца Зубац, Даріо Шарич, Карло Маткович, Боян Богданович) гравець «Партизана» буде другою зіркою хорватської команди після Маріо Хезоньї з «Реала». Але він дуже важливий навіть тоді, коли збираються усі топи – бо скорерського таланту та класних центрових у Хорватії вдосталь (це ви ще, напевно, не чули про Звоніміра Івишича, який за кілька місяців в університеті Кентуккі пройшов шлях від «це не працюватиме у дорослому баскетболі» до повноцінного драфт-проспекта), а з плеймейкерами, ще із помітним захисним імпактом, просто катастрофа.
Зрештою, як це працює, ми бачили у попередній кваліфікації на Олімпіаду-2024 – саме Хорватія у серпні 2023-го виграла пул, у якому виступала збірна України, шокувавши у фінальному матчі господарів з Туреччини. А Сміт провів дуже якісний турнір, влучивши під 50% триочкових.
Збірна Кіпру – Деррел Вілліс («Леванга Хоккайдо», Японія)
Кіпріоти в процесі натуралізації традиційно роблять акцент на бігменів – їм не вистачає таланту на усіх позиціях, але в передній лінії найбільше.
Випускник університету Вічіта Стейт Вілліс потрапив на радари місцевої федерації дуже просто: професійну кар’єру він розпочинав у «Керавносі», одному з місцевих грандів. Випалював усе живе з феноменальною статистикою, а потім зібрав непогане резюме у більш статусних чемпіонатах (грав, наприклад, за «Монако» та італійську «Брешію»). Але є у ньому і помітна пляма – вже після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну американський кіпріот їздив грати до Ліги ВТБ за «Локомотив-Кубань».
Зараз Вілліс заробляє гроші у японській лізі – має непогані 16+7 у середній статистиці та влучає понад 35% триочкових.
Збірна Данії – Шейвон Шилдз («Мілан», Італія)
Несподівано, але факт – у цьому вікні данці матимуть одну з найбільш вибухових та динамічних пар захисників у всьому відборі. У них є свій Іффі Лундберг (після невдалої спроби закріпитися у «Фініксі» дуже корисно грає за «Болонью») та майже свій Шилдз, людина, що для фанатів європейського баскетболу не потребує додаткових представлень – це один з лідерів «Мілана» та неодноразовий член символічних збірних сезону Євроліги.
29-річний скорер, хоча й займає слот натуралізованого баскетболіста, Данію обрав не випадково – це батьківщина його матері. Ну а спортивний талант Шейвону дістався від батька Вілла Шилдза, легенди «Канзас-Сіті Чіфс» (12 запрошень на Про-Боул і три перші збірні сезону в НФЛ на стику тисячоліть) і члена Зали футбольної слави.
Збірна Грузії – Джо Томассон («Маккабі» Тель-Авів)
Напевно, найпомітніша легіонерська ротація в усіх європейських збірних – після провалу Теда Макфаддена на чемпіонаті світу (куди б вони без досвідченого американця взагалі не відібрались, але то таке) грузини вирішили рухатись далі з іншим баскетболістом. І гравцем іншого профайлу: Томассон, який теж їздив за кривавими грішми у «Зеніт» після 24 лютого і навіть видаляв власні сторінки у соцмережах через нищівну критику, більше бомбардир, аніж плеймейкер.
Гравцем Євроліги – вперше, до речі, у профі-кар’єрі – Джо став зовсім нещодавно: пару тижнів тому «Маккабі» викупив його контракт у іспанської «Гранади». Але міжнародний досвід він все одно має непоганий – захисник добре грав у Лізі чемпіонів за «Манресу», а у попередньому сезоні допоміг грецькому «Промітеасу» дійти до чвертьфіналу Єврокубка.
Як він взаємодіятиме з зірковими бігменами – велика інтрига, бо цілком імовірно, що це останній цикл Грузії з Токо Шенгелією та Георгієм Шермадіні. І очікування від Томассона, відповідно, будуть значними.
