Плавчиня Юсра Мардіні, про команду біженців: «Вони продовжували вірити, навіть коли все втратили»

 -          Як ти оцінюєш свою участь в Олімпіаді?

Я думаю, що з урахуванням обставин, це було непогано, але я не задоволена своїм виступом. Я маю на увазі все. Носіння маски весь час і безліч правил, але це для того, щоб захистити нас, наскільки я розумію.

-          Чи продовжуватимеш спортивну кар’єру?

Чесно кажучи зараз, я не знаю. Мені потрібна перерва у тренуваннях, щоб продумати, які мої наступні цілі. Але я думаю, що моєю наступною метою є плавання на чемпіонаті світу наприкінці цього року.

 -          Про участь команди біженців в Олімпіаді, що це означає для цих людей і світу?

Чесно кажучи, ця команда дуже потужна, тому що кожна людина має власну боротьбу, яку вона пережила і продовжує рухатись до своїх мрій, і вони продовжували мріяти навіть після того, як залишили батьківщину і багато втратили. Деякі люди нічого не роблять в своєму житті, але ми вирішили сказати: «я знаю про що я мрію і я продовжую працювати над тим, що люблю». Отже, головна особливість цієї команди в тому що вона несе людям надію про те, що можна пережити щось справді складне, але все одно потрібно рухатися вперед.

 -          Що найскладніше було в твоєму житті?

Подорож із Сирії до Німеччини. Ми були в дорозі 25 днів, і нам довелося перетинати багато країн нелегально. Дві дівчинки. Мені було лише 17, так що так, це було найскладніше для мене.

 -          Чи можна сказати, що спорт поза кордонами?

Саме так, я говорю про нашу команду. Ці спортсмени тут, і нікого не цікавить, звідки той чи інший спортсмен, вони просто дбають про найкращі результати у змаганнях, прагнуть бути кращими за інших.

 -          Чи є для вас кумиром хтось із спортсменів?

Майкл Фелпс - один із них, безумовно. Ще це Богларка [Капаш], вона одна з моїх найкращих подруг, вона чемпіонка світу на 200 м батерфляєм і вона також є одним з моїх кумирів.