Владислава Алексіїва - про початок війни: «Не розуміли, навіщо нам продовжувати тренуватися, тому що у нас не було мети»

«Коли ми з батьками виїжджали з Харкова, було дуже незрозуміло, що відбувається, що потрібно робити, що робити далі. З нами були речі, які ми спакували для літнього збору в Туреччині, куди ми повинні були поїхати через кілька днів. Тож там були тільки літні речі. І документи, звичайно, ми теж привезли з собою.

Перші тренування в Італії були дуже важкими, тому що всі дівчата були дуже засмучені. Настрою на це взагалі не було, особливо з такими новинами, в яких ми постійно бачили, що відбувається в Україні, в нашому рідному місті. Ми всі дуже переживали за наших батьків, тому що всі наші батьки залишилися в Україні.

Спочатку ми не розуміли, навіщо нам продовжувати тренуватися, тому що у нас не було мети, у нас не було натхнення. Тому це був дуже важкий час.

Пів року ми взагалі не бачилися з рідними, тому що мама з татом залишилися в Україні. Тільки після того, як закінчилися всі змагання, після закінчення сезону, ми вирішили повернутися в Україну і тренуватися в Києві, тому що до Харкова немає можливості поїхати, і там дуже небезпечно. Тож нас прихистили в Києві, і ми там продовжили навчання.

Наш обов’язок - це те, що підтримує нашу мотивацію під час цього складного етапу. Обов’язок, який утверджує життєздатність України та стійкість нашого народу. Ми прагнемо продемонструвати, що навіть серед труднощів ми можемо піднятися на п’єдестал пошани, зробити так, щоб наш гімн лунав у всьому світі, і нагадати всім, що наша нація незламна та міцна», - сказала Владислава.