Працював у «Епіцентрі», а тепер запалює в Суперлізі. Скіра – про сезон «Черкаських Мавп», перегляд у «Монако» та гру проти Кравцова
Поспілкувалися із молодим українським центровим «Мавп».
У баскетбольному інстаграмі Tribuna.com відбувся прямий ефір із центровим «Черкаських Мавп» Сергієм Скірою.
Відповідаючи на запитання баскетбольного редактора Tribuna.com Андрія Білика, 22-річний баскетболіст розповів цікаві історії про нинішній склад «Черкаських Мавп», про те, як їздив на перегляд у «Монако», працював у «Епіцентрі», шукаючи нову команду, а також поділився, на кого з українських центрових орієнтується, де бачить себе через п'ять років, та як на нього вплинула війна.
Повна відеоверсія ефіру доступна у кінці поста.
Про те, як потрапив у «Черкаські Мавпи» перед початком сезону-2022/23
– У мене залишався ще один рік за контрактом. Я не збирався нікуди виїжджати з країни і розраховував на цей контракт. Мені зателефонували перед початком сезону та сказали, що сезон в силі – приїзди, будемо тренуватися, ти у складі.
Я знав, що буде складно, що це буде непростий сезон, але розумів, що у інші команди теж покинуло багато гравців – буде багато нових, омолоджені склади в усіх командах. А коли побачив вже хлопців у команді, був приємно здивований, є ті, з ким ми раніше грали разом і це було приємною несподіванкою.
Про те, як у клубі відреагували на підписання Деметріуса Лейка
– Ми були здивовані, що у нас дійсно буде легіонер. Були чутки, всі говорили про це, але ми до останнього не хотіли вірити. А вже коли побачили цього гравця, то здивувалися, що він приїхав до країни, де зараз йде війна і хоче грати в баскетбол – це було класно. І у це ніхто не вірив.
З комунікацією ніяких проблем немає – усі розуміють англійську, він також нас починає розуміти, вже трохи говорить, знає кілька слів російською, українською, трохи вчить.
Про перші враження гравців «Мавп» від призначення Артема Сліпенчука
– Коли нам після новорічної паузи показали нового тренера, Артема Сліпенчука, ми були трохи здивовані. Не очікували цього на першому ж тренуванні, але усі бачили, який це тренер і що він показував у «Кривбасі». Розуміли, що у нас все повністю зміниться – буде інша гра. Тренер встановив багато своїх правил. І судячи з того, що у домашньому баблі ми зіграли відносно добре – прикро програли останній матч «Київ-Баскету», але змін дуже багато.
Ми були морально готові до усіх цих емоцій – на тренуваннях Артем Сліпенчук такий самий, емоційний і це вже на матчі не було для нас новиною.
Коли Сліпенчук вперше нас зібрав, він сказав, що прийшов у команду, аби давати результат. Амбіції максимальні, аби виграти усі матчі. Давати максимальний бій тому ж «Будівельнику», «Київ-Баскету» вже дали бій. Він одразу сказав, що не буде ніяких поблажок і ми будемо серйозно готуватися до усіх команд.
Далі буде більше перемог, я впевнений.
Про перегляд у «Монако»
– Була пропозиція від «Монако», я був на перегляді у команді, але в останній момент команди не зуміли між собою домовитися (Скіра на той момент був гравцем южненського «Хіміка» – прим. Tribuna.com).
Я потім кілька місяців просто з ними тренувався, прилетів в України, додому в Одесу, тримав себе у тонусі, бо розумів, що запускати не можна. Намагався підписатися кудись в Україні, але було вже пізно. Наступного сезону мені агент запропонував полетіти на перегляд в «Шоле» (французька команда – прим.), але, на жаль, теж клуби не зуміли домовитися між собою. Фактично права залишалися у «Хіміка», але я не грав.
Тимчасово підпрацьовував у «Епіцентрі», поєднував з баскетболом, бо залишитися без роботи та без грошей теж не хотілося. Періодично доводилося працювати там, щоб мати можливість спокійно тренуватися і не залежати ні від чого.