Збірна Німеччини – Нік Вайлер-Бебб («Баварія»)
Чинні чемпіони світу на перше вікно відбору на чемпіонат Європи зібрали, напевно, найбільш експериментальний склад із взагалі усіх команд. У лютому 2024-го викликаний був лише один учасник історичної азійської першості (Давід Крамер, який там якраз майже не грав) і троє бронзових призерів попереднього Євробаскету – бігмен-ветеран Йонас Вольфарт-Ботерманн з «Гамбурга», Крістіан Зенгфелдер з «Бонна» та якраз натуралізований американець Вайлер-Бебб.
На домашньому чемпіонаті Європи 28-річний захисник був допоміжним виконавцем. У деяких матчах взагалі не виходив на майданчик, а коли виходив, мав пріоритетним завдання допомагати Деннісу Шрьодеру та Францу Вагнеру із чорновою роботою – в принципі, те ж саме, що він робить і у «Баварії» (6,2 очка + 2,0 передачі в середньому за матч Євроліги).
Однак за відсутності навіть Маодо Ло з Андреасом Обстом, не кажучи вже про людей з НБА, Вайлеру-Беббу потрібно буде ставати ледь не лідером команди – цікавої, але достатньо молодої і недосвідченої. Якщо він не потягне, то зараз саме у матчах за участі Німеччини варто буде чекати апсетів: Чорногорія та Болгарія – не найлегші суперники з можливих.
Збірна Греції – Томас Вокап («Олімпіакос»)
Не нова і добре задокументована історія – під Янніса Адетокумбо греки натуралізували одного з системоутворюючих захисників «Олімпіакоса», своєї головної клубної команди останніх чотирьох-п’яти років.
Вокап – топовий плеймейкер і взагалі один з найкращих фахівців у Євролізі по грі у захисті (минулий сезон завершив першим у турнірі за кількістю перехоплень), але зі своєю вадою – він не дуже великий майстер кидкової справи і від нього годі чекати значної результативності.
З іншого боку, команді, де навіть без Янніса є і гарні скорери, і одне з головних відкриттів поточного сезону Євроліги Дінос Мітоглу (третій бомбардир «Панатінаїкоса» після Кендріка Нанна та Маттіаса Лессора), і домінуючий центр Георгіос Папаянніс – який, до речі, теж додав до свого арсеналу дальній кидок, – не факт, що потрібен саме бомбардирський талант. А от з усім іншим у Вокапа повний порядок.
Збірна Італії – Джон Петручеллі («Брешія»)
У попередньому циклі Джанмарко Поццекко майже не використовував слот для натуралізованого гравця – в Італії чекали на рішення Паоло Банкеро стосовно власного спортивного громадянства. Перед минулорічним чемпіонатом світу лідер «Орландо» очікувано зробив вибір на користь американців, тож тепер європейській збірній доведеться шукати інше підсилення.
Поки що італійці не форсують події – на лютневе вікно відбору вони викликали досвідченого гравця з італійського чемпіонату, який і так мав місцевий паспорт. 31-річний Петручеллі ніколи не грав за топові команди (найбільш відома в його кар’єрі – напевно, німецький «Ульм»), проте за стандартами місцевої ліги він – міцний рольовий баскетболіст з гарним дальнім кидком (50,6% реалізації у попередньому сезоні, але лише 31% – у поточному) та захисними навичками.
Чи це саме те, що їм потрібно, італійці якраз зараз і з’ясовуватимуть – у них загалом вистачає цікавих захисників і просто скорерів, але цілком можливо, що збірній, де Амедео Тессіторі та Джампаоло Річчі практично незамінні у передній лінії, варто було б витратити слот на бігмена (у Джеффа Брукса з «Венеції» теж є італійський паспорт, але йому скоро виповниться 35, і у поточному розіграші Єврокубка він грав дуже мало – вже просто не тягнув).
Збірна Чорногорії – Кендрік Перрі («Унікаха», Іспанія)
Тут усе стабільно – американський захисник допоміг чорногорцям вийти в плей-оф Євробаскету-2022, пробитися на чемпіонат світу і пройти там перший груповий раунд та буде одним з лідерів збірної у циклі, що стартує.
