«З тими, хто нескорені, відбуваються дивні речі». Відсторонений арбітр Амбросов – про конфлікт інтересів у ФБУ, державні кошти та спроби «договоритись»
Чий зять керує департаментом проведення чемпіонату і чи можна «порєшать» перед фіналом Єврокубка.
Якщо ви бодай трохи цікавитесь українським баскетболом, то маєте пам’ятати гучну історію з дискваліфікацією арбітра Миколи Амбросова – другого на момент прийняття відповідного рішення судді за рейтингом ФБУ після Бориса Рижика.
Приблизна хронологія подій була такою:
🔸 у вересні 2021-го Амбросова відсторонили від будь-якої діяльності, пов’язаної із баскетболом, на три роки (до 20 вересня 2024-го) за неправомірні дії при виконанні службових обов’язків – на підставі анонімних повідомлень від інших арбітрів про те, що Амбросов вимагав від них грошову винагороду за призначення на певні матчі;
🔸 у жовтні 2021-го виконком ФБУ фактично відхилив апеляцію Амбросова, змінивши кваліфікацію правопорушення, але залишивши без змін термін відсторонення;
🔸 у грудні 2022-го виконком ФБУ дискваліфікував Амбросова пожиттєво по іншій справі, щодо причетності до пред’явлення підробленого листа федерації.
Після першого відсторонення Амбросов у власних соціальних мережах заперечив свою причетність до «корупційних схем та будь-яких інших брудних ігор», детально розписавши своє бачення ситуації (з думкою судді можна ознайомитись тут), а президент ФБУ Михайло Бродський запевнив, що не впливав на рішення комісії з правових відносин федерації, яку на момент винесення очолював чинний віцепрезидент ФБУ Сергій Ліщук (коментар Бродського – тут).
Нещодавно Амбросов дав 40-хвилинне інтерв’ю журналістці та громадській діячці Евеліні Березанській, у якому розповів чимало цікавих історій – вони стосуються переважно внутрішніх процесів у нашій баскетбольній федерації.
Ми вибрали найцікавіше з інтерв’ю і пропонуємо ознайомитись з найгострішими висловлюваннями Амбросова – і, там, де це, на нашу думку, необхідно за контекстом, уточненнями від баскетбольної редакції Tribuna.com. Діставайте морозиво – далі буде гаряче.
***
Про те, чому виконком ФБУ проголосував за відсторонення Амбросова, не вивчивши критичні розбіжності між його свідченнями та свідченнями генерального секретаря федерації Володимира Драбіковського:
Розумієте, члени усіх комісій федерації у певній мірі залежать від ФБУ, тому проти керівництва ніхто не піде. Дивіться, тут які речі відбуваються: коли із членами комісії спілкуєшся по телефону, у кулуарах, на матчах – також це стосується і членів виконкому ФБУ – більшість з них зовсім інші люди. Але як тільки доходить справа до голосування, за моє чи якесь інше питання, думка одразу змінюється. Як на мене, що це означає? Тільки тиск. Тому такі речі й приймаються.
Про інформацію щодо підробки генсеком ФБУ Драбіковським власних документів:
Тут цікаве відбувається. Давайте, по-перше, згадаємо саму справу. Пан Станіслав Медведенко оприлюднив інформацію щодо підробленого року народження Драбіковського – він підробив паспорт. Драбіковський – не 1961 року народження, а 1959-го. Для чого? Я поясню, для чого це робилось: людина має закінчити свою кар’єру і залишити суддівство, але було бажання два сезони ще судити.
Два сезони, вибачте, у Європі судити Євробаскети та Євролігу – це 40-50 тисяч євро можна заробити. Немалі кошти.
– Було бажання порушити закон та надурити європейську спільноту?
Ну, саме так і відбулося. Але, як бачите, йому можна, йому все сходить з рук. І це він був ще не генеральним секретарем, а лише головою суддівського департаменту на той час.
Про інші подібні випадки, відомі Амбросову:
Я вам відкрию таємницю – маленьку поки що, все інше буде згодом. Пан Драбіковський, як з’ясувалося, підробив документи однієї з міжнародних федерацій. Це була підробка одного з розпоряджень про його відрядження до однієї з країн, і на цьому відрядженні він, скажімо так, виписав собі – чи комусь, це вже неважливо – від двох с половиною до трьох тисяч євро.