Влітку зустрівся із Максимом Міхельсоном (колишній головний тренер «Мавп» – прим.) в Одесі і мені запропонували просто потренуватися. Я приїхав – потренувався, поспілкувалися, виявилося, що я підходжу. Я приїхав у Черкаси, пройшов двотижневий трай-аут в «Мавпах» і тренер одобрив мене.
Два сезони я тренувався постійно із командою Суперліги і паралельно грав у Вищій лізі.
Про один із перших матчів у Суперлізі, де йому довелося протистояти В’ячеславу Кравцову та центрових, на яких орієнтується
– Ми з Кравцовим перетиналися ще під час мого першого сезону, коли я тільки підписався в «Мавпи». Ми грали в Дніпрі, я вийшов на заміну і мені кажуть: «Ти захищаєшся проти Слави Кравцова». Людини, що пограла в НБА, у збірній України, ще де тільки можна. От тоді було хвилювання.
А минулого року, на другий сезон, вже коли я адаптувався і розумів, хто що може, такого не було здивування грати проти нього.
Минулого сезону мені дуже подобалась гра Анікієнка з «Київ-Баскета», ми багато з ним тренувалися. Цього сезону мені подобається Максим Сандул, він не номінально п’ятий номер, більше четвірка, але подобається, як він грає. Двічі грали проти «Будівельника» - і завжди цікаво, постійно щось нове вигадують.
Про те, за якими турнірами слідкує, окрім українського баскетболу
– Більше слідкую за Євролігою. Улюблена команда, напевно, «Монако». Подобається як вони грають. Не тільки тому, що це близько мені, що я там був, а навіть за якістю гри. Трохи схоже на те, як ми зараз тренуємося. Знаходимо дуже багато схожих моментів.
– Майк Джеймс – герой, бомбардир і найкращий гравець Євроліги чи людина, яка топить команду у великих матчах?
Більше бомбардир, який у відповідальний момент може вирішити. Думаю, що він найкращий гравець Євроліги зараз, його гра мені подобається найбільше.
Про гру в дублі «Хіміка» та Олександра Пащенка
– Пащенко скоріше не жорсткий тренер, а емоційний. Він брав дисципліною – у нас все було жорстко із цим. І те, що я провів два роки в Южному, пішло мені на користь. Я навчився брати на себе відповідальність за свої вчинки – нас цьому вчили. Це допомогло мені.
Южний – це маленьке місто, де у тебе окрім баскетболу більше немає чим займатися. Можна піти погуляти містом, біля моря, але там більше нічого робити. І у тебе залишається лише баскетбол – тренування – баскетбол – тренування.
Про вплив війни
– Коли 24 лютого всі прокинулися від вибухів, сирен, це було шоком. Не вірилося в усе це, потім дивишся звернення президента, він каже, що дійсно, о 5 ранку на нас напала росія. Важко було це усвідомити. Пам’ятаю, як у цей день летіли ракети, ти за цим спостерігаєш, це було дуже неприємно. У перші дні ніхто не розумів, що робити, що далі було.
За кордон виїхати не намагався – уся сім’я не хотіли залишати країну, один без них я теж не хотів їхати. Вирішив, що залишуся тут, що б не сталося.
Якби не було Суперліги, то я шукав би, де можна грати в баскетбол. Можливо, намагався б через агентів виїхати за кордон, грати там. Якби не зміг – продовжив би тренуватися, готуватися, деся працював би. Але перш за все, шукав би де грати.
Про те, ким бачить себе через п’ять років
– Хотілося б потрапити у національну збірну. Хотів би там активно пограти. Бути більш професійним, показувати високий рівень гри, де б це не було – в Україні чи за кордоном. Рости як гравець, все більше та більше.
Відеоверсія розмови із Сергієм Скірою:
Фото: ФБУ
Інші пости користувача
