Лудоманія — що це таке, ознаки та стадії ігрової залежності

Лудоманія настільки важлива для бетторів та гемблерів тема, що потребує дуже ретельного розгляду.

Азартні розваги (можливість заробити гроші завдяки парі з кимось на матеріальний інтерес) супроводжують людство століттями. Від ставок на гладіаторські бої до відвідування сучасних онлайн-казино та букмекерських контор — цей різновид “розваг” завжди мав дві сторони:

• для багатьох людей відчуття азарту залишає лише приємні враження, незалежно від виграшу чи програшу
• для деяких все завершиться дуже погано — вони поступово стають майже невиліковними ЛУДОМАНАМИ (ігроманами).

Погляд медицини на Лудоманію

Це кілька десятиліть тому про Лудоманію говорили як про шкідливу звичку, яка виникала через відсутність волі або якість вже існуючі психічні розлади людини. Але багатолітні дослідження довели, що Ігроманія сама по собі є психічним захворюванням. Дійшло до того, що в 2018 році Всесвітня організація охорони здоров’я внесла Лудоманію в Міжнародну класифікацію захворювань.

Тож з офіційної медицинської точку зору Ігроманія — це хронічний психічний розлад, пов’язаний із порушенням оціночних механізмів мозку, при якому людина не може контролювати своє бажання грати на гроші та усвідомлювати негативні фінансові, соціальні та психологічні наслідки.

Стадії Лудоманії

Існує думка, що будь-який гравець на гроші вже є лудоманом. Воно не позбавлене логіки, якщо розглядати ігрову залежність як хворобу, що має різні стадії — від простого зараження до гострої хронічної форми. Давайте пройдемося по стадіях Лудоманії.

Перша стадія: Виникнення інтересу (зараження)

Людина бачить рекламу казино чи букмекера, їй трапляється репортаж про те, що хтось зірвав джекпот у слоті або великий куш ставкою на якусь спортивну подію. У неї виникає певний інтерес і бажання також спробувати. І ось вона вперше сідає за ігровий слот / рулетку чи укладає парі з букмекером. Чи можна сказати, що “інфекція Лудоманії” проникла в її мозок? Поки що ні. Це лише властива всім людям цікавість.

Процесом зараження Лудоманією можна вважати той момент, коли людина починає свідомо шукати матеріали в інтернеті про стратегії та тактики, які нібито збільшують ймовірність виграшу. Це вже не просто цікавість, а усвідомлений інтерес.

Це не означає, що вже треба бити на сполох і рятувати людину. На цій стадії дуже часто перемагає здоровий глузд (щось на кшталт внутрішнього імунітету), і інтерес може зникнути сам собою.

Друга стадія: Регулярна гра

Друга стадія — це вже щось на кшталт інкубаційного періоду. Людина починає регулярно грати на гроші. У неї поки що все під контролем:

• її фінансові витрати не перевищують суми, виділені на особистий відпочинок;
• її не дратує необхідність перервати гру через роботу чи прохання члена сім’ї.

Поки що це безпечна стадія Лудоманії. За твердженням дослідників:

• не менше 50% любителів азартних розваг припиняють грати на гроші після відносно довгої серії програшів — вони втрачають інтерес;
• приблизно для 25% гравців це стає хобі, подібним до колекціонування марок, або частиною дозвілля — як регулярні походи в театр чи кіно. Дотримуючись розумних обмежень за часом і витратами на “азарт”, з цим можна безболісно прожити все життя;
• але близько 25% починають сприймати гру як реальну форму заробітку, а не “розвагу”, у процесі якої іноді можна отримати бонус. Це дуже тривожний сигнал — гравець вже на порозі серйознішої та небезпечнішої стадії Лудоманії.

Третя стадія: Втрата контролю

Все починається з того, що людина починає сильно дратуватися від програшів і у неї виникає бажання обов’язково відігратися. Гравець більше не обмежується грошима на відпочинок — фінансові “ліміти” на гру постійно зростають і регулярно перевищуються.

З часом проявляються:

• Фінансові проблеми. У людини постійно немає грошей навіть на нормальну їжу (замість повноцінного обіду чи вечері в кафе — максимум бутерброди або пиріжки). Подарунки та сюрпризи для сім’ї залишаються в минулому. На гру витрачається частина сімейних заощаджень. Виникають борги перед друзями та знайомими, у яких він просить гроші на чергову ставку.
• Соціальні проблеми. Все частіше виникають конфлікти з друзями і в сім’ї через те, що, на думку гравця, люди не розуміють — він “ось-ось зірве великий виграш”, і всі теперішні труднощі лише тимчасові. Будь-які спроби відірвати його від гри або відмовити в грошах викликають різку та бурхливу реакцію. По суті, він сам відштовхує від себе оточення.
• Проблеми зі здоров’ям. Поганий сон, відсутність апетиту, часті головні болі, різкі перепади настрою (від ейфорії через невеликий виграш до депресії після чергової поразки). І це ще не повний список.

