Олена Білосюк: «Після естафети сказала Дудченку, що цим стартом він став на голову сильнішим»
Українська біатлоністка Олена Білосюк поділилася думками про виступ збірної у змішаній естафеті.
– Твої почуття під час останнього етапу?
– До останнього вірила, сподівалась, молилась. Видно було хвилювання Антона Дудченка і, звісно, він старався. Але останню стрільбу я дивитись не могла – занадто великі переживання.
Те, що Антон припустився помилки, я сприймаю нормально. Тому що сама в останніх кількох естафетах «накосячила» більше, ніж уся команда разом взята.
Тому можна його лише щиро підтримати. І після гонки я йому сказала, що цим стартом він став на голову сильнішим. Звісно, таке важко пережити, але це – факт.
– Можливо, якщо б дивилась останню стрільбу, трішки б допомогла Антонові флюїдами?
– Думаю, в Україні у цей момент молились мільйони людей, і флюїдів вистачало. Але з власного досвіду можу сказати: коли бувають періоди, як цього року, що естафети фінішують далеко від лідерських позицій, дуже складно перемкнутись одразу, якщо раптом ти опиняєшся у трійці.
До цього також потрібно бути готовим – і фізично, і морально. Тому з мого боку для Антона лише підтримка.
– Які слова ви після фінішу знайшли для Антона?
– Я йому сказала – ми тебе все одно любимо. І обійняла.
– Шосте місце – успіх чи розчарування? Раціонально та емоційно.
– Я б скоріше це віднесла до успіху. Тому що цей рік у нас насправді надзвичайно складний, по всіх параметрах. В кожній гонці ми боремось, стараємось.
Хвороби цієї зими нас просто переслідують. І ти борешся і з собою, і з трасою, і з погодою – з усім. І з критиками.
І ми все одно пам’ятаємо й про залік Кубку націй, квоти. Так, могли б бути четвертими, можливо навіть третіми, але ж могли - і десятими.
Поки що це – краща естафета сезону, тому ми радіємо. І гонка була класна: емоційна і конкурентоспроможна з нашого боку, кожен виклався абсолютно на максимум. Ми всі вболівали один за одного і просто отримали задоволення від цієї естафети, – сказала Білосюк.
У змішаній естафеті Україна стала 6-ю.
