Ольга Саладуха: «Розчарувалася у тих людях із рідної Донецької області, хто народився у незалежній країні, а зараз воюють проти України»
Народна депутатка України та колишня легкоатлетка Ольга Саладуха в інтерв'ю білоруському опозиційному виданню «Дзеркало» поділилася думкою про позицію російських і білоруських спортсменів.
— З Білорусі можна часто почути: по-перше, спортсмени ні в чому не винні, вони не займаються політикою, а по-друге, від них нічого не залежить, як вважає Аріна Соболенко.
— Мовчати і переконувати себе, що ні на що не вплинуть слова — не позиція. Спорт — адже це і про Fair Play, так? Про яку ж справедливість можна говорити, коли в перші тижні війни багато українських спортсменів сиділи в бомбосховищах і змушені були пропускати тренування, змагання?
Наші атлети зараз борються за майбутнє країни, взявши до рук зброю. Я вже сказала, скільки людей, на жаль, загинули. Голос спортсменів важливий. Це лідери громадської думки. Моральні авторитети для оточуючих. А своєю мовчанкою інертні особистості просто підіграють пропаганді. Простіше сказати, що спорт поза політикою, ніж розібратися, що відбувається.
Простіше сховатися за абстрактними фразами, ніж відкрити та почитати новини, подивитися відео. Раніше називали українців своїми братами, сестрами, а тепер нічого не роблять, коли гинуть люди. Знаю, що сотні білоруських спортсменів підписалися за Лукашенка.
Але не чула, щоб після початку війни хтось із них відкликав би свій підпис і підписав Антивоєнну декларацію. Для мене це просто боягузтво. Спорт — це про мир та чесні змагання. І тим спортсменам, які обрали політику та війну, тут не місце!
— Можливо, вони хотіли б висловитися на підтримку України, але бояться наслідків.
— Так зараз кажуть і деякі росіяни: вийдемо протестувати посадять на 15 років. Ми з вами, але мовчимо. Зрозуміло, що є військовозобов'язані. Плюс у Росії та Білорусі завжди була жорстка пропаганда. Але багато хто сидить і всіх все влаштовує. Як той самий Тимощук, який спокійно працює в Росії.
Натомість інші їдуть, допомагають ЗСУ, донатять, виходять на антивоєнні акції в Європі, розповідають правду. Кожен робить вибір. Судити треба не за переконання, а за вчинки. Повторюся: елітним спортсменам за бажання не важко розібратися в тому, що відбувається.
Вони не живуть в інформаційному вакуумі — спілкуються з представниками інших країн, які нещодавно виступали за кордоном. Можна порівняти факти, проаналізувати. І бажання щось заробити, не втратити блага, не знімає відповідальності.
— Окрім Тимощука, ви розчарувалися у когось із українських спортсменів?
— Швидше, у тих людях із рідної Донецької області, хто народився у незалежній країні, потім вісім років жили у так званій ДНР під російською окупацією, а зараз воюють проти України. Мало того, що пропаганда їм повністю промила мозок. На тих територіях за весь час не було розвитку одна розруха.
Відкриття якоїсь зупинки громадського транспорту чекали пів року, і подія подавалася як свято. Але багато моїх земляків із Донбасу зі зброєю в руках захищають нас від «російського світу».
— Ви знайомі з легкоатлеткою Мирончик-Івановою, яка не приховує симпатій до Лукашенка?
— Так, ми перетиналися на зборах, тренувалися, разом виступали, хоч вона більше стрибала в довжину, а я потрійний. Анастасія давно близька до Лукашенка. Навіть пишалася тим, що часто світилася біля нього. Для неї Білорусь це і є Лукашенко. Мабуть, бажання бути ближчим до годівниці пояснює те, що вона продовжує підтримувати режим до кінця, - сказала Саладуха.
