Художня гімнастика і Крим

Перший номер української збірної з художньої гімнастики - Ганна Різатдінова. Аня народилася в Сімферополі, там же робила перші кроки своєї спортивної кар"єри. На чемпіонатах і кубках України юну гімнастку, яка представляла Крим, помітили головні тренери збірної Альбіна та Ірина Дерюгіни. Із часом спортсменка переїхала до Києва - удосконалювати свої вміння у знаменитій Школі Дерюгіних, під керівництвом легендарних досвідчених тренерів. Невдовзі, хоча й не відразу, прийшли й перемоги на міжнародному рівні, і лідерство у збірній.

У 2013 році чемпіонат світу з художньої гімнастики приймав Київ. Віддаючи всі сили на тренуваннях, відшліфовуючи програми до досконалості, українські спортсменки у своїх інтерв"ю відзначали, як би хотілось завоювати найвищі нагороди саме в рідних стінах!

Одне з перших запитань, що поставили журналісти Ганні Різатдіновій, яка стала чемпіонкою світу у вправах з обручем, було таке:

"— Аня, мечты сбываются? Прозвучал украинский гимн, прямо как ты и хотела перед чемпионатом мира…  — Да. Я очень хотела этого, долго шла к победе. Я просто верила в себя. Я поднимала украинский флаг не раз в этом году. Моя заветная мечта — чтобы гимн Украины играл на домашнем чемпионате мира. Я безмерно счастлива, что у меня все получилось." (с)

Так, це у честь кримчанки Різатдінової звукорежисер чемпіонату світу ввімкнув гімн Росії (він щось знав уже тоді???:). Але ж кримчанка Різатдінова стала тією, що, почавши бездумно співати перші слова російського гімну, зупинилась і сказала чужому гімну "Стоп!". 

"— Аня, что почувствовала, когда на награждении в упражнении с обручем вместо украинского заиграл российский гимн?  — Я уже увидела поднимающийся флаг, и лишь через пару мгновений поняла, что что-то пошло не так. Меня это возмутило и даже немножко оскорбило. Тем более у себя дома. Что за дела вообще?" (с)

Так потім відповідала гімнастка на запитання журналістів, для яких несподівано на чемпіонаті з непопулярного виду спорту раптом запахло скандалом, а значить, з"явилось хоч щось цікаве. 

У світлі сучасних подій цікаво, як ставиться Ганна Різатдінова до ситуації в Україні і Криму зокрема?

"Мои родители, как и любой человек в нашей стране, - за будущее Украины, за единую Украину! Страшно жить, не зная, что будет завтра...! Не важно, запад или восток, русский язык или украинский… Главное - что нас всех объединяет украинский дух. Я могу смело сказать, что я патриот своей страны, потому что те эмоции, которые испытываешь, когда поднимается наш флаг, несравнимы ни с чем! Украинский народ - очень сильный, и я уверена, что мы выдержим все!"(с)

Можливо, для когось розчарування - кримчани ж хочуть в Росію, де вони будуть врятовані. Але чи буде комусь потрібна там відома кримська школа гімнастики, вихованці якої олімпійські чемпіони (Катерина Серебрянська) та чемпіони світу (Ганна Різатдінова)? Що робити тренерам цієї школи? А юним гімнасткам? І як бути з тренувальною базою гімнастики, єдиною такою у нашої збірної? Це питання буденні, життєві, зовсім позбавлені ура-патріотизму чи абстрактних висловлювань - ми возз"єднались, тепер заживемо. Питання, звичайно, не першої необхідності у масштабі загальному, але які стосуються безпосередньо кримчан, а не просто Криму як території.