Усі новачки топ-чемпіонатів Європи: шедевр Раньєрі, клуб, що виховав Погба (ні, не «МЮ»), та логістичний жах Ла Ліги
Безліч старих знайомих і лише один абсолютний дебютант.
Минулого вікенду нарешті визначилися усі учасники елітних дивізіонів топових європейських чемпіонатів – плей-оф за підвищення у класі дограли (без сюрпризів, але з неймовірною драмою) в Іспанії.
Тож настав час познайомитись з усіма новачками провідних чемпіонатів – і найепічнішими сюжетами, що із ними пов’язані. Поїхали!
Англія
Вийшли: «Бернлі», «Шеффілд Юнайтед», «Лутон»
Замінять: «Лестер», «Лідс», «Саутгемптон»
Сюжет: ствердження, що у сезоні, що завершився, у Чемпіоншипі був свій «Манчестер Сіті», не виглядає таким вже суттєвим перебільшенням. По-перше, тому, що «Бернлі», який рік тому вилетів з АПЛ, провів насправді домінуючий сезон – повторив рекорд ліги, вигравши 10 поєдинків поспіль, та став першою командою другого англійського дивізіону з 2014-го, що подолала позначку у 100 набраних очок. По-друге, кларетових очолює справжня легенда містян: два сезони тренерського досвіду Венсана Компані в «Андерлехті» аж ніяк не натякали, що його варто розглядати як майбутню зірку цеху (із досягнень був хіба що програний фінал Кубка Бельгії), однак 37-річний фахівець вперто доводить протилежне. Найбільш сміливі навіть вважають його потенційним спадкоємцем Пепа Гвардіоли біля керма блакитної частини Манчестера – втім до цього ще дуже і дуже далеко.
Про те, наскільки радикально бельгієць змінив стиль «Бернлі», зруйнувавши стереотип про дуболомів імені Шона Дайча та зробивши кларетових найрезультативнішою та найвидовищнішою командою Чемпіоншипу, Tribuna.com детально розповідала у березні. Додамо лише одну цікаву деталь: дві попередні команди, що виходили в АПЛ зі 100+ набраними очками у Чемпіоншипі, згодом встигли пограти («Лестер») чи принаймні кваліфікуватися («Ньюкасл») у Лігу чемпіонів.
Факт: феномен та мемність «Лутона» як новачка АПЛ ми розбирали тут і тут, але все ж варто нагадати – це перший клуб, що пройшов повний шлях від напівпрофесійних змагань (в Англії це п’ятий дивізіон та нижче) до еліти вже після створення прем’єр-ліги. Чотири підвищення у класі зайняли в шляпників всього лише дев’ять років, тож не дивно, що клубна інфраструктура не встигла за шаленими результатами – «Кенілворт Роуд», розрахований всього лише на 10 356 глядачів, стане найменшою ареною в історії АПЛ.
Ліфт: свіжий вихід у топ-дивізіон – дев’ятий в історії «Шеффілд Юнайтед» загалом і третій у 21-му сторіччі. Рік тому команда Пола Хекінгботтома програла серію пенальті «Ноттінгему» у півфіналі плей-оф за підвищення в класі, але не стала різати по живому, зберегла тренера і впевнено фінішувала другою. Однак чи вийде в неї зачепитися за елітний рівень із тими ж самими Джоном Іганом, Олівером Норвудом та Оллі Макберні, з якими клинки вилітали з останнього місця у таблиці в 2021-му? Більш ніж два сезони поспіль у вишці «Шеффілд Юнайтед» востаннє проводив ще у 70-х.
Франція
Сюжет: ще два роки тому було ухвалення рішення про скорочення Ліги 1, починаючи з 2023-го – у наступному сезоні у ній вперше з 2002-го зіграють 18 команд замість звичних 20. Жертвами змін у регламенті стали два клуби, що вже у 2000-х грали у Лізі чемпіонів: «Осер» вилетів із зазвичай рятівної 17-ї позиції, а «Бордо» українця Данила Ігнатенка (два забитих м’ячі у 35 поєдинках Ліги 2) з третього місця не отримав можливості поборотися за промоушн навіть через плей-оф.
