Півстоліття тому президент-канібал нокаутував тренера збірної по боксу. Це була помста за поразку 16-річної давнини
Диктатор Амін Іді здивував усіх, викликавши на ринг свого колишнього суперника на чемпіонаті Африки з боксу
Від редакції: це пост блогу Бійцівські нариси, зроблений для конкурсу «Раунд!». Всі три матерiали автора в цьому турнірі виносилися на головну, але, на жаль, він не зумів потрапити до суперфіналу. Давайте підтримаємо його підпискою, плюсами і коментарями. Він точно це заслужив.
Дада Уме Іді Амін – це не випадкий набір букв. Цими чотирма словами можна нажахати будь-якого угандійця. Він був військовим, диктатором Уганди та боксером. У молоді роки в спорті йому не було рівних, але одного разу він таки програв. Здавалося б, просто поразка від невідомого Пітера Серувагі, але, як виявилося згодом, Іді Амін мав добре заточеного зуба на свого кривдника. За 16 років після поєдинку їхні шляхи перетнулися, вони знову вийшли в ринг. У геть різних амплуа. Але про все по порядку.
Амін був кошмаром свого народу, а починав як класний боксер
Іді Амін – колишній багаторічний президент африканської держави Уганди. Він здійснив державний переворот, обіцяв народові демократію, а сам став одноосібним диктатором та вбивав усіх непокірних. Але все почалося з боксу.
Друзі дитинства казали, що Іді – просто навіжений боєць. Змагаючись іще серед дітей, подейкували, що тільки правила боксу не давали йому вбити хлопчаків, що протистояли йому. Майбутній диктатор мав твердий характер ще з юних літ та завжди досягав найсміливіших цілей.
Дебелий угандієць любив спорт, а також хотів зробити кар’єру військового. Тому у 1946 році (у свої 16) він долучився до збройних сил Уганди, що тоді була Британською колонією.
Водночас із військовою кар’єрою Амін Іді карбував себе і як спортсмена. Він був боксером найвищого ешелону на Африканському континенті. Амін утримував титул чемпіона Уганди у важкій вазі упродовж 1951-1960 років. Бокс допомагав йому у військових началах, а служба в армії робила його ще більш безжальним у ринзі.
Іді став президентом Уганди і продовжував боксувати
Військовий переворот, особисті якості, здобуття Угандою незалежності та ще низка позаспортивних обставин привели Іді Аміна до президентського крісла в 1971 році. Місцевий народ вважав огрядного вояку національною месією; президент обіцяв створити демократичне суспільство, але… Терори, переслідування християн (сам президент був мусульманином), студентів та іноземців, масові арешти та вбивства простого люду, встановлення авторитарного режиму – ось список того, що чекало бідний народ Уганди. У цілому, нічого нового. Це ж Африка, крихітко!
Менше з тим, навіть дійшовши до найвищих державних вершин, диктатор не забував про спорт. Так, Амін Іді був заклопотаний державними справами і виглядав повнуватим, але усе одно кілька разів на тиждень тренувався.
Диктатор жив бажанням втерти носа давньому противнику
9 грудня 1974 року в Лугого, штат Кампала президент відкривав чемпіонат Африки з боксу. Урочиста промова, побажання удачі та сил бійцям, заява про те, що спортсмени – гордість націй та континенту. Усього цього не було. Гоноровий Іді зненацька заявив про те, що цей турнір він відкриє власним поєдинком проти тренера збірної Уганди Пітера Серувагі. Спантеличені були всі, останній – поготів.
Угандійський диктатор кинув виклик Серувагі просто так. 16 років тому ці двоє вже зустрічалися на боксерських змаганнях. Тоді переможцем став Пітер. Досі не відомо, чи готувався Амін всі ці роки до зустрічі з колишнім суперником, чи все ж рішення вийти в ринг було спонтанним, але те, що Серувагі не чекав такого повороту подій – факт. У тренера збірної вочевидь були більш пріоритетні справи на міжнародному форумі, аніж раптовий бій проти колишнього опонента.
Єдиним, хто намагався стримати президента від реваншу був міністр спорту Уганди Май-Джен Френсіс Ніангуесо. Урядовець застережив: «Ви не можете відкрити ці змагання власним поєдинком». Але боксер-диктатор був незворушним: «Ти зі мною сперечаєшся?». Ніангуесо відповів без жодних вагань: «Ніяк ні, сер!» Країна була вже налякана терорами Іді, тому міністр спорту просто не міг сказати інакше. Отже, рішення прийнято – реваншу бути.
Африканська публіка бурхливо підтримала дебелого президента, усі глядачі були на стороні очільника Уганди. Інформації щодо регламенту проведення тієї дуелі немає, але зберігся один напрочуд абсурдний факт. Бій не планували, форми не було ані в президента, ані в тренера, тому Амін Іді виходив не бій у брюках, сорочці та зав’язаній краватці, суперник – у спортивному костюмі.
