«Я ударив його і зрозумів, що зламав ліву руку». Одного разу партнери по команді побилися під чаc матчу ЛЧ

Від редакції: Ви знаходитесь у блозі Залипательно. Його автор написав цей текст у рамках блогерського конкурсу. Підтримайте його плюсами, коментарями та підпискою!

***

Англійська футбольна преса народила в 90-ті роки таку кількість персонажів, якій можуть позаздрити навіть Джордж Мартін зі Стівеном Кінгом. Якщо ти виграв чемпіонат – готуйся до епізодичної ролі від ЗМІ, якщо зіграв декілька десятків матчів за збірну, то ти як мінімум другорядний герой.

Грему Ле Со і Девіду Бетті далеко до звання головних персонажів англійського футболу, але свою порцію слави від таблоїдів, солодкої і гіркої, вони встигли отримати. Не в останню чергу завдяки увазі зі сторони медіа обидва вже встигли видати автобіографії. Але є у цих хлопців більш відомий короткометражний сюжет, який вони написали 22 листопада 1995 року у Москві під час гри Ліги чемпіонів «Спартак» – «Блекберн».

Футбольні образи Ле Со і Бетті – повна протилежність один одному

Персонаж Грема Ле Со випередив свій час і був би більш актуальним сьогодні. Насамперед – через гомофобні насмішки, які йому довелося перетерпіти. Ви точно чули про ганебний випадок імені Робі Фаулера. Діставалося Грему не тільки від суперників, але й від партнерів. Серед кривдників, яких Ле Со згадав у своїй автобіографії – Девід Бекхем (!) і Робі Севедж.

Грем усе життя був і залишається гетеросексуалом. А діставалося йому насамперед за любов до мистецтва, незвичний стиль одягу, більш шляхетне проводження часу, аніж походи в паб з партнерами по команді, і читання ліберальної газети The Guardian.

Бетті – це персонаж типового англійського футболіста. Опорний півзахисник зі сталевим непоступливим характером і прізвиськом «Бульдог». Він відмовлявся від чемпіонської медалі, бо вважав, що недостатньо зробив для загальної перемоги. Дзвонив посеред ночі Девіду Мею і кричав у трубку «Мерзотник!», коли дізнався про підписання екс-партнером більш привабливого контракту з «МЮ». І як у будь-якого поважаючого себе англійсього гравця, у нього є особиста трагедія, пов’язана зі збірною – незабитий вирішальний пенальті проти аргентинців у 1/8 фіналу ЧС-1998.

«Блекберн» сенсаційно виграв АПЛ, але провалився у ЛЧ

Ви бачили серіал від Нетфлікс «Sunderland ‘Til I Die»? Якщо в декількох словах, то місто Сандерленд без футболу – рутина і депресивність. У Блекберні все аналогічно. Важко уявити, яку велику справу для міста із графства Ланкашир зробив сталевий магнат Джек Уокер, вклавшись у клуб, що борсався у трясині англійського футболу. Ще важче уявити, що було на серці у вболівальників, коли команда за 5 років зуміла піднятися в АПЛ, виграти її і почути гімн Ліги чемпіонів на «Івуд Парку».

Ліга чемпіонів 95/96 не була першим євротурніром для «Блекберна». Роком раніше «Роверс» зійшлися в 1/32 Кубку УЄФА зі шведським Треллеборгом. За скандинавську команду грала велика кількість аматорів, але це не завадило їй пройти підопічних Кенні Далгліша. Вирішальний гол у двоматчевому протистоянні забив працівник типографії. Але зважаючи на чемпіонство «Блекберна» в АПЛ у тому ж сезоні, цю європейську невдачу запишемо як частину плану або маленький крок до тріумфу.

Жеребкування Ліги чемпіонів вийшло обнадійливим для «Роверс». Англійський чемпіон потрапив в одну группу зі «Спартаком», «Легією» і «Русенборгом». Навіть один цей факт уже можна було називати відмінним фундаментом для потрапляння до 1/4 фіналу.

Ще до початку матчів ЛЧ «Блекберн» встиг зіштовхнутися з проблемою післячемпіонського похмілля, видавши найгірший старт за 25 років для команди, захищаючої титул. Кенні Далгліш більше не захотів бути головним тренером, віддавши цю посаду своєму помічнику Рею Херфорду на третій день після виграшу АПЛ.

Команда втратила контроль і забула про поняття дисципліна як на полі, так і за його межами. В Прем’єр-Лізі гравці «Роверс» отримували надмірну кількість жовтих і червоних карток, між матчами вони ж потрапляли у неприємні історії з алкогольним шлейфом. Бетті розповідав, як безпосередньо у ніч перед грою з «Ньюкаслом» вони з партнерами пили ель у готелі. Їх зустрів помічник головного тренера «сорок» і не міг повірити своєму щастю.

Є цікава історія і від Ле Со. Хоч вона і не пов’язана з витівками гравців, але яскраво демонструє, що в головах керівників і футболістів не було порядку. На зустрічі з гравцями представник ради директорів Роберт Коар заявив, що команда виграла титул занадто рано, на рік раніше, ніж це було заплановано. «Ми відчули, що сил повторити успіх немає, почали сваритися між собою», – додає Ле Со.

Ліга чемпіонів – це зовсім інший турнір. Навіть при наявності перелічених проблем, до яких додався заповнений лазарет із травмованих гравців, «Блекберн» зобов’язаний був вигравати свою группу.