Втім, жирондинці, які відносно нещодавно вигравали чемпіонат (у 2009-му) та кубок (у 2013-му), втопили себе самі. Майже все друге коло Ліги 2 вони провели на прохідній другій позиції, однак втратили все у двох заключних турах – спочатку просто програли «Аннесі» із зони вильоту, а потім наразилися на технічну поразку за поведінку вболівальників під час домашньої зустрічі з «Родезом». Ви точно мали бачити ці кадри – напад глядача на футболіста гостей коштував «Бордо» трьох очок у цьому сезоні, одного – у наступному, а ще – декількох матчів з порожньою фанатською трибуною. Що, порівняно із втратою місця у Лізі 1, не така вже й велика неприємність.
Факт: після 14-річної відсутності до еліти повертається «Гавр» – перший в історії національний чемпіон з-за меж Парижа та одна з найуспішніших молодіжних програм Франції. Клуб, що доклав руку до виховання Поля Погба, Ріяда Мареза, Бенжамена Менді, Дімітрі Пайє, Стіва Манданда та ще багатьох зіркових гравців, мав третій наймолодший склад у Лізі 2 (24,3 роки), але комфортно виграв сезон. Підсумковий гандикап від другого місця склав лише три бали, проте жодної інтриги тут насправді не було: «Гавр» лідирував у таблиці з середини першого кола і, гарантувавши промоушн, дозволив себе трохи розслабитись на фініші.
Головні проспекти актуальної версії «Гавра» – 21-річні центральний захисник Аруна Санганте та центральний півзахисник Амір Річардсон, що потрапили до символічної збірної сезону у Лізі 2. Останній має непересічну спортивну біографію: батьком Аміра є колишня зірка НБА Майкл Рей Річардсон. Відомий, втім, не стільки своїми досягненнями на баскетбольних майданчиках (а його чотири рази запрошували на Матч зірок та двічі включали до п’ятірки найкращих гравців захисного плану), скільки дискваліфікацією за вживання наркотиків – фактично пожиттєвою, бо після неї ексгравець «Нью-Йорка» та «Голден Стейт» у найсильнішу лігу світу так і не повернувся.
Річардсон (3 голи та 4 асисти у 34 поєдинках минулого сезону) встиг пограти за дві молодіжки, французьку та марокканську, а на дорослому рівні може бути викликаний ще й у збірну США. Проте наступний сезон він розпочне не у «Гаврі»: ще минулого літа «Реймс» заплатив за нього два мільйони євро, залишивши молодого таланта на рік у звичній системі, і інвестиція виявилася напрочуд вдалою – станом на сьогодні Transfermarkt оцінює Аміра вже у 3,5 мільйони.
Ліфт: помилками «Бордо» на фініші сезону скористався «Метц» – команда, що виходить у Лігу 1 вчетверте за останні 10 років, і надовго у ній зазвичай не затримується. Цьогорічному промоушну клуб має завдячувати фантастичному перформансу 22-річного грузина Жоржа Мікаутадзе: він створив понад половину від усіх голів команди в сезоні (31 з 61), забивши 23 м’ячі та віддавши вісім результативних передач.
Італія
Вийшли: «Фрозіноне», «Дженоа», «Кальярі»
Замінять: «Спеція», «Кремонезе», «Сампдорія»
Сюжет: якщо ви чомусь ще сумнівалися, що Клаудіо Раньєрі – недооцінений геній сучасного футболу, ось вам черговий доказ. Творець суперсенсаційного чемпіонства «Лестера» в АПЛ прийняв «Кальярі» 1 січня 2023-го, коли команда посідала 14 сходинку турнірної таблиці Серії Б та знаходилась ближче до зони вильоту, аніж до підвищення в класі – і якось примудрився повернути сардінійців в еліту.
У плей-оф підопічні Раньєрі демонстрували справжні дива характеру та бійцівських якостей. У першому півфіналі із «Пармою» видряпали ключову вольову перемогу, відігравшись з 0:2 та забивши вирішальний м’яч на 89-й хвилині – а у другому відстояли потрібні 0:0. Другий матч фіналу з «Барі» виграли 1:0 на 90+4-й ударом ветерана Леонардо Паволетті – який лише за п’ять хвилин до того вийшов на заміну.
Просто подивіться на ці неймовірні емоції 71-річного фахівця, що нібито вже бачив абсолютно все у футболі. Після виходу у Серію А він ридав в обіймах своїх асистентів:
Та святкував разом із вболівальниками, знаходячись на руках у своїх гравців:
А ще найсвіжіший успіх Клаудіо – про неймовірний символізм. Бо «Кальярі» був його першим серйозним тренерським проектом, і саме на чолі сардинійців він на початку 1990-х дебютував в еліті італійського футболу як коуч. І якщо Раньєрі заманеться піти на пенсію завтра (у що не віриться від слова «зовсім»), він піде на неї героєм.