Президент нокаутував принципового суперника у другому раунді
Дуель протривала недовго. Диктатор молотив візаві що є сили, просто не лишаючи шансів боксерському наставнику. Тренер більше намагався ухилятися від важких рук очільника держави, а в одному з епізодів «огризнувся» і влучив президентові в пах. А після власного удару опинився в нокдауні. За його словами, він упав на канвас навмисне.
Утім, Пітер Серувагі зміг достояти до кінця першого раунду, ба більше – вийшов у ринг і на другу трихвилинку. Проте на цьому все скінчилося. Рефері поєдинку зупинив двобій після чергової серії ударів у виконанні диктатора, присудивши президентові перемогу технічним нокаутом. Відразу після успішного реваншу «Чорний Гітлер» (саме так іноді називали Аміна Іді) заявив, що своєю перемогою над Серувагі він хотів підняти моральний дух спортсменів перед боями.
Набагато пізніше керманич збірної Уганди з боксу дасть інтерв’ю The EastAfrican, у якому скаже, що президент надто хотів його «прибити» ще в першому раунді, тому він зімітував нокдаун. Також, за словами Серувагі, у нього просто не було можливості не програти тоді: якби він своїм спротивом сколихнув статус диктатора в очах публіки – не дожив би і до наступного дня.
Взагалі, абсурдні рішення, пов’язані з агресією, – невід’ємна частина життя диктатора. Так, наприклад, за рік після перемоги над Серувагі він оголосив війну США. А вже на наступний день заявив, що війну завершено, а він у ній – переможець. У Білому домі навіть не встигли відреагувати на серйозну заяву очільника Уганди. Та й чи вважали за потрібне?
Преса відзначила джеби та футворк президента
За два дні після бою пропагандистське видання The Voice of Uganda вийде із заголовком «Боксер року», де буде сказано:
«Президент Амін, відкриваючи шостий чемпіонат з аматорського боксу у всій Африці, здолав свого суперника – тренера збірної Уганди з боксу Пітера Серувагі технічним нокаутом.
Суддя був змушений зупинити бій у другому раунді, щоб врятувати Серувагі від подальшого побиття. Стадіон вибухнув оплесками, коли в ринг вийшов Амін. Публіка продовжувала палко підтримувати президента, коли той демонстрував феноменальну роботу на ногах та блискавичні джеби.
Серувагі намагався дати раду ударам Аміна Іді, але на довго його не вистачило».
Фото диктатора з 70-х років ніби наштовхує на думку: «Iз футворком у нього повний порядок».
Достеменної інформації про те, що Амін готувався до цього поєдинку левову частину життя немає, але є безліч фактів, які на це вказують. Диктатор був людиною принциповою, ненавидів програвати: кожен його опонент мав бути підкореним, а іноді й з’їденим. Кривавий африканець продовжував регулярно молотити мішок, навіть обіймаючи посаду президента Уганди.
Урешті-решт, історії з його політичної кар’єри підказують, він ніколи не був бридливим до підступних (почасти й мерзенних) вчинків. Герой карикатур та непослідовний головнокомандувач дочекався найліпшої нагоди та зненацька напав на екс-противника Пітера Серувагі, який на очах багатотисячної аудиторії не мав права виграти у матчі-реванші. Бо хотів жити.
***
Наостанок наведу кілька фактів з життя «Чорного Гітлера», які допомагають чіткіше зрозуміти образ героя цієї історії:
- Вважав своїм учителем та кумиром Адольфа Гітлера та навіть хотів возвести йому пам’ятник. Але таку ініціативу не підтримав патрон Уганди СРСР. Цікаво, чому це?
- Після завершення його правління підтвердилася інформація, що Амін Іді був канібалом. Він буквально ласував противниками, а частини їхніх тіл зберігав у холодильниках своєї резиденції, де приймав закордонні делегації.
- Понад усе в житті диктатор любив себе, тому наділив власну персону наступним званням: «Його світлість вічний Президент, Фельдмаршал Аль-Хаджі Доктор Іді Амін, повелитель усіх звірів на землі та риб у морі, Завойовник Британської Імперії в Африці загалом та в Уганді зокрема, кавалер орденів «Хрест Вікторії», «Воєнний хрест» та «За бойові заслуги».
Закінчив Іді Амін погано, але й тут без боксу не обійшлося. У 1978 році він пішов війною на сусідню Танзанію, при цьому викликавши в ринг її фізично кволого очільника Джуліуса Ньєрера. Останній, між іншим, мав проблеми зі здоров’ям і боксувати не погодився. Війну Іді програв, столиця Уганди Кампала була захоплена, а «Чорний Гітлер» втік до Саудівської Аравії, де й помер у 2003 році.
Фото: Wikipedia
