Володимир Скиба: «Футбол, він скрізь: на вулиці, в телевізорі, на комп'ютері. І як наслідок - в душі »

Так як я і мій співрозмовник є вболівальниками "Дніпра", не дивно з чого почалася наша бесіда.

- Привіт!

- Привіт. Відійшов після вчорашнього? (Матч "Дніпра" проти "Зорі" - прим.)

- Та вже...

- Так… Наша пісня гарна й нова – починаймо її знову… 

- На стадіоні був?

- Ні, бо проживаю не в Дніпропетровську. Хоча по можливості намагаюся відвідувати матчі. Будь вони домашні або виїзні.

- Похвально) А як тобі взагалі Дніпро-Арена?

- Хороший стадіон, що й казати. Тим паче як для України. Бігових доріжок немає, поле близько, акустика відмінна. А ще класне графіті на вході до Південної трибуни. І, до речі, Дніпро-Арена мені нагадує домашню арену Динамо Дрезден, хоча це і команда другої Бундесліги. Ось тільки є і мінуси. Стеценко ще давно заявляв, що на стадіоні буде гарна обшивка. Це б візуально виглядало краще. І інфраструктура стадіону. Тут багато чого можна взяти від того ж Олімпійського чи Донбас-Арени.

- Згоден. Графіті просто шикарне. Ну а на яких ще стадіонах тобі довелося побувати?

- У принципі їх не так вже й багато, тому намагаюся потихеньку розширювати географію. Крім вищезгаданих, ще на Динамо ім. Лобановського і Баннікова в Києві, оновленому Чорноморці, Металурзі в Кривому Розі, херсонському Кристалі. І майже вдалося побувати на тому самому стадіоні в Дрездені)

- Круто! Ну тепер думаю саме час розповісти трохи про себе.

- Студент КНУ ім. Шевченка. Футбол, спорт, журналістика, іноземні мови – те, що мені цікаво і не залишає байдужим. Як і багато чого іншого. Наприклад, робота в команді. Особливо в такій класній, як у нас в Студпарламенті Інституту. Намагаюся вести активний спосіб життя.

- Це здорово. Спортом займаєшся, займався?

- Звичайно. Тривалий час займався футболом. До речі, мій перший тренер був також першим у Олександра Головка і Максима Старцева. Ще був волейбол, але це було більше для душі, ніж професійно. Також, у мене 2-й розряд по шашках. І на заході своєї кар'єри в цьому виді спорту я навіть брав участь у Чемпіонаті України у своїй віковій категорії. Правда, в призи не потрапив. Все це не кидаю, раніше регулярно грав за свою школу, ліцей. Тепер за Інститут. А які баталії були, коли ще грав за двір. Ех...

- Так, заруби були ще ті) Цікаво дізнатися, коли і з чого почалася твоя любов до футболу? Який був твій перший переглянутий матч?

- Знаєш, все якось природно було. Футбол він скрізь - на вулиці, в телевізорі, на комп'ютері. І як наслідок - в душі. Перший матч просто не згадаю. Але є спогад з глибокого дитинства, він дуже короткий. Пам'ятаю, що в центрі поля пасувалися гравці у синій формі. І хто знає, може бути, це були якраз гравці "Дніпра".

- А коли ж ти почав вже свідомо вболівати за Дніпро?

- Тут багато факторів. Найголовніший - це, звичайно, команда Кучеревського початку 2000-х. Я просто дивився ігри того "Дніпра" і інтуїтивно починав розуміти, що засмучуюся, коли гра не йде або команда програє, і радію її ж перемогам. Крім того, мене абсолютно не чіпляла загальна захопленість Динамо, а потім і Шахтарем. Ні, звичайно команда Лобановського викликала повагу, але відразу після нього почалося засилля легіонерів. Причому, в основному якихось незрозумілих. Була круговерть - одні приїжджали, інші від'їжджали. Це вже зараз до України йдуть гравці хорошого рівня.Так от, що в Динамо, що в Шахтарі грали одні іноземці. А в Дніпрі були виключно українці, які й кістяк збірної складали. І Мефодійович, світла йому пам'ять. До речі, згадався перфоманс ультрас на матчі проти Шахтаря в 2011-му. Його портрет і напис "Ти привчив нас до перемог". Від цього були мурашки по шкірі. Це було по-справжньому, щиро. Подяка хлопцям, вони великі молодці.

- Так. Цей перфоманс напевно один з найкращих, який я бачив у нас на стадіоні. А які зарубіжні команди і чемпіонати тобі подобаються?

- Кожен чіпляє по-своєму. Так виходить, що найчастіше дивлюся Англію та Іспанію, трохи рідше Німеччину, Італію. Відносно команд, в кожному чемпіонаті є одна або кілька, які з деяких причин мені симпатичні. Але не більше. Не можна сказати, що я їх так вже яро підтримую, скоріше поважаю.