На клубному рівні 31-річний Перрі теж проводить гарний сезон – він другий бомбардир і асистент «Унікахи», яка веде боротьбу за лідерство в іспанському чемпіонаті із самим «Реалом», суттєво випереджаючи і «Барселону» (на три перемоги), і «Басконію» (взагалі на шість).
Бояна Дублевича з Ніколою Вучевичем у чорногорців зараз не буде (хоча таланту у передній лінії все одно вистачає – є, наприклад, Марко Симонович, який ще у попередньому сезоні іноді виходив в НБА у майці «Чикаго»), тому навантаження на американця повинно стати більшим, ніж на великих турнірах збірних. Але він має впоратись.
Збірна Північної Македонії – Ітан Хепп («Гран-Канарія», Іспанія)
Теоретично македонці могли б викликати до збірної головну зірку поточного розіграшу Єврокубка Ті Джея Шортса з «Парижа» – він навіть був у попередній заявці. Але довелося робити вибір на користь бігмена.
Логіка легендарного Перо Антича, який очолює місцеву баскетбольну федерацію, проста та зрозуміла. Свій якісний перший номер у Північної Македонії є, і на це вікно він приїхав (це вихованець «Ховентута» Ненад Димитриєвич, який два роки тому чомусь вирішив змінити Валенсію на Казань і виграв для «УНІКСа» попередній сезон Ліги ВТБ), а от у передній лінії таланту немає. Не масштабів Антича – взагалі будь-якого.
Колись, можливо (але не факт), до рівня важливого гравця першої збірної доросте Теодор Шимич, лідер минулорічної македонської молодіжки, що залишила Україну без фіналу чемпіонату Європи U-20 у дивізіоні Б. Але поки що на п’ятірці стартуватиме Хепп – не зірковий, але досвідчений у європейському баскетболі американець, який проводить непоганий сезон за «Гран-Канарію» (9,6 очка + 6,0 підбирання у Єврокубку).
Збірна Португалії – Траванте Вільямс («Манреса», Іспанія)
Португальці – збірна, що могла б використати натуралізований слот на підсилення будь-якої позиції, і воно точно не було б зайвим. Але у передній лінії хоча б є варіанти – дуже перспективний Рубен Прей, досвідчений Гонсало Дельгадо і, теоретично, Німаяс Кета з «Бостона» на випадок, якщо вдасться пройти у фінальну частину великого турніру збірних.
Тому португальці витратили легіонерську позицію на баскетболіста із бомбардирськими навичками. У «Манресі» Вільямс забиває небагато і є загалом допоміжною опцією, але за «Спортінг» до цього 30-річний форвард грав дуже переконливо – у минулому розіграші Кубка Європи ФІБА був найпродуктивнішим загалом у команді, маючи 14 очок, 5,6 підбирання та 3,0 передачі в середньому за гру і майже 47% реалізації з поля на зазвичай складних кидках.
Збірна Словаччини – Андре Джонс («Динамо» Бухарест, Румунія)
Ще один аутсайдер відбору, що закриває натуралізованим гравцем очевидну діру у складі. Загалом у ростері словаків є цікаві прізвища – Володимир Бродзянський достатньо грає у Єврокубку за «Ховентут», 216-сантиметровий центр Томаш Павелка проводить пристойний сезон за «Шауляй» у чемпіонаті Литви, а Марек Долежай, хоч у нього й не вийшло стати зіркою Суперліги у «Тернополі», все ж пройшов солідну баскетбольну школу у Сірак’юзі, за який відіграв чотири повних сезони NCAA.
Із захисниками значно складніше, але, що цікаво, Словаччина натуралізувала не розігруючого, а бомбардира. 34-річний Андре Джонс проводить якісний сезон у румунському чемпіонаті – набирає понад 17 очок в середньому за матч із кидковою лінією 56-43-88.
Чи вистачить цього, щоб бути конкурентними у кваліфікації, сказати складно – група у словаків дуже міцна (Іспанія, Латвія, Бельгія), і у ній вони є головними претендентами на останню сходинку.
