Під чорною хмарою. Будні українського вболівальника

«Гол! На табло замайорів рахунок 2-2. Інтрига у матчі була врятована. Йшла 65-та хвилина надзвичайно яскравого поєдинку, де обидві команди показували якісний та феєричний футбол, за яким хотілося слідкувати не відриваючи очей. Це було справжнє футбольне видовище. Матч точно стане окрасою 12 туру УПЛ. Команди мали всі шанси забрати перемогу саме собі, в іншому випадку – доведеться задовільнитися 1 заліковим балом. Видовищності додавали трибуни, які супроводжували викриками кожен гол та засвистували футболістів суперника. Гостьовий сектор був заповнений вщент. Найвірніші фани завжди їздили з командою навіть у найвіддаленіші виїзди. Це, насправді, цікава пригода, наповнена емоціями, знайомствами та свободою. Втекти від рутини з однодумцями і насолоджуватися улюбленим видом спорту – найкращий відпочинок. Уяви, ти заряджаєш на трибуні, підтримуєш свою команду, ловиш кайф від футболу і милуєшся заповненим стадіоном, де можна зустріти людей різних вікових категорій. І все це рідна УПЛ!» - на цьому солодкому моменті продзвенів будильник. Годинник дійшов до позначки 8, а це означає, що потрібно вставати.

Після такого сну надзвичайно важко вилазити з ліжка, адже хочеться знову закрити очі та поринути у світ ідеального українського футболу. Особливо, коли згадуєш, що тебе чекає сьогодні ввечері типовий матч УПЛ, де від сили збереться 2 тисячі осіб. І це на поєдинок з Шахтарем! А толку, якщо моя команда бовтається внизу таблиці і було б добре не влетіти ще у першому таймі. Можливо, станеться чудо, але я вже у нього не вірю. Моя команда точно гратиме від оборони, як у більшості матчів, бо єдина зброя тренера проти чинного чемпіона – автобус у захисті. На більше він не спроможний. Та й ризикувати він не може, бо керівництво пообіцяло премію навіть за нічию. Вона зараз конче необхідна. Раніше затримували зарплату, що похитнуло стабільне матеріальне становище гравців, на яке вони так жалілися журналістам. Ніби не знають, що українцям ще гірше доводиться жити. Але це сучасний футбол і тут гроші вирішують все. Я навіть не знаю, що ще окрім премій може мотивувати українських футболістів. Вболівальників на трибунах немає і то конкретна біда, з якою потрібно боротися. Мало хто може, а головне хоче це робити.

Я заварив дешеву розчинну каву і почалапав до комп’ютера. Конче цікаво стало, яка ж відвідуваність була у сезоні 2018/19. Гугл видав жахливі цифри: в середньому 6257 глядачів на матч. Дідько, та це конкретний трендець! Коли ви ще таке бачили? А, точно, минулого сезону ще гірше було. Там навіть і до 5 тисяч не доходило. Кава застрягла в горлі. Мені стало тошно від розуміння тієї дупи, в яку ми всі дружно залізли.

Крізь непроглядну темряву іноді пробиваються промінчики надії. Буває, що УПЛ дивує кількістю вболівальників на трибунах, але найбільше захоплюють матчі Першої та Другої ліг, які змогли зібрати довкола себе цілу орду. Давайте згадаємо ОСК Металіст-1925, який приймав у себе в Харкові СК Дніпро-1. Надзвичайно цікавий матч Першої ліги, який відвідало 22 362 глядачів. Ух, потужна цифра, враховуючи наші реалії. Граючи ще у Другій лізі, вони теж показували високий рівень підтримки на трибунах. Матч Металіст-1925 – Інгулець-2 відвідали 8763 вболівальника. І це враховуючи, що у Харкові грає ще й Шахтар.

Дивувала і Десна, яка у сезоні 2017/18 була найпопулярнішою командою Першої ліги. Наприклад, на матч з Зіркою прийшло 11 тисяч вболівальників.

Одразу згадую свою поїздку до Рівного, коли Верес грав ще у Першій лізі. Підтримка завжди була на високому рівні. Розвалини «Авангарду» нагадували амфітеатр . Всюди, де можна було примоститися, сиділи люди та активно вболівали. Вони дійсно вискакували з крісел, перекрикувалися, а не лише лущили насіння з надією побачити щось цікаве на футбольному полі. Вболівальники приходили з вірою у команду. 3000-5000 глядачів точно збиралося на трибунах. Вони тоді ще не знали, який важкий і скандальний шлях попереду і що на «розвалинах» вони ще довго не гратимуть. Тепер там після реконструкції буде новенький стадіон, а поки доводиться дивитися на свою команду у Млинові, де відвідуваність навіть не дотягує до тисячі.

