Денис Янаков – про Полісся, Олександра Поворознюка та найкращих захисників УПЛ
Дебютне інтерв’ю українською мовою.
Руслан Малиновський, Олександр Зінченко — далеко не повний список футбольних талантів, яких подарувала нам Житомирщина. Головний клуб цього краю Полісся ні разу у своїй історії не грав у вищих дивізіонах, але нещодавно одним зі спонсорів клубу став власник "АТБ" Геннадій Буткевич. Після цього клуб очолив Юрій Калитвинцев, матчі відвідували Андрій Шевченко та Олександр Усик, а склад команди поповнили відомі футболісти з досвідом гри в УПЛ. Одним з таких став півзахисник Денис Янаков, вашій увазі інтерв'ю з орендованим із Зорі гравцем. Перед тим можете оцінити шедевр Дениса у складі юніорів Динамо.
– Денис, добрий день. На даний момент ви виступаєте за Полісся на правах оренди. Чому вибрали цей варіант?
– Добрий день. Мені сподобався проєкт, перед клубом є серйозні амбіції, завдання. Хороший тренер, який був легендарним футболістом, плюс збиралася команда з хороших футболістів. Після того, як все обговорив з тренером, довго не думав.
– Незважаючи на прогнози, житомирський клуб виступає не так успішно. Що спричинило не найкращі результати і які завдання стоять на весняну частину чемпіонату?
– Склад команди зібрався нещодавно. Коли я приїхав, вже було зіграно два матчі. У футболі навіть якщо топові футболісти зберуться, не зможуть одразу все виграти (наприклад ПСЖ). Щойно почали зіграватись, дуже сильно зіпсував все коронавірус. Були ситуації, коли могли тренуватися лише 5 гравців. Коли футболісти почали повертатися до гри проти Кривбасу, було готово чоловік 11, з них більшість розпочала тренування буквально за декілька днів. А коли команда вже почала набирати форму, закінчилися ігри чемпіонату.
Завдання – третє-четверте місце, щоб Полісся потрапило у стикові матчі, але ігор ще багато, тому намагатимемося поборотися за перше-друге. Матчів ще багато, нам головне — показувати хорошу гру та давати результат.
– Минулого сезону ви грали у Прем'єр-лізі, нинішнього у першій. Сильно відчувається різниця?
– Різниця, звичайно, відчувається. По-перше — це футбольні поля. Мій перший матч за Полісся був у Кременчуці проти Кременя на штучному полі. У Прем'єр-лізі такого немає. Я вважаю, що на професійному рівні усі мають грати на натуральному газоні, бо подібні переходи дуже травмонебезпечні. По-друге, в першій лізі швидкості нижче, більше часу, щоб приймати рішення. У Прем'єр-лізі потрібно, щоб ще до прийому м'яча ти знав наступний хід.
Щодо рівня команд, то у Прем'єр-лізі виділяється 6 клубів: Динамо, Шахтар, Зоря, Дніпро-1, Ворскла та Десна. Стосовно решти команд, то їхній рівень не дуже відрізняється від колективів першої ліги.
– Минулого сезону ви грали за Інгулець, президентом якого є епатажний Олександр Поворознюк. Як спогади лишилися про президента клубу?
– Спогади лише добрі, незважаючи на травми. Щодо президента, то це — чесна, прямолінійна людина. Рубить лише правду. Поки я там був рік, не було затримок із зарплати та премій. Таких президентів має бути більше в країні.
– Хто найсильніший футболіст, проти якого доводилося грати?
– Якщо брати Прем'єр-лігу – Додо та Тимчик. Вони мають хорошу швидкість, грати проти них складно. Ну і можна згадати Миколенко, теж дуже сильний та розумний захисник.
– Ви працювали під керівництвом багатьох відомих тренерів. Кого б могли виділити і чому?
– Виділити можу Мороза Юрія Леонтійовича. Це тренер, який дуже багато чого мене навчив, за що я йому дуже вдячний. Мій нинішній тренер Калинтвинцев Юрій Миколайович – теж дуже добрий тренер, який може пояснити все. У мене були такі тренери, які лаялися або просто прибирали тебе зі складу, але тут обійдуся без прізвищ.
– Ви грали у складі молодіжних команд Динамо із багатьма відомими футболістами. Хто у дорослому футболі перевершив усі очікування?
– У нас був дуже сильний склад, зараз багато хто грає на високому рівні. Динамо — найкращий клуб України, там не може бути поганих футболістів. Микола, Поп, Бодя Лєднєв... Якщо вони залишилися в клубі, значить на них розраховували.
– Думали, чим би займалися, якби не футбол?
– Насправді не думав про це, тому що з 5 років займаюся футболом і все моє свідоме життя пов'язане з цією грою. Коли потрапив у Динамо, тоді вже стало зрозуміло, чим буду займатися, там були всі можливості, щоб рости як футболіст та людина.