Збірна Словенії – Майк Тобі («Црвена Звезда», Сербія)
За останні сім років за словенську збірну грали троє різних натуралізованих бігменів. Ентоні Рендольф допоміг здобути золото чемпіонату Європи у 2017-му, Джордан Морган періодично грав у кваліфікаціях великих турнірів, а прямо зараз пріоритетною опцією є Тобі. Не в останню чергу через те, що у нього склалася хороша хімія з місцевими зірковими захисниками: з Клеменом Препеличем Майк провів два сезони у «Валенсії», та й Луку Дончича він доповнює непогано – і провалитися у фарбу після гарної двійки може, і створити простір загрозою з периметра теж.
Нюансів загалом із Тобі два. По-перше, він баскетболіст атакувального штибу (досвід 2020-го дозволяє думати, що проти Словенії із Морганом Україні було б грати складніше) і загалом не топовий атлет, який не був великим майстром захисту навіть у коледжі. По-друге, він проводить поганенький за власними стандартами клубний сезон – отримує лише 11 хвилин за матч у Євролізі і влучає тільки 26% дальніх кидків.
Але недооцінювати Майка точно не варто – гравець він класний, великих турнірів за Словенію провів вже чимало (нічого не здобув, щоправда, але це точно не лише його провина) і зробити різницю може. Особливо з огляду на те, що в України перевірених опцій у передній лінії не так-то й багато.
Збірна Угорщини – Майкл Хопкінс («Єнісей», РФ)
Раніше угорці зазвичай натуралізовували захисників (найвідомішій кейс – напевно, Обі Троттер), але перед Євробаскетом-2022 вирішили змінити стратегію і дати паспорт бігмену – попри наявність власного таланту на четвертій-п’ятій позиціях.
З іншого боку, 30-річний Хопкінс має цікавий скілсет – 206 сантиметрів зросту та гарний кидок. Головним хайлайтом кар’єри американця, що прямо зараз звернула кудись не туди, був сезон-2021/22 у складі «Реджо-Емілії»: тоді італійці ледь не виграли Кубок Європи ФІБА, а Майкл на шляху до цього забив гейм-віннер в овертаймі матчу раунду Топ-16 з «Київ-Баскетом» – одного з найбільш драматичних міжнародних поєдинків, зіграних в Україні за останнє десятиріччя (епічніше був хіба що матч «Прометея» з єрусалимським «Хапоелем» у плей-ін ЛЧ).
На своєму першому великому турнірі збірних Хопкінс не те щоб зовсім вже провалився – але Угорщина потрапила у феєричну групу зі Словенією, Німеччиною, Францією, Литвою та Боснією і загалом виглядала дуже слабко (лише в одному матчі, з французами, вдалося зачепитися за суперника і програти не з двозначною різницею в рахунку). Зараз завдання буде простішим – випередити Ісландію у боротьбі за прохідну третю позицію в групі з італійцями та Туреччиною.
***
Варто зазначити, що у наступні вікна цей список цілком може поповнитись – практика використання натуралізованих баскетболістів є щонайменше у Туреччини (зараз ані Шейна Ларкіна, ані Скотті Вілбекіна не викликали – влітку вони обидва відмовились грати у попередній кваліфікації на Олімпіаду, що приймав Стамбул, збірна її програла, а обох захисників у підсумку покарали штрафами та п’ятиматчевими дискваліфікаціями) та Іспанії (Лоренцо Браун топово провів золотий Євробаскет-2022, але в останній рік більше вирішує власні проблеми зі здоров’ям, аніж грає у баскетбол).
Вакантним залишається слот натуралізованого гравця й у поляків, за яких довго та успішно грав Ей Джей Слотер. Американський малюк все ще є важливим для «Гран-Канарії» на клубному рівні, але влітку йому виповниться 37, на момент початку Євробаскету-2025 буде взагалі 38, і поки що Ігор Миличич гратиме виключно своїми баскетболістами. В олімпійському прекваліфаєрі, який поляки виграли, це спрацювало, та й якось особливо напрягатися у відборі їм теж не потрібно – бо вони одна з чотирьох країн-господарок наступної європейської першості і точно на неї потраплять.
А як ви ставитесь до використання натуралізованих гравців у баскетбольних збірних зі всього світу? Діліться думками у коментарях 👇
Фото: FIBA, БК «Мілан», Canarias7, Віталій Вітлео / Tribuna.com
