Богдан Бондаренко: «Ситуація в Україні зобов’язує до вибору: або ти тренуєшся, або повертаєшся і йдеш захищати Батьківщину»

Чемпіон світу зі стрибків у висоту Богдан Бондаренко поділився подальшими планами.

– Фактично через травми ви втратили два роки. Щоб повернутися на свій рівень, довелося докласти титанічних зусиль?

– Складно у психологічному плані через один аспект. Глядач дивиться по телевізору і бачить, що спортсмен виступає погано.

А я ж то знаю, скільки вклав у це роботи і старань. Умовно кажучи, до бронзи на Олімпіаді у 2016-му я виконав тисячу годин роботи.

І до цього сезону виконав тисячу годин роботи. Такої ж важкої та виснажливої, та це не дало результату. З боку це може виглядати так, ніби я погано тренувався. А я ж тренувався аналогічно.

Зачаклована історія – я багато займаюся, а на початку сезону у травні зазнаю ідентичної травми.

І не можу реалізувати всю ту роботу, яку я виконав. Ти працюєш, стараєшся, однак результату це не дає. Ситуація в Україні також зобов'язує до вибору: або ти тренуєшся, або повертаєшся і йдеш захищати Батьківщину.

– У вас такі думки були?

– Звичайно, такі міркування завжди присутні. Щомісячно я віддаю певну частину коштів зі своїх доходів на допомогу армії.

Стараюся точково допомагати знайомим, які воюють і яким я дуже вдячний та якими пишаюся.

Люди раніше не були пов’язані з військовою справою, проте навчилися і пішли воювати. У самого в голові виникають схожі бажання.

Розриваюся між такими думками. В Україні жах відбувається, а ти сидиш тут. Це теж складно. Поки допомагаю дистанційно, але хотілося б більше.

– Де плануєте провести своє позаспортивне життя?

– Харків для мене та моєї сім’ї – це найкраще місце у світі. Ми мали там все, що треба: друзів, рідню.

Підібрали для доньки садок, знали, у яку школу вона піде. Батьки мешкали за 500 метрів від нас.

Життя вибудували. Зараз розумію, що ми жили, як у казці. Хочу неодмінно повернутися у Харків і провести решту життя там, - сказав Бондаренко.