В Англії, наприклад, така команда - це "Вест Хем". Пам'ятаю як вона в середині 2000-х з Тевесом і Маскерано у складі відчайдушно боролася за виживання. В останньому турі виграла у "МЮ" на виїзді, і залишилася в АПЛ. Ось цей ривок, воля до перемоги і справжній чоловічий футбол заслуговують поваги.А взагалі, я дивно відношуся до тих, хто щиро фанатіє за зарубіжні клуби. Раціонального в цьому не бачу. Це, напевно, психологія в наших людей така, та й футбольної культури як такої нема. Адже нечасто можна побачити італійця, який фанатіє за "Манчестер Юнайтед", або німця, для якого номер один - "Барса" або "Челсі". А вже тим більше англійця, команда якого грає в 4-му по рангу дивізіоні, але який топить, скажімо, за "Реал" чи "Ювентус".

- Ніхто точно не знає, але можливо ти правий. Ненадовго відійдемо від футболу. Розкажи якусь цікаву історію з життя, якщо можеш.

- Не можу, не хочу, не буду. Неправда все це, звичайно розповім. Але від футболу відійти не вдасться. Пригадується історія під кодовою назвою «Беркут і фанати». Але це не те, про що ти подумав.Вирішив я поїхати на матч проти «АІКа», останній в чудовому півріччі «Дніпра» у 2012. Іду по платформі. Сніг валить. І тут поруч проноситься мужик, у якого в руках не менше 4-5-ти пляшок пива, чіпси. Одна пляшка падає, розбивається, але ходу він не збавляє. Заходжу я в вагон, і спостерігаю таку картину: цей хлопець і дівчина намагаються англійською щось пояснити провідниці, яка монотонно повторює: «Я вас не розумію». Довелося втрутитися. Пара виявилася зі Швеції, ми трохи поспілкувалися.

Але вони хотіли перейти до друзів у сусідній вагон. Провідниця опиралася 2 хвилини. І я провів їх у битком набитий шведами вагон, який дивом уцілів за ніч. Кількість випивки на 1 кв.м. просто зашкалювала. Сам же провів ті 5-6 годин в дорозі з більшою користю. З ранку міліціонери казали: "Оце Європа показала себе». Зізнавалися провідниці, що в житті такого не бачили. Вийшов на платформу, дивлюся, виповзають шведи. Гнітюче, але в той же час веселе видовище. Не з першого разу впізнавши мене, мій шведський товариш першим ділом запитав: «А де тут найближчий паб?» Але довелося прощатися, оскільки всю їхню делегацію зустрічала міліція. І вони організовано вирушили до готелю.

- Весело) 

- А, і прізвище тієї самої провідниці Беркут.

- Які у тебе захоплення, окрім футболу?

- Як вже сказав вище: журналістика, іноземні мови. Можу книгу цікаву прочитати. І звичайно ж музика, як про неї забути. Іншими видами спорту теж активно цікавлюся. Баскетболом, біатлоном, легкою атлетикою... стежу за виступами наших. Он недавно Стаховський Федерера обіграв. І не де-небудь, а на Уїмблдоні. Це було круто!

- Клас! А мені такі прізвища навіть не знайомі) Які у тебе улюблені книги, музику яку слухаєш?

- Улюблений автор - Ремарк. Багато чого беру з його творчості. Серія книг "Стальная крыса" Гаррі Гаррісона - це бомба. Хоч і наукова фантастика, але гумор там що треба. І не тільки він. У музиці надаю перевагу року. Scorpions, Queen, Metallica, Warlock, Foreigner - це більше з олдскульного. З сучасного і взагалі Linkin Park - улюблена група. Їх приїзд до України торік повністю виправдав більш, ніж 10-річне очікування цієї події. Це було нереально круто. Ті емоції - це назавжди. З українських груп слухаю ФЛІТ, Тінь Сонця. І Океан Ельзи. Ось недавно був на їхньому концерті. Теж відмінні спогади залишилися.

- Повернімося до футбольних справ. Хотілося б тобі коли-небудь попрацювати в якомусь українському (а може в зарубіжному :) виданні?

- Само собою. Це те, до чого лежить душа і кличе серце. Постійно намагаюся вдосконалюватися. Тим більше, в цьому якраз може допомогти знання іноземних мов.

- Знаєш кілька мов?

- Так, англійську, німецьку, іспанську. З англійською завжди дружив, і продовжую це робити. З німецької певний період не було розмовної практики, але це можна виправити. Пару років тому був у Німеччині на курсах. Зараз, коли дивлюся Бундеслігу, знаходжу німецькі трансляції, сиджу слухаю. Іспанську вивчаю зараз. Був випадок цієї весни. У метро випадково почув іспанську мову. І бачу той хлопець карту відкриває. Я і підійшов одразу: "Несесітас аюда?" (Потрібна допомога?) У результаті їх там виявилася ціла група туристів. Влаштували з одногрупницею їм невеличку екскурсію центром Києва. А хлопець цей, Бран, виявився вболівальником "Депортиво".