Про особисте ставлення до Драбіковського:
Я не можу сказати, що ця людина не любить баскетбол. Але вона для мене розділилася на людину до заняття посади генерального секретаря федерації і після. Те, що сталося зі мною – це для мене як показове шоу, ті, хто нескорені, із ними відбуваються дивні речі. Але я також нагадаю, що не я один такий. За останні п’ять років ніхто не хоче поставити питання, куди поділись такі хлопці, як Андрій Бабик, куди подівся міжнародний арбітр Роман Пономаренко, що з ними зробили. Ніхто не хоче задавати питання. А тут питань багато.
Але якщо вони хочуть, щоб я залишив усі наміри подальшої роботи суддею у Європі – не дочекаються. Я професіонал, і я буду виконувати свою справу там, де цей рівень потрібен.
Про те, що найбільше пригнічує Амбросова як людину, яку позбавили можливості судити в Україні:
Мабуть, те, що після 11 років роботи у ФБУ проти мене фальсифікують справу, незважаючи на всі докази непричетності. Всі все розуміють, але, на жаль, так, як у нас вертикальна влада у федерації, щось зробити – це майже нереально.
Про те, чи відмовилась ФБУ від сірих схем після початку повномасштабного вторгнення РФ:
Я вважаю, що ні. Якщо швидко згадати, є багато питань до оренди бізнес-центру «Сапфір», де був новий офіс федерації. Можна також згадати, що у нас різко матчі чемпіонату України та міжнародні матчі перейшли з Палацу спорту у новий палац «Венето», колишній СК «Меридіан», і ще Залізний Порт я не можу не згадати.
Залізний Порт – це взагалі окрема тема. Дивіться, у нас є один захід, а кошти на нього витрачаються – скажімо так, у лапках «витрачаються» – з трьох джерел. По-перше, витрачаються кошти з держбюджету, дають гроші батьки – на проживання, харчування, проведення цього заходу. І втретє – не секрет, що існує фонд розвитку ФІБА, дитячий фонд, який надає також кошти кожного року, м’ячі, і потім звіти звітуються у ФІБА – що ось, ми провели, витратили ваші гроші ось так і ось так. І тут у мене питання – а як ви тратите кошти, які вам надала ФІБА, потім сплачуєте кошти з держбюджету, та ще й батьки туди вкладаються? Схема така, дуже підозріла, розумієте?
З останнього – щодо нашої теми з документами, пан Драбіковський одному з наших тренерів із міста Херсон надав лист, що, виявляється, цей тренер у нас суддя з 2016 року, суддя національної категорії та баскетболу 3х3. На що англійці – вони мене знають, той же їхній національний інструктор мене знає – питають: «Миколо, цей суддя був у списку з 2016 року, як написано?». Звісно, ні. Також цей лист не має нумерації, тобто він був просто роздрукований, був поставлений підпис Драбіковського, і листа просто було відіслано в англійську федерацію.
Ось вам так, по-швидкому. А загалом питань багато.
Примітка Tribuna.com: до повномасштабного вторгнення РФ у Залізному Порту Херсонської області щороку проводився дитячий табір з мінібаскетболу. У 2021-му табір пройшов у червні у дві зміни тривалістю у тиждень кожна – для команд, складених з гравців 2009-2010 та 2011-2012 років народження. Окрім того, в рамках табору зазвичай проводились кемпи для молодих арбітрів – у 2021 році у ньому взяли участь 26 суддів, зокрема й декілька арбітрів Суперліги.
Про виведення державних коштів з рахунків федерації:
Можу додати один із прикладів виведення державних коштів на ФОП. Як все створено: працівник федерації працює у ФБУ, у нього відкритий ФОП, і державні кошти без жодних тендерів (нагадаю, що у ФБУ до 200 тисяч гривень тендер не проводиться, і напряму гроші куди треба, туди за договором і надсилаються, а вище 200 тисяч треба вже проводити) туди йдуть. Тому такі працівники федерації, як Григорій Палій, це наш коментатор, на нього відкритий ФОП, був також ФОП на В’ячеслава Лопушанського, директора медіавідділу, також у нас є ТОВ «Євробаскет» – це Олена Таргоній, теж працівниця федерації. Тобто, кошти з бюджету ми виводимо на своїх.
