Синонім до слова «краса». «Сакраменто» початку XXI століття – команда, за яку вболівали всі

Красивий та витончений напад, що першим розбився об меркантильність НБА

Що потрібно зробити для того, аби перетворитись на головний об’єкт насмішок усього баскетбольного світу? «Сакраменто Кінгз» зразка 2020 року точно знає відповідь на це запитання. Тільки вдумайтесь, каліфорнійці не виходили у плей-оф НБА ще з сезону 2005/2006, тобто цілих 14 (!) років. Наразі, це найдовша серія серед усіх франшиз ліги.

А що потрібно зробити для того, аби закохати у себе кожного фаната баскетболу? Парадоксально, але і на це запитання відповідь знає саме «Сакраменто». На початку XXI століття від «королів» сходили з розуму абсолютно всі, вони демонстрували справжнє шоу на майданчику, перетворювали матчі на забавку, а не на кровопролитну війну, побудували модель «ідеального баскетболу», подарували світові «Білий шоколад» - Джейсона Уільямса, стали синонімом слів «красива гра» і назавжди увійшли в історію як команда, яку зухвало пограбувала купка людей у смугастій формі із свистками у зубах.

«Сакраменто Кінгз» початку XXI століття – це команда, якій симпатизували всі

Початок перебудови

З моменту переїзду «Кінгз» із Канзас-Сіті до самого серця Каліфорнії – міста Сакраменто у 1985 році, команда, м’яко кажучи, зірок з неба не хапала. За 13 сезонів «королі» лише двічі виходили до плей-офф і обидва рази вилітали ще у першому раунді.

Головним каталізатором серйозної перебудови команди став її менеджер – Джеф Петрі, який прийшов у «Сакраменто» ще у 1994. Петрі почав діяти досить радикально і одразу ж взявся оновлювати команду, навіть якщо для цього потрібно було йти на якісь зухвалі, а інколи навіть божевільні вчинки. Саме так команду залишив її головний лідер останніх сезонів – Мітч Річмонд, а йому на заміну прийшов Кріс Уеббер, який вже тоді був досить травматичним та нестабільним гравцем. На драфті 1996 року «Кінгз», під загальним 14-м номером, обрали непримітного серба Предрага Стояковіча, а вже за два роки, таким же способом, отримали Джейсона Уільямса. Тоді ж до команди доєднався ще один балканець – Владе Дівац, який став черговим «сумнівним» підписанням «Сакраменто».

«Білий шоколад» - Джейсон Уільямс

На пост головного тренера Джейсон Петрі запросив Ріка Адельмана, з яким був добре знайомий ще з часів роботи у «Портленді». Головною революційною ідеєю Адельмана стала реалізація так званого Прінстонського нападу, який активно використовували якраз у університеті Прінстона. Як виявилось, навичок Уеббера, Діваца, Уільямса, Стояковіча та багатьох інших гравців, які навіть не претендували на роль «першої скрипки» команди виявилось більш ніж достатньо, аби втілити цей задум у реальність. Активне просування м’яча, відкривання та пошук відкритих партнерів, швидке переміщення майданчиком та величезна кількість пасів стали справжньою візитівкою каліфорнійської команди.

У сезоні 1998/99, оновлені «Кінгз» зуміли вперше, з моменту переїзду до Сакраменто, досягнути позитивного співвідношення перемог та поразок і вийти у плей-оф, посівши третє місце у Західній конференції. Щоправда, у самому постсезоні «королі» програли вже у першому раунді чинним дворазовим віце-чемпіонам – «Джаз». Джеф Петрі став найкращим генеральним менеджером НБА, а команда почала подавати надії на майбутній успіх і з головою занурилась у підготовку до наступного сезону.

Два наступні сезони «на зламі віків» також запам’ятались «Сакраменто» яскравими успіхами та напруженими матчами, а головне – першою перемогою у серії плей-оф. У сезоні 1999/2000 «Кінгз» програли серію «Лейкерс» із рахунком 2-3, а вже наступного року здолали у першому раунді «Фінікс» (4-1), та все одно знову поступились «Лейкерс» у наступному раунді (0:4)

В 2001 році «Кінгз» посіли друге місце у конференції, а Петрі вдруге було визнано найкращим менеджером. Це дало команді серйозний поштовх для історичного досягнення вже у наступному сезоні.

