Ярослава Магучіх: «Я за чистий спорт, бо це чиста, чесна боротьба, ти на своїх силах»

Бронзова призерка Олімпіади-2020 у стрибках у висоту Ярослава Магучіх розповіла про допінг.

– Розповідали, що Бубка завжди казав, що він настільки дбав про себе, що ніколи не пив воду, якщо вже була відкрита, щоб не було ніякої підстави. У тебе теж таке є?

– Я коли почала вище стрибати, менеджер мені казав, що треба слідкувати, і я вже почала – якщо я випʼю відкриту, і не бачу своєї пляшки, я її не буду пити. Тому у мене останнім часом купа відкритих пляшок.

І коли у Таллінні хлопець приїхав, то я йому віддавала пляшку, потім пила, а він її міцно тримав і нікому не віддавав. Бувають різні випадки.

Розповідали, що залишив тарілку і пішов, а хтось підсипав йому. Таке є, але я не розумію таких людей – підстава.

– Це поширена тема – допінг? Я так розумію, що якщо препарат не входить до заборонених, то його можна приймати. Кажуть, що топові спортсмени приймають ті препарати, які ще не в списку. Наскільки це правда?

– Я чула, що приймають, але... У нас щороку новий список, але якщо довго приймав, він же залишається, є дія. А потім його забороняють – все. І я знаю історії з крапельницями, переливають – бо вже заборонено.

Я за чистий спорт, бо це чиста, чесна боротьба, ти на своїх силах. Можна вітаміни, щоб підтримувати організм. Але так, що ти функціонуєш на якомусь препараті – це ж нечесно.

Ти тут працюєш для цього, тобі складніше, а коли ти приймаєш – легше дається ця робота, і потім залишається мʼязова памʼять.

– Але так ти можеш більше результату дати.

– Я думаю, що це більше у бігових видах спорту. Це радянська система у нас, в легкій атлетиці, старі тренери думають, що ось так – обовʼязково.

А ті, хто молоді, навчаються, читають, розуміють, що допінг – ну що, допінг. У нас в стрибку техніка, все – ти сам це розвиваєш, сам тренуєшся, і в тебе все виходить.

– В Україні дуже часто спортсмени опиняються в допінгових скандалах. Ми входимо в топ-5, топ-10. Знаєш, чому так стається? Україна входить у топ-10 країн, де найкращі бонуси за олімпійські медалі. Платять 125 тисяч доларів.

– Я скажу, з чим це повʼязано. Бо за кордоном вони ще отримують великі заробітні плати, клубна система, багато спонсорів.

У них є ця фінансова допомога. В тій же Америці – взагалі крейзі, напевно.

– Що там інакше?

– В них дуже багато спонсорства. Вони навчаються, університети їм виплачують, стипендії. Тому так мало. В нас цього нема. В нас – маленька зарплата і все, - сказала Магучіх.