Є приклад із системою відеоспостереження на баскетбольних матчах – кажуть, що у нас грошей немає, на це не вистачає, на те не вистачає, а потім такі суми… Вибачте, але майже 18 тисяч коштує проведення матчу з системою IRS, а якщо порахувати загалом, то за рік ми беремо 3-4 мільйони з бюджету на цю систему, коли ця система, вибачте, коштувала дві з половиною, ну три тисячі доларів на той час, коли її купляли. Якось дивно все відбувається. Звідки у Григорія Палія та його ФОПа такі гроші – купити на усі клуби Суперліги стільки систем, а потім на його рахунок з бюджету надходить сплата. Цікава тема.
Про найбільш неприпустимий вчинок з боку ФБУ:
Якщо це стосується спорту, то це договірні матчі – або намагання договоритися про той чи інший результат. Приклад приведу так, щоб швидко: усі знають такого тренера, як Юрій Процюк з Івано-Франківська. Два сезони тому, якщо я правильно пам’ятаю, баскетбольний клуб «Динамо» (це жіноча Суперліга), чвертьфінал чи півфінал сезону… Так от, тренер Процюк намагався, дзвонив до наших комісарів – знаємо, що у Суперлізі є делегат чи комісар – і через двох комісарів питав, щоб вийти на мене, і скільки треба дати грошей, щоб призначили суддів таких, як треба, і щоб 2:0 із запасом, бо дві гри були в Івано-Франківську, «Франківськ» переміг «Динамо».
На наступний день, коли я про це дізнався, я був у кабінеті генерального секретаря, все йому доповів, на що мені просто посміялися в обличчя і сказали: «Та не звертай уваги». Вибачте, але що означає не звертати уваги? Потім ця людина погрожує суддям, що вони завершать свою кар’єру, що йому нічого не зроблять, що він своя людина. І потім цю людину призначають тренером національної збірної з баскетболу 3х3 у різних вікових категоріях, все таке.
Примітка Tribuna.com: Юрій Процюк – головний тренер чинних чемпіонок жіночої ліги з «Франківська» та головний тренер жіночої збірної України з баскетболу 3х3, яка у 2023 році під його керівництвом змогла кваліфікуватися на чемпіонат Європи, однак не вийшла з групи на Європейських іграх.
Серія, про яку йде мова – найімовірніше, серія за бронзу жіночої Суперліги у сезоні-2020/2021, яку «Динамо» виграло з рахунком 3:2, програвши обидві зустрічі в Івано-Франківську.
Про конфлікт інтересів у ФБУ:
Скажемо відверто – незважаючи на те, що зять генерального секретаря займає посаду директора департаменту проведення змагань, це пан Олександр Гаврилов, проблема глибша. Треба бути професіоналом, а він – не професіонал у баскетболі, взагалі у спорті не професіонал. Бути зліва або справа, виконувати накази і лише готувати документи…
– Ви маєте на увазі, що він абсолютно не розуміється на баскетболі?
Це так, але робити документи ті, що йому скажуть, сумнівного, скажімо так, характеру, а іноді дуже сумнівного – це він може.
Зять – директор чемпіонату у нас, донька також не має відношення до баскетболу, але коли ви призначаєте її менеджером збірних – як це було із національною збірною 3х3 у Франції, із жіночою збірною U20 я вже точно не пам’ятаю де, у якійсь з балканських країн – ну, ви мене вибачте. І ніхто нічого не робить. Тільки гуляти. Повинні працювати професіонали, і тоді буде рівень. І тоді ми не будемо знаходитись у дивізіонах В чи С, а буде так, як це було при Олександрі Волкові, коли ми усі знаходились у дивізіоні А.
Примітка Tribuna.com: 2023 рік – перший в історії українського баскетболу, коли жодна з шести наших молодіжних збірних не грає у дивізіоні А чемпіонату Європи. Останньою командою у топдивізіоні була чоловіча збірна U20, яка вилетіла з дивізіону А у 2022-му, посівши 16 місце на своєму Євробаскеті з 16 можливих.
Про стан суддівства в українському баскетболі:
З нещодавнього інтерв’ю пана Драбіковського можна прочитати, що у нас все було погано роками, не було системи. Я вам скажу відверто – у нас все було добре. Але все пішло на дно його ж руками. Він все знав. Він знав, хто, він знав, що не так робиться, він розповідав – я це все зупиню, зміню. І нічого. Рік, два, три, будь ласка, ось вам результат.
Про недоліки у власній роботі:
Мої професійні недоліки завжди є, і вони будуть. Але якщо із цих недоліків не робити висновків, то не буде розвитку, не буде зростати мій професіоналізм.