Чемпіонство регулярки і знаменита серія з «Лейкерс»

Перед стартом, як виявиться потім, найуспішнішого сезону в історії франшизи «Кінгз», менеджмент клубу все ж наважився на черговий радикальний крок. Нік Андерсон та майстер філігранних пасів Джейсон Уільямс відправились у « Мемфіс», тоді як до Каліфорнії приїхав Майк Біббі. Він повинен був додати грі «королів» надійності, адже саме цього аспекту дуже не вистачало Уільямсу, який часто провалювався у найбільш вирішальні моменти.

Команда демонструвала справді видовищну гру та, нарешті, почала дотискати суперників на останніх хвилинах. Це допомогло їм стати найкращою командою регулярного сезону НБА, завершивши сезон із результатом 61-21. В першому раунді плей-офф «Сакраменто» здолали все ту ж «Юту» (3-1), далі «Кінгз» виявились сильнішими за «Даллас» Дірка Новіцкі і Стіва Неша (4-1) і відправились у фінал Західної конференції до чинних чемпіонів – «Лос-Анджелес Лейкерс». Саме тут і розпочалась найцікавіша сторінка, чи то, мабуть, навіть глава історії «Сакраменто Кінгз».

«Кінгз» провалили першу чверть першого матчу фіналу Заходу і навіть фантастична гра команди у трьох інших не допомогла «Сакраменто» зупинити машину під назвою «Шак + Кобі». «Лейкерс» перемогли із рахунком 106:99.

Проте, у двох наступних матчах, чи то вдача була на боці «Сакраменто», чи то «королі» дійсно знайшли підхід до «озерників». У другому матчі «Лейкерс» не допомогли 22 очки Кобі Браянта, 35 очок і 12 підбирань Шакіла О’Ніла і 20 підбирань Роберта Оррі. Шикарно збалансований склад «Кінгз» допомогли їм забрати і гру під номером 2, і гру під номером 3.

Гра №4 точно назавжди залишиться у історії НБА, як один із найкращих матчів плей-оф. Гравці «Сакраменто» у звичному стилі крутили неймовірно красиві комбінації, «шиючи у дурні» топових зірок «Лейкерс». Вже після першої чверті «Кінгз» були попереду 40:20, але «озерникам» вдалося не тільки наздогнати суперника, а й вирвати перемогу на останніх секундах. Автором переможного триочкового став Роберт Оррі, саме він тоді врятував серію і подарував «Лейкерс» таку важливу надію.

П’ята гра, що проходила вже на домашній арені «Кінгз», продемонструвала те, наскільки гравці та тренерський штаб «Сакраменто» вивчив свого суперника за 4 попередні зустрічі. Команді вдалось посадити на лаву для запасних Шакіла із 6 персональними фолами та розбиратись вже із дещо «нейтралізованими» опонентами. Головним героєм вечора став Майк Біббі, який став автором вирішального, переможного кидка. Антигероєм став якраз Кобі Браянт, який промахнувся в останній атаці та дозволив «Сакраменто» вийти вперед у серії – 3:2.

Ще до старту наступної гри, багато хто говорив про те, що протистояння закінчиться у 7-му матчі. Абсолютно всім, окрім «Сакраменто» та їх фанатів було вигідно, щоб серія розтягнулась до останньої можливої гри. В першу чергу, від цього найбільше виграла б сама ліга для якої додатковий матч та інтрига – додаткові гроші (до того ж досить солідні).

Керівництво ліги навіть зробило такий собі натяк арбітрам поєдинку. Перед грою вони відправили їм матеріали, у яких звернули їх увагу на моменти, де судді пропускали і не помічали деяких порушень з боку гравців «Сакраменто». Ба більше, навіть головний арбітр матчу Дік Баветта навіть не приховував те, що вони збираються «протягнути» «Лейкерс» у сьому гру.