Факт: «Дженоа» повернулася до Серії А з першої ж спроби, довівши, що минулорічний виліт (до якого у якості тренера трохи приклався й Андрій Шевченко) був скоріше невдалим збігом обставин, аніж початком великого падіння генуезців. Але навіть у вдалому загалом сезоні клуб не обійшовся без тренерської відставки – на підсумкове друге місце його підіймав чемпіон світу-2006 і тренер-початківець Альберто Джилардіно.
Біля керма «Дженоа» колишній форвард «Мілана» опинився доволі випадково – після невдалої спроби попрацювати з «Сієною» у Серії С Джилардіно тренував молодь у системі генуезців і був призначений виконувачем обов’язків після звільнення німця Александра Брессіна. Але в Альберто пішло – після серії з семи зустрічей без поразок (п’ять перемог і дві нічиї) у грудні-січні його залишили, і це виявилося правильним рішенням.
Ліфт: «Фрозіноне» виходить у Серію А втретє за вісім років. У двох попередніх випадках команда одразу ж вилітала з передостаннього, 19-го, місця, і немає жодних підстав розраховувати на кардинально інший результат і цього разу. Бо сезон завершився для переможців Серії Б максимально дивним чином – ще один чемпіон світу-2006 Фабіо Гроссо, що пропрацював з «Фрозіноне» понад два повних сезони (це дуже тривалий термін для нижчих дивізіонів італійського футболу), одностороннім рішенням залишив посаду головного тренера команди, повідомивши про це президента клубу текстовим повідомленням.
За чутками, зацікавленість у Гроссо виявляли більш статусні клуби – зокрема, говорили про французький «Марсель». Однак там Фабіо не потрапив у фінальний шорт-лист (вакансію у команді Руслана Маліновського, скоріш за все, займе Паулу Фонсека), і, якщо не трапиться дива у вигляді призначення в «Ювентус» (у Турині захисник завершував кар’єру гравця, вигравши скудетто в 2012-му), можемо отримати курйозну розв’язку – з «Фрозіноне» в еліті і головним творцем його успіху у Серії Б чи взагалі на ринку.
Іспанія
Вийшли: «Гранада», «Лас-Пальмас», «Алавес»
Замінять: «Вальядолід», «Еспаньйол», «Ельче»
Сюжет: ви можете не пам’ятати імені Асьєра Вільялібре, але точно знаєте його історію. Це той самий бородань з «Атлетіка», що два з половиною роки тому спровокував Ліонеля Мессі на перше вилучення у клубній кар’єрі. Пройти повз цей спалах емоцій аргентинця, що не вміє програвати, на останніх секундах Суперкубка Іспанії (який «Барселона» зрештою програла) було просто неможливо:
Минулої суботи у цілком середньостатистичній кар’єрі Вільялібре з’явився новий хайлайт. Саме він став героєм іспанського плей-оф за підвищення у класі, забивши єдиний м’яч у його фіналі – з пенальті, призначеного після перегляду VAR, на 120+9-й хвилині. Цього разу 25-річний форвард ощасливив торсиду іншого клубу з Країни басків: місце в ротації «Атлетика» Асьєр втратив і поїхав у піврічну аренду в «Алавес», що виявилася більш ніж вдалою (шість м’ячів).
До еліти баски не пустили ще одного невдаху сезону-2021/22 у Ла Лізі, «Леванте», і у цьому є певна справедливість. Навіщо іспанському чемпіонату, де вже є одна дуже посередня команда з Валенсії, ще одна дуже посередня команда з Валенсії?
Факт: у новому сезоні життя місцевих клубів стане складнішим – після п’ятирічної перерви до Ла Ліги повертається «Лас-Пальмас», а разом з ним – і виїзд на Канарські острови. Відстань між ними та найближчим клубом материкової Іспанії, «Кадісом», складає понад 1300 кілометрів – для розуміння, це приблизно стільки ж, скільки між крайніми західною та східною точками України, найбільшої за площею держави Європи.
Зараз букмекери бачать у «Лас-Пальмасі» одного з головних аутсайдерів наступного сезону і топ-претендента на виліт (хоча, звісно, за два з половиною місяці до закриття трансферного вікна усе ще може триста раз змінитися). Але будьте певні – учасники єврокубків втрачатимуть очки у виїзних поєдинках з цією командою. Часто й густо. У сезоні-2017/18, попередньому для канарців в еліті, вони набрали більше очок у домашніх матчах з командами, що фінішували у топ-6, ніж у всіх виїзних загалом.