Такі моменти вселяють віру в світле майбутнє. Приємно, що ще є люди, які ходять на стадіони. Адже найбільше український футбол вбиває саме наша байдужість. Глядачі холодні до спорту, а клуби й думати не хочуть про підігрів інтересу. Потрібно проводити постійну роботу з вболівальниками і всіма можливими законними способами заманювати на трибуни.

Годі вже сумувати, адже час вирушати на стадіон. Раніше для мене це було урочистим моментом, а зараз стало звичайним обов’язком. Потрібно підтримати хлопців і показати керівництву, що клуб нам потрібен. А то ще не дай Боже станеться так, як з Дніпром. Хоча там вболівальницька любов була великою… Я поклав у рюкзак всі необхідні речі, зав’язав на руку розу клубу та прихопив з собою передвиборчу газету, щоб підкласти під сідниці, адже хто зна, наскільки брудне місце тобі перепаде. За період виборів у мене такого добра назбиралася ціла гора. На цілий сезон точно вистачить. Хоч якийсь толк від цих папірців з обіцянками.

Дорогою до стадіону я йшов, втупившись у телефон. Якраз був час для того, щоб переглянути останні новини футболу. Так, що тут у нас? Пепе стане гравцем Арсеналу, Влада Седан покинула Футбол 1/2, Карпати вийшли з єдиного телепулу, Хачеріді перейде в ЦСКА Москва…Стоп. Хачеріді і ЦСКА. Що, за дідько? Я вже хотів розганяти зраду і посилати Жеку в дупу до Ракицького, але вчасно побачив, що гравець спростував чутки. Football.ua , ваші джерела не надто надійні. Ох уж ці українські ЗМІ, які люблять гнатися за сенсаціями і не вельми охоче перевіряють інформацію. "Якщо пропозиція про перехід в російський клуб надійде, навіть не знаю, чи готовий розглянути її. Варіанти продовження кар'єри у мене є, але пропозиції не з Росії", – так прокоментував ситуацію Хачеріді. Пробач, друже, що записав тебе у вороги народу. Сам розумієш, не можу адекватно сприймати гравців, які їдуть грати в Росію.

Нарешті я дочалапав до стадіону, де мене вже чекали вірні друзі з пивком та соняшниковим насінням. Але ми чемні, не кидаємо лушпиння під ноги, а загортаємо все у багатофункціональну передвиборчу газету. Дякую депутатам за макулатуру!Окрім нашої компанії на трибунах чілилося ще 1232 глядача.

Мда, сьогодні ситуація вкрай печальна. Матч з Шахтарем мав викликати інтерес, але вже навіть це не цікавить людей.Поєдинок з тих, які не закінчуються з рахунком 0:0. Я не Ванга, але так дійсно відбулося. Моя команда створювала цікаві моменти, але реалізація вирішила сьогодні не прийти та й обидва воротарі зіграли на високому рівні. Дивитися на сейви я люблю, тому нудьгувати особливо не довелося. Втім влетіли ми чинному чемпіону 0:3. Перспектива у мого клубу є, але потрібно долучити якісніших гравців з високими індивідуальними якостями. На все потрібні гроші, тому маємо, що маємо. Видовища не було, але я все-таки отримав задоволення. За останні роки навчився радіти мінімуму, адже у моєму місті і взагалі могло не бути клубу. Так, футбол вже не такий, як раніше, але я не можу припинити його любити. Я буду продовжувати ходити на стадіони, адже там справжня гра, реальні емоції та лише на трибунах ти відчуваєш себе частиною більшого. Я сумую за минулим, але потрібно будувати майбутнє. Якщо мені хочеться поностальгувати, то я вмикаю собі цей душевний трек.

Знаєте, будні українського вболівальника важкі, але нам потрібно разом пройти цей етап. Любіть футбол, ходіть на стадіони і насолоджуйтеся життям! В один прекрасний ранок чорна хмара розвіється і вигляне сонце, яке освітить українське футбольне поле, де між променями проростуть нові паростки футболу в УПЛ.