Наприклад, була одна ситуація, здається, це 2018 рік, гра у Німеччині між берлінською «Альбою» та «Лєтувос Рітас». Я зробив помилку, після якої я реально не спав півтора місяці. Повірте, півтора місяці пройшло, я все обмізкував, все перетер – от такий довгий період, – і після цього мій рівень пішов угору. Причому різко пішов. Тобто, мені треба було це все пережити. А не так, що зробив помилку, та й чорт з ним, мене це не цікавить. Так росту професійного не буде.
Примітка Tribuna.com: матч, про який розповідає Амбросов, скоріше за все – гра між «Альбою» та «Лєтувос Рітас» у четвертому турі основного раунду Єврокубка сезону-2017/18, яка відбулась у Берліні 1 листопада 2017 року та завершилась перемогою німецької команди з рахунком 93:86.
Про борги федерації перед арбітрами:
На той момент, коли я зібрав першу частину доказів, це було 217 тисяч гривень, а вже під кінець це було 230 тисяч. Федерація була винна суддям за проїзд, проживання, роботу, ПЛР-тести. Люди робили по 900, по 1200 гривень тести, бо без тестів не допускали до ігор.
Люди не хотіли їхати нікуди, ніхто не хотів працювати ані суддею, ані секретарем, ані статистом. Що це таке? З березня місяця по серпень місяць грошей не було. Я призначав, люди дзвонять до мене, я дзвоню пану Драбіковському. І коли я до нього додзвонився, сказав, що у нас є проблема, що люди ніяк не хочуть судити фінальні ігри, тому що дуже велика заборгованість, він мені відповів – мовляв, яка заборгованість? Він здивувався. Коли я йому назвав факти, суми і де що, він сказав: «Я такого не знаю».
Я чітко відповів – що ти за генеральний секретар, якщо у тебе такий борг створився? Після чого я тільки на свою адресу почув, що я роблю свою роботу не так, як треба, що, мабуть, прийшов час шукати мені заміну. І через три дні – розмова була 1 серпня, а це було 4 серпня – на мене прийшла анонімка, що Микола такий поганий.
– Ви здогадуєтесь, чиїх рук ця анонімка?
Я – так. Але це пусті слова та безпідставні звинувачення.
Примітка Tribuna.com: за нашою інформацією, у постковідному сезоні-2020/21 ФБУ дійсно мала проблеми із забезпеченням присутності мінімально допустимої за регламентом кількості працівників суддівського столику на офіційних матчах – особливо, у нижчих дивізіонах. Для роботи на цих матчах представники федерації пропонували секретарям, статистам та суддям-інформаторам за власний рахунок робити ПЛР-тести, вартість яких зазвичай перевищувала передбачений регламентом розмір гонорарів за виконання відповідних функцій. Втім, у підсумку сезон було дограно без винесення ситуації у публічну площину.
Про роботу на фіналі Єврокубка між УНІКСом та «Монако» і розмову з Борисом Рижиком:
Це для мене найбільш значний матч був. Я отримав призначення десь за п’ять днів до гри, а за три дні до гри – може, зараз когось здивую – мені подзвонив самий відомий суддя в Україні Борис Рижик і розповів таку історію, що грає казанський УНІКС, там тренер з Греції, помічник з Греції, і до нього звернувся також суддя Євроліги з Греції Коромілас Еліас, і через Рижика намагався, щоб Рижик зі мною домовився. І коли Рижик зі мною домовиться, мені мав подзвонити цей Коромілас.
Ну, вибачте, перша гра на такому рівні, і зробити так, щоб перемогу здобув казанський УНІКС – це не за адресою. Взагалі. Я відмовився, на що людина відповіла – мовляв, ти подумай 24 години, поки доїдеш до Казані, тебе набере цей Коромілас. Скинув мені цей телефон у Viber, написав, що, якщо все буде добре, буде путівка на море на 10 днів – що означало 10 тисяч євро. Так і відбулося – наступного дня мене набрав цей грецький суддя, сказав, що він від Рижика, що зі мною все домовлено, сказав, що ми, греки, такі, що якщо потрібна допомога, ми будемо допомагати іншим грекам.
Ну а результат ви знаєте? У три чи чотири очки перемога українського «Монако», як кажуть у соціальних мережах. Ось такі чудеса бувають.