Перший тур – домашня поразка від «Спартака» при повному домінуванні «Роверс». Другий тур – виїзна поразка від «Легії» при повному домінуванні поляків. Третій тур – виїзна поразка від потенціально головного аутсайдеру квартету «Русенборга». Кожна гра стала окремою історією, але в сукупності вони лише підсумовували проблеми команди.

Від преси діставалося і президенту Уокеру, що не захотів влити в колектив свіжу кров, і Далглішу, що відповідав в тому числі за підготовку до суперників, але замість виконання своїх головних обов’язків більшість часу грав у гольф, і звичайно новому наставнику Херфорду. Футболістів теж не шкодували: для ЗМІ Алан Ширер перестав бути схожим на головного форварда нації (і це перед домашнім Євро-96), а Тім Шервуд – на капітана чемпіонської команди.

Перелом руки, бажання померти і сором на весь світ

Хто б міг подумати до початку турніру, що до Москви «Блекберн» уже приїде майже без шансів на продовження боротьби, тоді як «Спартак» встигне на той момент гарантувати чвертьфінал з максимальними 12-ма очками. Уболівальники чекали, що «Роверс» продемонструють бійцівські якості і характер, не зважаючи на всі проблеми і мінус 15 на термометрі.

Ле Со і Бетті сприйняли побажання фанатів занадто буквально. Уже на початку зустрічі вони курйозно зіштовхнулися на фланзі і втратили м’яч. Несподівано обидва підірвалися, полетіли назустріч і один з них встиг нанести удар з лівої руки в обличчя іншому. У цей момент Тім Шервуд і інші партнери втрутилися, щоб стримати бійців.

Якщо ви подумали, що більше постраждав скромняга Ле Со, то це дійсно так. Але лише тому, що саме він ударив Бетті і зламав собі ліву руку. Грема замінили на 57-й хвилині, Девід хоч і з гематомою під оком, але дограв матч до фінального свистка. Схоже, цей інцидент здивував навіть арбітра зустрічі. П’єрлуіджі Пайретто повинен був видаляти учасників сутички, але навіть не попередив їх.

«Я впав після зіткнення, піднявся, він агресивно звернувся до мене. Бетті погрожував, кричав, а його обличчя спотворилося від гніву, ніби ще трохи, і він відірве мені голову. Мій удар був на випередження. Якби я не ударив першим, він би накинувся на мене», – виправдовується в автобіографії Ле Со.

«Ні, це неправда, що він дозволив собі гомофобні слова. Для мене це було поєднання чотирьох або п’яти речей одночасно. Мене засмутило те, що він сказав, і те, що він звинувачує мене в егоїстичності. Плюс у нашої команди справи йшли не дуже добре. От я і відреагував».

Грем розповідає, що не встиг стиснути кулак необхідним чином. «Я не був бійцем. Я ударив його і зрозумів, що зламав ліву руку. Мені було дуже боляче, і від цього відчував себе ще більш безглуздо». Відразу після матчу Ле Со телефонував дружині і зізнався, що йому хотілося померти в той момент.   

Жарт наставника «Спартака» Олега Романцева цитували навіть британські ЗМІ: «Я готував хлопців до матчу і попереджав, що вони будуть битися один за одного, але я не очікував – що один з одним». Добити такого розбалансованого суперника не виявилося важким завданням для одного з найкращих поколінь московської команди. 3:0 – «Блекберн» полетів додому з подвійним соромом.

Ле Со вибачився перед Бетті після гри в роздягальні, а потім ще раз – в аеропорту. «Бульдог» порадив не хвилюватися через цю ситуацію. Пізніше Грем розповів, що сутичка в результаті мала певний позитивний ефект і дозволила зняти напруження в колективі.

Сутичка Ле Со і Бетті – кульмінація швидкого падіння «Роверс»

Бетті не коментував цю ситуацію так детально, як його спаринг-партнер. Штраф від клубу – ось що розлютило Девіда найбільше у ситуації, в якій він отримав по обличчю. Як тільки Бетті почув про інтерес зі сторони «Ньюкаслу», відразу заявив, що піде. У відповідь на наміри гравця, тренер Херфорд відправив тренуватися «Бульдога» до резервної команди. Останнє слово залишилося за все ж за Девідом. Бетті дочекався Херфорда на паркуванні в останній робочий день, лаконічно і прямо в очі заявив: «F*ck off!».

Ле Со через місяць після гри в Москві отримав важку травму у матчі АПЛ. Грем затримався в клубі на рік довше за Бетті, потім повернувся до «Челсі». Там він ще багато разів ставав учасником скандалів, але тепер уже потерпілим був сам він сам.

«Блекберн» в останньому турі зумів здобути першу (і останню) перемогу в Лізі чемпіонів, розромивши «Русенборг» з рахунком 4:1. У тому сезоні стабілізувалася ситуація і в АПЛ. «Роверс» фінішували на 7-му місці.

Але в цілому шлях донизу став для «Блекберна» незворотнім. Ніхто не підсумував цю короткочасну епоху краще за нашого головного героя Грема Ле Со: «Сутичка між мною та Девідом Бетті стала символом падіння «Роверс». Я не відчуваю з цього приводу нічого, крім жалю».

Фото: AFP; Empics