Податок на розкіш в НБА. Простими словами про складне
Фінансові правила НБА - одні з найскладніших у всьому професійному спорті. Вони регулюються колективним договором, який підписується між Лігою і Профспілкою гравців раз на 5-6 років. Це дуже складний документ, у якому фіксуються безліч нюансів, а обговорення його займає дуже багато часу і відбувається за участі найкращих юристів і фінансистів.
Якщо Ліга не може домовитися з гравцями, то оголошується локаут ("глухий кут"). В історії НБА їх було чотири. І якщо локаути 95 та 96 років швидко закінчувалися ще до початку сезону, то в сезонах 1998-99 та 2011-12 доводилося суттєво скорочувати регулярний сезон, настільки все затягувалося. В інших лігах були і випадки пропуску цілого сезону.
Система управління північноамериканських ліг має на меті урівняння можливостей команд шляхом заохочень і штрафів. Тому не рідкі випадки, коли певна франшиза зараз чемпіон, а через два-три роки на самому дні таблиці. І навпаки. Типові приклади, Сан-Антоніо та Оклахома (перші нещодавно були топами, а зараз на дні, а другі були в перебудові, а зараз на порозі довгого успішного періоду).
На відміну від того ж таки футболу, молодий гравець не може прийти в Лігу і одразу отримувати найвищу зарплату. Той же Віктор Вембаньяма готовий заробляти гроші на рівні найкращих гравців Ліги (50-60 мільйонів на рік), але буде отримувати не більше 16 мільйоні ще 4 роки, доки не спливе "дитячий" контракт. Натомість, Стеф Каррі може і хотів би заробляти якісь 20 мільйонів на рік (рекламою відіб'є), але по-перше це не дасть змоги підсилити команду (зекономлені гроші ГСВ не зможе потратити на підсилення складу, бо самого Стефа перепідписували за "правами Бьорда"), а по-друге Профспілка не допустить, щоб гравець рівня МВЗ отримував мало.
Нюансів у колективному договорі безліч. Якщо цікаві якісь моменти, то запитуйте в коментарях, будемо разом розбиратися. В цьому ж пості хочу доступно пояснити про таке поняття, як "податок на розкіш".
Податок на розкіш
Зарплату гравцям в НБА платить не власник, а Ліга. А от "податок на розкіш" якраз власник.
Перед сезоном НБА встановлює певні фінансові межі, основними з яких є три:
- "Кепка" (межа заробітної плати на команду)
- "Стеля" (максимальний поріг заробітної плати, після якого нараховують "податок на розкіш", свого роду штраф за фінансове транжирство)
- "Жорстка стеля" (поріг заробітної плати, після якого вступають в силу додаткові покарання, що обмежують маневреність менеджерів у формуванні складу і планування майбутнього)
На сезон 2023-24 ці межі встановлені на рівні 136, 165 та 182 мільйонів доларів.
Про "Жорстку стелю" (182кк) багато говорити не буду. Зазначу тільки, що серед покарань можуть бути опускання на драфті до найнижчих номерів, заборону на підписання одного гравця із середньою заробітною платою поза межами платіжної відомості (так званий "мідлевел", який цього сезону складає 12,2 мільйони), обмеження маневру при обміні (не загальнодоступні 125% при урівнянні зарплат, а 110%) тощо.
"Кепка" (Salary Cap, 136кк) визначає загальну зарплату, яку може виплатити команда своїм гравцям. Не можна витрачати менше, ніж 90%. Тобто, не можна зібрати команду із 15 гравців на мінімальних контрактах. Тому танкуючі команди (ті, що ідуть в перебудову) беруть на себе певні погані контракти, приправлені піками. Для тих команд, що вкладаються під "кепку" є система привілеїв.
Ну а тепер власне про "Стелю" (165), яка і визначає поріг, після якого вводиться "податок на розкіш". Команди, які знаходяться у вилочці 136-165 вважаються фінансово здоровими. А от далі йдуть товстосуми. І в НБА принцип такий - хочеш багато витрачати, багато і доплачуй. Хочеш дуже багато витрачати, то доплачуй дуже-дуже.
Чим далі команда переступає цей "поріг", тим більше вона сплачує податку. Це прогресивна система, яка виглядає так:
0-5 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 1,50
5-10 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 1,75
10-15 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 2,50
15-20 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 3,25
За кожні наступні 5 мільйонів доларів поверх "стелі" коефіцієнт збільшується на 0,5.
Розглянемо як це діє на прикладі цьогорічного чемпіона Денвер Наггетс.
Зарплатна відомість Денвера цього року - 177,9 мільйона доларів.
Віднімаємо "стелю". 177,9 - 165 = 12,9 мільйона доларів.
Рахуємо "податок на розкіш". 5*1,50 + 5*1,75 + 2,9*2,50 = 23,5.
Тобто, Денвер має сплатити Лізі 23 мільйони 500 тисяч доларів "податку на розкіш".
Але існує і більше покарання для системних порушників. Якщо команда не вклалася в стелю в 3 із 4 останніх сезонів, то штрафи підвищуються. А саме:
0-5 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 2,50
5-10 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 2,75
10-15 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 3,50
15-20 мільйонів доларів поверх "стелі" - коефіцієнт 4,25
За кожні наступні 5 мільйонів доларів поверх "стелі" коефіцієнт збільшується на 0,5.
Розглянемо як це діє на прикладі "рецидивістів" із Голден Стейт Ворріорс.
Зарплатна відомість ГСВ цього року - 207 мільйонів доларів.
Віднімаємо "стелю". 207 - 165 = 42 мільйона доларів.
Рахуємо "податок на розкіш". 5*(2,5 + 2,75 + 3,50 + 4,25 + 4,75 + 5,25 + 5,75 + 6,25) + 2*6,75 = 188,5.
Тобто, ГСВ має сплатити Лізі 188 мільйонів 500 тисяч доларів "податку на розкіш".
І якщо Дабс захочуть підписати якогось ветерана в дедлайн на мінімальну зарплату в 2 мільйони (зараз у них в ростері лише 14 гравців), це обійдеться їм у 13,5 мільйони доларів податку (2*6,75).
Ось повний список команд, які знаходяться у "податку на розкіш" (по Денверу і ГСВ цифри трохи відрізняються від обчислених, але несуттєво. Це через оті купу поправок, у які не хочеться заглиблюватися):
Тож, все в НБА циклічно. І хочеться фанам ГСВ, чи ні, але в найближчі роки буде лише гірше, аж до перебудови із повним розчищенням платіжки (доцільно це робити через два роки, після закінчення супермаксималки Каррі).
Діліться своїми думками в коментарях. Що зможу - поясню, що не зможу - розберемося разом)
NBA. Where amazing happens.