«Ми свистимо у 6-ому матчі на користь команди, що поступається у рахунку, а потім судимо чесно у 7-ій грі. В сьомому матчі нехай перемагає сильніший. Від таких умов всі тільки виграють, ніхто не скаржитиметься».

Щоправда, виграли від таких умов лише «Лейкерс». Арбітри просто поховали «Сакраменто» у 6-ій грі, Владе Дівац і Скотт Поллард закінчили гру достроково, зібравши 6 персональних зауважень, «Лейкерс» виконали на 15 штрафних кидків більше, ніж їх суперники (40 на 25), і все одно ледве перемогли із різницею лише у 4 очки – 106:102.

На післяматчевій пресконференції на морально вбитого коуча «Кінгз» Ріка Адельмана було боляче дивитись, в той час як Філ Джексон, який впевнено йшов за своїм третім трі-пітом у якості головного тренера, ледь приховував посмішку.

У останньому матчі фіналу Західної конференції визначався не лише фіналіст, але й майбутній чемпіон НБА. Оскільки «Нью-Джерсі Нетс», які вже вийшли у фінал від Сходу, точно не були рівносильним суперником ні для «Лейкерс», ні для «Кінгз».

Голівудське протистояння двох каліфорнійських команд отримало максимально голівудську кінцівку. Основний час закінчився із результатом 100:100, а «Лейкерс» таки зуміли дотиснути суперника у овертаймі. 112:106 – третій поспіль фінал і третє поспіль чемпіонство для команди Філа Джексона.

«Сакраменто» ще ніколи не були настільки близькими до фіналу НБА, однак коли ти змагаєшся не тільки з тренером-генієм Філом Джексоном, найбільш домінуючим дуетом свого часу – Шакілом О’Нілом і Кобі Браянтом, а ще й з арбітрами – шанси на досягнення максимального результату справді рівні нулю.

Кінець казки під назвою «Сакраменто Кінгз»

«Сакраменто» все ж змогли зібратись після настільки несправедливої поразки та провели ще один сезон, який можна назвати ледь не ідеальним. Вони знову виграли свій дивізіон, стартували третіми сіяними у плей-оф та знову провели чудовий перший раунд (постраждала все та ж «Юта» - 4-1). Проте вже у другому раунді «Кінгз» вилетіли у семиматчевому протистоянні від «Далласу».

Перед стартом сезону 2003/04 керівництво «Кінгз» почали проводити різні трансферні махінації, намагаючись замінити травмованого Кріса Уеббера. «Сакраменто» все ще були серед лідерів конференції, проте вже точно не розглядались на роль потенційних чемпіонів. У постсезоні повторилась минулорічна історія – перемога 4-1 у першому раунді над «Далласом» і поразка від «Міннесоти» 3-4 у півфіналі Західної конференції.

Сезони 04/05 та 05/06, у яких «Сакраменто» все ще продовжувало перемагати у регулярному сезоні, проте провалюватись у плей-оф (1-4 від «Сіетлу» та 2-4 від «Сан-Антоніо»), стали останніми для Ріка Адельмана у якості головного тренера «Кінгз».

На зміну восьми поспіль потраплянням у плей-оф прийшла серія, яку «Сакраменто» не можуть перервати досі. Саме з сезону 2005/06, «королі» жодного разу так і не виходили до постсезону, продовжують провалюватись рік за роком, постійно змінювати тренерів та шукати нових зірок, які так і не здатні привести команду хоча б до топ-8 Заходу.

***

Насправді, такий занепад «Сакраменто» не можна пов’язувати лише із ганебною серією проти «Лейкерс» у 2002 році, головною прочиною подальшого провалу став саме ганебний менеджмент і не розуміння того, що робити та куди рухатись далі. Проте, це ніяк не відміняє того факту, що бажання ліги заробити більше грошей і на мажорній ноті завершити черговий похід «Лейкерс» за чемпіонством, не тільки розбило серця фанатам, але й вбило команду із, можливо, найвидовищнішою грою за всю історію існування Національною Баскетбольної Асоціації.

Фото: ESPN, Bleacher Report, Roundball Daily, OCR, NBC Sports