Чи можна на цій стадії зупинитися самостійно? Практично ні. Лише дуже сильний стрес може повернути гравця до нормального життя. За даними експертів, лише близько 10% тих, хто дійшов до третьої стадії, змогли “зіскочити з голки” самі.

Ще приблизно 75% виходять із цієї стадії завдяки рідним та близьким, які, за допомогою психотерапевта та проявивши максимум терпіння, допомагають подолати залежність. Але навіть якщо гравець зумів впоратися з проблемою, розслаблятися не варто — ризик рецидиву складає близько 25%.

Що стосується решти 15% гравців третьої стадії, які залишилися сам на сам із проблемою (від яких усі відвернулися), вони переходять у четверту стадію.

Четверта стадія: Критична

Ця стадія гостріша за попередню. Людина вже не уявляє життя без гри. Вона починає красти вдома чи у друзів, виносить цінні речі в ломбард.

Друзів немає, родичі уникають її, постійна безсоння, погане самопочуття і життя в стані хронічного стресу — типовий набір для лудомана четвертої стадії.

Лікування таких хворих можливе лише у спеціалізованій клініці й у висококваліфікованого спеціаліста. Це довгий, важкий і дорогий процес, при цьому рецидиви трапляються приблизно у 50% випадків.

П’ята стадія: Остаточне руйнування особистості

Практично безнадійна стадія хвороби. Експерти не можуть навести жодного випадку її повного подолання. Навіть тривале й суворе лікування дає лише короткочасну ремісію — варто пацієнту отримати доступ до ставок, і він “пробіжить” шлях від першої до п’ятої стадії Лудоманії за кілька днів.

Лудомани, які досягли п’ятої стадії, зазвичай закінчують життя так:

• у психіатричній лікарні закритого типу — близько 10%;
• у місцях позбавлення волі за крадіжки, грабежі, шахрайство чи навіть убивства заради грошей на гру.

І це ще в кращому випадку — адже до 60% лудоманів на останній стадії здійснювали спроби самогубства.

Види Лудоманії

Хоча сам термін Лудоманія стосується хронічної залежності від будь-яких азартних ігор, фахівці поділяють її на два типи:

Лудоман-геймер

Це людина, яка “підсіла” на рулетку, карткові ігри, ігрові слоти та автомати. З такими лудоманами психотерапевтам працювати простіше, навіть на пізніх стадіях. Щоб повернути хворого до нормального життя, найчастіше достатньо переконати його в тому, що обіграти казино “наукою” просто неможливо. Усі алгоритми роботи казино побудовані так, щоб у першу чергу заробляло саме казино. А виграш геймера залежить не від його тактики чи стратегії, а від випадку.

Лудоман-беттор

З цією категорією працювати значно складніше. Людина вважає, що результат ставки насамперед залежить від неї, адже вона “експерт” у спортивних дисциплінах. І частково це правда — у спорті є багато закономірностей, які після ретельного передматчевого аналізу можна врахувати та правильно спрогнозувати розвиток події.

Навіть серія невдач не позбавляє лудомана-беттора відчуття, що він і далі контролює процес — він упевнений, що наступна ставка на 100% принесе йому прибуток. І саме з цією ілюзією “повного контролю” психотерапевтам найважче боротися.

Хто в зоні ризику

Найбільш схильні до розвитку лудоманії:

• підлітки та молодь, які шукають гострих відчуттів;
• люди з високим рівнем стресу або депресії;
• ті, хто вже мав залежності (алкоголь, наркотики, інше);
• люди з азартним характером та потягом до ризику;
• особи з високою самооцінкою, що переоцінюють власні сили;
• люди з психічними розладами;
• чоловіки дещо частіше, ніж жінки (але у жінок залежність часто розвивається швидше й прихованіше).

Якщо ви впізнаєте себе чи когось із близьких у цьому списку — це привід уважніше придивитися до поведінки та не ігнорувати тривожні сигнали.

Висновок

Лудоманія – серйозне психічне захворювання, яке руйнує життя гравця і його близьких. Беттингові залежності особливо небезпечні через ілюзію контролю та аналітичну складову гри. Вчасна увага до перших симптомів, підтримка близьких та професійна допомога можуть врятувати людину від критичних стадій залежності.

Знання ознак і етапів розвитку ігроманії дозволяє вчасно реагувати і допомагати собі або близьким уникнути прірви, у яку потрапляє більшість лудоманів.

Дивіться також цікаві пости:

Беттінг: що це таке, чим відрізняється від гемблінгу

7 ознак того, що вам час кидати ставки на спорт

Що таке відповідальна гра у ставках на спорт