Ліфт: кейс «Гранади», що підіймається в еліту втретє за 13 років – класичний приклад того, наскільки важливою для команди з обмеженими ресурсами є твереза оцінка власних можливостей. У першому ж сезоні після попереднього промоушну андалусійці пробилися в еврокубки, у другому – дійшли до чвертьфіналу Ліги Європи, де поступилися лише «МЮ», а у третьому – звалилися у Сегунду, не зумівши вмовити Дієго Мартінеса, з яким був подоланий весь цей шлях, залишитися на посаді головного тренера ще бодай на рік.
Пако Лопес, з яким «Гранада» фінішувала першою в Сегунді – четвертий тренер, що працює з командою у дворічний період після відходу Мартінеса, і поки що єдиний, у кого хоча б щось вийшло. Але і склад у фахівця, вершиною тренерської кар’єри якого до цього моменту був згаданий вище «Леванте», супер-досвідчений – головній зірці команди, ексгравцеві «Реала» Хосе Кальєхону (він все ще може: з 10 результативними передачами став найкращим асистентом другого іспанського дивізіону), наприклад, вже 36. Як все це буде працювати в еліті, і чи буде взагалі без суттєвого підсилення складу – питаннячко.
Німеччина
Вийшли: «Гайденгайм», «Дармштадт»
Сюжет: просто нагадаємо – «Гамбург» був у хвилині від прямого промоушну в Бундеслігу з другого місця і вже навіть почав святкувати успіх із вболівальниками. Однак у паралельній зустрічі заключного туру «Гайденгайм», програючи 1:2 після 90 хвилин, якимось дивом дотиснув «Ян Рагензбург» (вирішальний м’яч забили на 90+9-й), випередивши динозаврів на один бал – і відправив їх прямісінько зі свята у стикові поєдинки.
Від цього розчарування «Гамбург» не відійшов – «Штутгарт» проїхався по супернику катком, вигравши 6:1 за сумою двох матчів і залишивши шестиразового чемпіона Німеччини у другій Бундеслізі на шостий сезон поспіль.
У перших трьох з цих сезонів «Гамбург» ставав четвертим – у двох випадках до фінішу у трійці не вистачало одного-єдиного очка. У двох наступних – програвала стики (спочатку «Герті», і ось тепер «Штутгарту»). Цей клуб абсолютно точно проклятий, залишилося з’ясувати лише, за що саме.
Факт: з усіх новачків топ-чемпіонатів «Гайденгайм» – єдиний абсолютний. Бо навіть «Лутон», хоч і ніколи не грав в АПЛ, до її створення періодично заглядав у перший англійський дивізіон (і має фізичний трофей пристойного рівня – Кубок ліги-1988). Тому й історія його дуже не схожа на інші.
У своєму актуальному вигляді клуб з 50-тисячного містечка оформився лише 16 років тому, і практично весь цей період у нього був один головний тренер – Франк Шмідт пройшов із головною сенсацією німецького сезону весь шлях від регіональних ліг до першої Бундесліги. Тут дуже стабільний склад: більшість гравців, що виходили у старті на історичний переможний матч з «Ян Регензбургом», провели у «Гайденгаймі» понад чотири роки. І, зрештою, тут майже немає іноземців: сезон другої Бундесліги її переможець пройшов з всього лише трьома іноземцями (рекорд турніру – у «Гамбурга» їх, наприклад, було аж 15), з яких реально грав взагалі лише один – американський опорник Леннард Мелоні. Хоча, насправді, такий собі легіонер – уродженець Берліна та вихованець «Уніона», якого «Гайденгайм» взяв з Дортмунда вільним агентом.
На перший погляд, усе виглядає так, ніби Бундесліга отримала чергову випадкову команду – якими раніше були «Падерборн», «Інгольштадт» чи «Гройтер Фюрт» (другого новачка, «Дармштадт», це теж стосується, але все ж менше – бо той хоча б якийсь інституційний досвід гри в еліті має). Але за проектами штибу «Гайденгайма», які дуже вже відрізняються від загального фону, слідкувати все одно цікаво – і іноді їм, як, наприклад, «Хаддерсфілду» в Англії декілька років тому, навіть вдається продовжити свято на бонусний другий сезон.
Ліфт: поїхав вниз – улюблений клуб усіх фюрерів світу «Шальке» вилетів вдруге за три роки і у наступному сезоні складатиме «Гамбургу» компанію у клубі невдах німецького футболу.