- Іспанську вчиш для зустрічі з Хуанде Рамосом?)

- Ти здивуєшся, коли я скажу, що вона вже була. Щоправда, на рівні "Ола, сеньйор Рамос". До речі, активно слідкую за роботою Максима, його перекладача. Ну і прес-конференції Рамоса дивлюся. Хороша практика, тим більше цікаво і корисно. Це не по Євроньюс про комах в тропіках слухати. Хоча і це теж для вдосконалення мови корисно.

- Як тобі рівень коментаторства в Україні і хотів би ти спробувати себе в цій професії? Може у тебе улюблений коментатор є?

- Це неоднозначна тема. Є гуру - Вацко, який судячи з усього, повертається. Є повні протилежності. Не хочеться нікого образити, але коли біля мікрофона Шарафутдінов або Малиновський, ніяких приємних емоцій це, принаймні, у мене не викликає. Є багато молодих перспективних хлопців, які тільки починають свій шлях у цій справі. Подивимося, може хтось з них доб'ється визнання. Проблема в тому, що у нас майже як і у футболі, було втрачено покоління в 90-ті, на початку 2000-х. Української школи коментаторів як такої нема. А рівнятися на Савелія і Дерепу не стали. Слава Богу. Чи спробував би я? Можливо, якщо буде нагода. Тут треба почути себе зі сторони. Хто знає, може це моє.

- Я б не називав Вацко гуру. Бундеслігу він добре коментує, а от з АПЛ і з УПЛ у нього проблемки. Я б назвав гуру Розанова, адже він зараз працює в Україні.

- Щодо Вацко і Розанова - кожному своє. Але Вацко у свій час став чи не першовідкривачем у справді якісному коментуванні в Україні. Як і хлопці, які працювали на Серії А. Шкода, що той же Джулай тепер працює в Ірландії. А те про що говориш ти - звичайно, у кожного є своя спеціалізація. Тому, власне кажучи, Вацко в основному і працював на матчах БЛ. Але у нього є рівень, нижче якого він не опускається. А від запрошення Розанова я не в захваті. Це не говорить про те, що він поганий у своїй справі - навпаки. Просто сам факт у тому, що або не вистачає наших хлопців, або він займає чиєсь місце. І все таки хотілося б чути український голос в ефірі.

- Так, а тепер таке от питаннячко. Як вважаєш, які шанси у наших клубів в єврокубках?

- Зараз важко судити, це тема окремої розмови або матеріалу. Все буде залежати від рівня суперників. Але думаю, що в груповій стадії ЛЄ гратимуть «Динамо», «Дніпро» і «Металіст». А якщо там опиниться ще хтось - це буде бонус.

- Віриш, що наша збірна може пробитися на ЧС з першого місця?- А чого не вірити? Вони вже показали те, що зробити це під силу. В останніх іграх сподобалося бажання, характер і сама гра. Так що все в руках наших хлопців і Фоменко. Так, це зробити непросто, але непросто було обіграти і поляків з чорногорцями на виїзді, та ще й так упевнено. Шкода тільки, що Гармаш, скоріше за все, не зіграє проти Англії. Він був одним з найкращих в останніх матчах збірної.

- Ну що ж, а тепер пропоную тобі цікаве, але непросте завдання. Склади свою збірну всіх часів і народів.

- Воротар - Буффон. У центрі захисту – Неста, Каннаваро. Латералі – Кафу і Роберто Карлос. Опорник – Макелеле, поруч з ним Пірло. Зізу "десятка". Лівіше - Кріштіану Роналду. У нападі пара Роналдо-Шевченко. Але десь дуже поруч з ними Анрі.

- І це ще не все. Назви трьох гравців і тренерів СНД за весь час, яких ти вважаєш найкращими.

- Без сумніву, кращий тренер СНД - Лобановський. Ще в топ-3 Кучеревський і Слуцький. Поза конкурсом - Кучук. З гравців кращий однозначно Шевченко. Ще Тимощук. І незважаючи на те, що Грузія вже офіційно не у складі СНД назву Каладзе. Коли він грав, Грузія ще там була.

- І це ще не все. Назви трьох гравців і тренерів СНД за весь час, яких ти вважаєш найкращими.

- Без сумніву, кращий тренер СНД - Лобановський. Ще в топ-3 Кучеревський і Слуцький. Поза конкурсом - Кучук. З гравців кращий однозначно Шевченко. Ще Тимощук. І незважаючи на те, що Грузія вже офіційно не у складі СНД назву Каладзе. Коли він грав, Грузія ще там була.

- Дякую за розмову!

Вот такий цей . Всім дякую за увагу і сподіваюся, що мій перший досвід інтерв'юера вийшов славним.