10 найкращих матчів Євро з 2000 року. Vol. 2

Чемпіонат Європи з футболу 2020 року став найбільш довгоочікуваним футбольним турніром в історії гри. І ось уже сьогодні Туреччина з Італією відкриють 16 континентальний турнір. Аби скрасити останні години очікування (як, як відомо, завжди найдовші) ми пригадаємо 10 ігор на п'ятьох останніх континентальних першостях, які з задоволенням передивляємося досі, резюмуючи, що раніше футбол був кращим.

Disclaimer: Автор не претендує на істину вищої футбольної інстанції і виражає свою суб’єктивну думку при складенні нижченаведеного рейтингу.

З першою частиною рейтингу Ви можете ознайомитися у попередньому пості.

5. Туреччина-Чехія (3:2)

Женева. 15 червня 2008.

Першої в історії Євро серії пенальті на груповому етапі так і не сталося. Здавалося, що Чехія, підбита фатальною помилкою Петра Чеха (голкіпер “Челсі” після легкого навісу подарував м'яч Ніхату, дозволивши турку зрівняти рахунок) змирилася з післяматчевою лотереєю. Однак, турки відчули запах крові і кинулися добивати поранену жертву. Ніхат підкрученим пострілом під поперечку зіграв реквієм за чеською мрією. Чехи безвольно дограли свій останній матч на турнірі, навіть не скориствшись вилученням воротаря суперника. А для підопічних Теріма камбек став продовження фантастичної серії порятунків у, здавалося, безнадійних ситуаціях. Влітку 2008 старий світ знову був зачарований турецькою казкою.

4. Франція-Італія (2:1)

Роттердам. 2 липня 2000 р.

За два роки до роттердамського фіналу команди зустрілися у чвертьфіналі французького мундіалю. Господарі не зуміли зламати ворота "Скуадри" в основний час і лише промахи Деметріо Альбертіні і Луїджі Ді Б'яджо в післяматчевій лотереї дозволив Франції продовжити шлях назустріч першому "золоту" світової першості. 2 липня 2000 року італійці не покладалися на фортуну і послідовно жалили оборонні редути “Tricolores”, раз-за-разом перехоплюючи ініціативу у чемпіонів світу. Досвідчена оборона апенінців успішно нейтралізовувала молодих французьких нападників та утримувала переможний рахунок. Та настав компенсований час і італійська карета, запаркована біля воріт Тольдо перетворилася на гарбуз, давши Сільвену Вільтору останню нагоду врятувати свою збірну. “Золотий” гол Давіда Трезеге автоматично позбавляв Італію можливості відігратися, але, водночас, убезпечив команду Дзоффа від ганебного фіаско в екстра-таймі, коли у Франції прокинувся атакувальний інстинкт кращої збірної світу, який прагне оформити (ох вже ці формальності) ще й континентальне чемпіонство. Чи втратили Альбертіні та Ді Б'яджо 3 липня 1998 року можливість зробити “Скуадру” альтернативним футбольним гегемоном? Це питання не має однозначної відповіді. Але течія футбольної історії могла б поплинути геть іншим руслом.

3. Португалія-Англія (3:2)

Ейндговен. 12 червня 2000.

Дебютний матч збірної Португалії  на бельгійсько-голландському Євро став першою вагомою заявкою “лузітанів” на право потрапляння до когорти континентальних важковаговиків. І байдуже, що уже на 18 хвилині англійці двічі розписалися у воротах Вітора Баїя – голи Скоулза і Макманамана були лише частиною пазлу, який почав складатися у ідеальний футбольний перформанс після убивчого пострілу Луїша Фігу. Другий португальський геній Руй Кошта став тіньовим лідером "бордових", моделюючи всі атаки команди внаслідок чого статус-кво було відновлено ще до завершення першої половини гри. В середині другого тайму півзахисник “Фіорентіни” поздовжньою передачею розрізав англійську оборону, немов ніж масло, дозволивши Нуну Гомешу втретє за вечір засмутити Девіда Сімена. Для португальців перемога над “трьома левами” стала уособленням нової епохи – відтепер з “бордовими” було прийнято рахуватися у футбольних колах. Для Англії це був лише безрадісний початок чергового великого турніру. Далеко не останнього у найближчі роки.

2. Португалія-Англія (2:2), пен. (6:5)

Лісабон. 24 червня 2004.

Родоначальники футболу на хапали зірок з неба на європейських першостях у XXI столітті, хоча й примудрялися часами демонструвати винахідливий та яскравий футбол. Їхнє чвертьфінальне протистояння з португальцями стало справжньою прикрасою Євро-2004 і одним з найкращих матчів збірних у 2000-х. Лісабонський матч поєднав усі складові класичного трилеру: інтригуючий сюжет (Поштіга відновив статус-кво за сім хвилин до закінчення основного часу), карколомні швидкості та майстерні комбінації, ефектні голи (Руй Кошта продовжив португальську традицію забивати Англію дальніми ударами), суперечливі суддівські рішення (рефері Урс Майєр отримав понад 16 тис. листів з погрозами після не зарахованого голу Кемпбелла), драму Бекхема у серії пенальті (“Який же він бовдур!”) та зіроквий час воротаря господарів Рікарду, який голими руками (португалець позбувся рукавичок перед ударом Васселла) оформив британцям дострокове повернення додому. "Золоте" покоління англійців вчергове відклало підкорення футбольного Олімпу на два роки. Так тоді, принаймні, думалося…

1. Нідерланди-Чехія (2:3)

Авейру. 19 червня 2004.

Вольова перемога чехів над голландцями у другому турі групового етапу португальського Євро подарувала підопічним Карела Брюкнера достроковий вихід до чвертьфіналу, а нам найкращий матч європейських континентальних першостей у XXI ст. Є певною іронією (а можливо компенсацією для вболівальників) в тому, що ледь не кращу гру збірних нового століття нам подарував той сенсаційний та все ж прохідний чемпіонат. Незбалансовані Нідерланди, котрі вступили у фазу болісного періоду зміни поколінь кинули достойний виклик “золотому” поколінню Чеської збірної, повністю перегравши слов’ян у першій чверті гри. Голи Бауми та ван Ністелроя, нереалізовані нагоди Гейтінги, Зеєдорфа і Давідса могли поховати бойовий настрій чехів, але натомість стали тригером найяскравішого перформансу великого покоління збірної Чехії. Аура чеського тріумфу, котрою у другому таймі був просякнутий Муніципальний стадіон у Авейру надломив голландську збірну та змусив обрати оборонну тактику та Недведа і компанію годі було стримати. У ідеальному світі 4 липня 2004 хокей на один тиждень стає другим за популярністю спортом у Чехії, коли Павел Недвед  здіймає над головою Кубок Анрі Делоне. У нашому світі антагоніст у особі Траяноса Делласа зачаївся у півфіналі, щоб одним ударом головою зруйнувати літню казку чехів. Травмований Недвед змушений був покинути поле на 40 хвилині гри…